Молоді й активні лучанки розпочали суботній ранок із пробіжки безпередвиборним Луцьком, замість того, щоб вилежуватись вдома. У забігові взяли участь журналісти Таня Грішина, Мая Голуб, волонтер і майстер з йоги Христина Лесюк та менеджер групи «Фіолет» Марина Хромих.   Дівчата набігали п’ять з половиною кілометрів за 37 хвилин і скинули при цьому більше 400 калорій. А з чого починали свій ранок ви?
 
Журналіст «Таблоїда Волині» доєднався до цього дійства і заодно перевірив, чи є порох у його порохівницях.
 
***

Ще до старту пробіжки мав побоювання, що буде дуже складно її витримати, адже повідомляли, що потрібно буде подолати п’ять кілометрів. Який не який досвід в бігові є, однак останнього місяця для цього заняття часу не вистачало.  Можливість знову надягнути кросівки й трішки розворушитися мене потішила.
 
Хоча й охочих взяти участь у пробігові виявилося небагато, проте це не нікому не зіпсувало настрою. О десятій годині від вулиці Сенаторки Левчанівської, 2 ми рушили вулицею Лесі Українки по викладеній бруківкою алеї.
 
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8457.jpg[/img] Тетяна Грішина та Марина Хромих до пробіжки готові[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8464.jpg[/img] Перед бігом потрібно добре розім'ятися[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8467.jpg[/img] Дівчата розминаються перед пробіжкою[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8479.jpg[/img] Мая Голуб розминається перед 5-ти кілометровим забігом[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8480.jpg[/img] Останні приготування [/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8517.jpg[/img] Дівчата, вибігши із вулиці Лесі Українки, прямують до центрального парку Луцька[/caption]
Дивне відчуття, коли ти в спортивних штанях і тонкій кофтині минаєш людей, одягнених в зимові пуховки чи теплі пальта. Варто додати, що ранок не був дуже холодним. Та ще й темп бігу не давав нам замерзнути. Що ще здивувало, так це нерозуміння більшості людей, які тільки те й робили, що озиралися на нас. Ніби думали: «От диваки, що то вони собі придумали?».
 
Маршрут наш пролягав крізь центральний парк Луцька. Приємно було побачити тут ще близько п’яти груп людей, які також бігали. Отже, є ще такі «диваки» як і ми. Хтось із них, було помітно, справжні спортсмени, інші – прості аматори, небайдужі до спорту.
 
Пробіжка відбувалася у невисокому темпі, який дозволяв насолодитися «осінніми картинками» парку, поговорити про технічні аспекти бігу та навіть сучасну поліцію. В колі спортивних і красивих дівчат було приємно долати дистанцію. «Красота среди бегущих», – вигукнув якийсь перехожий, коли ми пробігали повз нього. Дівчата жартома сказали, що то він до мене. «Ага», – подумав я собі і побіг далі.

[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8538.jpg[/img] Привітний осінній парк. Радісні дівчата[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8553.jpg[/img] У парку ми з дівчатами зробили два кола, після чого вибігли в місто[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8555.jpg[/img] Журналістка Мая Голуб сповна відчула, що таке біг на довгу дистанцію і змушена була покинути забіг раніше від інших[/caption]
Під кінець забігу ми вискочили з осіннього парку в осіннє і головне – очищене від агітаційної продукції місто – на проспект Волі. Дівчата аж здихнули з полегшенням. Пізніше одноголосно було прийнято рішення – прискоритись на останній прямій дистанції, від площі театрального майдану по вулиці Лесі Українки до кінцевої точки – перехресної вулиці Сенаторки Левчанівської. От тут я зрозумів, наскільки важлива постійна практика у цьому виді спорту. Майже добігши в прискореному темпі до «Книжкового Пасажу», ледве не звалився з ніг, ще й блювати захотілося. Довелось скинути темп. На щастя, цей хворобливий стан минув швидко. І вже на фініші я з полегшенням і з почуттям гордості віддихувався. Варто зазначити, що Таня Грішина фінішну дистанцію подолала на «відмінно», випередивши усіх. Що тут скажеш – справжня спортсменка.
 
Апогеєм нашого вранішнього забігу стало затишне розпивання зеленого чаю та поглинання солодощів за круглим столом у «Центрі туристичної інформації і послуг». Крім того, вдалося гарно поспілкуватися та дізнатися багато нового про життя Луцька. За що дівчатам, спасибі. Так що, іншого разу не гайте часу, діставайте спортивну форму, яку вже встигли позаховувати у далекі закутки та приєднуйтесь до новоствореного бігового клубу Луцька.

[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8560.jpg[/img] Пробіжка проспектом Волі[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8568.jpg[/img] Пробіжка проспектом Волі[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8572.jpg[/img] Навпроти головного корпусу СНУ[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8580.jpg[/img] Мая Голуб та Тетяна Грішина на фініші[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8581.jpg[/img] Менеджер групи «Фіолет» Марина Хромих[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8589.jpg[/img] Дистанція / час / спалені калорії[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8591.jpg[/img] Дівчата задоволені, що змогли так активно провести свій вихідний[/caption]
[caption][img data=wat]24_10_2015_277001223/img_8594.jpg[/img] Учасники суботнього забігу «безпередвиборним» Луцьком[/caption] 

***
 
Один з організатор клубу Тетяна Грішина розповіла про те, що часто в різних бігових змаганнях беруть участь цілі команди. «Коли береш участь в якомусь забігові, тебе завжди питають, чи ти з якогось клубу. Завжди гарно, коли на марафонах чи півмарафонах біжить команда, – вважає дівчина. – Коли я була в Франківську, там біг клуб «черепашок». Такого роду забіг – це здорово. Це стимулює, підтримує дисципліну». Хтозна, можливо, з часом  і нам вдасться створити таку собі команду «черепашок» з Луцька.

Текст і фото: Василь БІДУН