Лучанин Микола Воляник змайстрував перше в місті таксі з педалями. Тепер чоловік планує влаштовувати для жителів та гостей Луцька велоекскурсії.
 
«Пʾятий рік займаюся велоспортом, і тільки два роки тому подумав: чому б не тільки самому кататися, а й людей возити? – пригадує Микола. – В інтернеті знайшов багато прикладів велотаксі. Виявилося, така річ існує давним-давно. Але захотілося зробити щось справді класне – сучасне, досконале і технологічне. Краще, ніж є сьогодні в Європі й Америці».

[img data=wat]12_08_2015_15308387/11883091_869838336432174_104656243_o.jpg[/img]
 
Велорикша поки що не доведена до стану досконалості. Не встановлений системний блок з пультом, який управлятиме габаритними ліхтарями, «стопами», сигналами поворотів, фарами – усе як в справжньому авто. Конструктор хоче обладнати свій транспорт ще й електродвигуном, відеокамерами замість дзеркал заднього виду і навіть GPS-навігатором.

[img data=wat]12_08_2015_2108232172/11874920_869838189765522_1561501262_o.jpg[/img]
 
Втім і сама велокарета – без електроніки і двигуна – річ недешева. «Три тисячі доларів це коштує. Доставимо двигун – додасться ше 1,5 тисячі», – каже Микола Воляник.

Усе в ній продумано до деталей – запевняє. Навіть тентова тканина, якою обшитий корпус.

«Зараз у нас тканина зі скловолокна, але в подальшому хочемо корпус обшивати матеріалом з карбоноволокна. Він міцніший і легший. Зараз робимо верстат, який мотає карбоноволокно».

[img data=wat]12_08_2015_15308387/11865345_869838239765517_900620925_o.jpg[/img]
 
Микола працює над велорикшею разом з татом. Той – майстер по металу, тож справу знає. Зробили уже три апарати – усе за власні кошти. Справа за технологічним вдосконаленням. А далі – реклама, розкрутка бренду і вихід на ринки інших міст і країн. Презентувати свою торгову марку «Jump-in» («Заскакуй!») Микола Воляник планує у березні. Але вже зараз знімає про своє велотаксі фільм. І має намір уже з найближчих вихідних катати людей територією історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» і Центральним парком культури і відпочинку імені Лесі Українки. Для того запрошують на роботу охочих попрацювати водіями велорикш.

[img data=wat]12_08_2015_15308387/11847789_869838106432197_122969070_o.jpg[/img]
 
«Повністю об’їхати весь парк великим колом буде коштувати 40 гривень. На перспективу, коли запрацюємо як повноцінне таксі, по місту будемо брати 15 гривень за посадку, 5 гривень за кілометр дороги. Пасажирів може бути максимум двоє. Боятися не треба: 240 кілограмів моя велорикша витримує без проблем», – розповідає Микола Воляник.
 
Насправді ціна поки що не надто принципова, каже власник велотаксі. Головне – дати людям можливість звикнути до нового сервісу. І оцінити його переваги: комфорт, нестандартність, екологічність і незалежність від автомобільних заторів.
 
Текст: Юрій РИЧУК
Фото Данила ГЕТЬМАНА
 
Рикша – тип транспорту, що має вигляд візка з місцями для одного або двох пасажирів. Початково цей транспорт тягнула людина, яку й називали «рикша». Слово походить з японської мови, якою пишеться трьома ієрогліфами «людина», «сила» і «візок». Цей вид транспорту був особливо поширений у Східній і частково Південній Азії. Зараз рикші переважно збереглися у туристичних місцях для привернення туристів, хоча їх варіанти – велорикші і авто рикші – значно поширеніші (з Вікіпедії).