19-річний футболіст з Луцька вразив англійського тренера
Юний півзахисник Антон Дудік відзначився голом у дебютному матчі за Карлайл Юнайтед
04 Лютого 2024
Автор: Юрій Конкевич
Доки частина вболівальників «Волині» досаджує картоплю і доїдає «первомайскіє» шашлики, у касі «Авангарду» допродуються квитки на понеділковий матч «Волині» та «Шахтаря». Гра ця може стати унікальною, адже для вболівальників Луцька – це одна з останніх нагод побачити наживо і самого Мірчу Луческу, і кількох зіркових бразильців з його команди. Дуже і дуже ймовірно, що вони підуть із «Шахтаря» цього літа.
Історично так склалося, що «Волинь» не часто брала очки у матчах із «Шахтарем». Наразі тільки тричі лучани обігрували команду Ахметова, трохи більше грали з нею у нічию. Причому більшість таких історій відбулася ще у 1990-ті роки, коли «шахта» ще не набула сьогоднішнього статусу європейського клубу. Одна з трьох вікторій «Волині» над «Шахтарем» сталася на полі «гірників», майже дванадцять років тому, у травні 2003 року.
У «Таблоїді» я вже пригадував, як 8 травня 2003 року «Волинь» вперше в історії виграла у київського «Динамо». Тоді ми закінчили оповідь на тому, що Кварцяний дав можливість своїм гравцям гідно відсвяткувати перемогу і почати готуватися до гри у Донецьку.
Після матчу з киянами у спортивній пресі, яка тоді віддзеркалювала переважно точку зору Динамо», часто можна було прочитати, що от, мовляв, «вимучили три очки», «зробили «Шахтар» чемпіоном» і тому подібну балаканину. Справді, неочікувана перемога у Луцьку ускладнила ситуацію для столичної команди, яка вела запеклу битву за чемпіонство з «гірниками».
Крім того, від «Волині» у Донецьку не чекали повторення подвигу на кшталт з «Динамо». Як розповіли мені учасники того матчу, не дуже вірили у свою перемогу й вони. Відтак, приїхали у Донецьк розслабленими, з бажанням просто зіграти у хороший футбол. Після матчу Кварцяний скаже, що коли побачив своїх на розминці, подумав, що нічию сьогодні з Донецька можна вивезти, але на перемогу не дуже сподівався.
У «Волині» пропускали матч два ключові гравці Кривенцов і Соколенко. Замість них грали Дудник і Гащин. Повернувся в гру Самір Алієв, який того сезону забив дев’ять голів і увійшов в десятку кращих бомбардирів чемпіонату. Принагідно відмітимо, що в матчі зіграли два 17-річні пацани – Жерж та Панас.
Гра у Донецьку відбувалася ще на РСК «Олімпійський» - це навпроти сучасної «Донбас Арени». Прийшло на гру 28 тисяч люду – у Донецьку вболівальник вже повернувся на стадіон, адже в Ахметова грали тоді Тимощук, Воробей, Брандао, Бєлік, Агахова…
[img data=def]03_05_2015_1981767013/11195322_857244991010138_1625729142_n.jpg[/img]
[img data=def]03_05_2015_1981767013/11208830_857244994343471_333178440_n.jpg[/img]
Після перерви «Шахтар» не захотів повторювати долю «Динамо» і закидав штрафний майданчик гостей навісами. Але забила знову «Волинь». Ще один азербайджанський легіонер лучан, Камал Гулієв, закинув м’яча у штрафну, там він знайшов Василя Сачка. Нападник «повозив» на своїх могутніх плечах двох захисників, а потім лівою ногою запулив м’яча у ближній верхній кут воріт. Шутков навіть не ворухнувся – 0:2.
«Гірникам» втрачати не було що і вони понеслися вперед. Гості подекуди почали вже просто бити в аути, адже провести два поспіль матчі із більш класними командами і вигравати в них – на це сил у «Волині» наприкінці сезону забракло. Бєлік таки скоротив рахунок у грі - Гуменюк відбив удар Пуканича, але на добиванні першим був саме форвард «Шахтаря».
[img data=def]03_05_2015_1981767013/11216436_857244997676804_305070133_n.jpg[/img]
Лікарі відлили Олександра водою, той повернувся у ворота, але ноги в кіпера знову підкосилися і Олег Федюков з медиками довели Гуменюка до «швидкої».
Замість Сашка вийшов Роман Нестеренко, але роботи в нього було вже не так багато як в колеги. Тим більше, що за хвилину до фінального свистка інтригу «убив» Самір Алієв. Юрій Дуднік виконав довгий пас, захисник Лалатович несподівано пропустив м'яч й Самір пустив м’яча поміж ніг Шуткова, який, між іншим, на той час був одним з кіперів збірної України…
3:1 – так «Волинь» виграла другий поспіль матч у гранда, вдруге у сезоні перемогла «Шахтар» (вперше – влітку 2002 року, коли донеччанами керував ще Невіо Скала), забрали воротаря Гуменюка з лікарні і поїхали до Луцька спокійно догравати чемпіонат, закінчивши його на 6 місці.
А обіграні лучанами Київ і Донецьк ще через тиждень в очній битві розіграла чемпіонство. Тоді 2:1 виграло «Динамо» і через чотири тури стало чемпіоном. Лучани ж вписали травень 2003 року в золоті сторінки історії клубу.
Доки частина вболівальників «Волині» досаджує картоплю і доїдає «первомайскіє» шашлики, у касі «Авангарду» допродуються квитки на понеділковий матч «Волині» та «Шахтаря». Гра ця може стати унікальною, адже для вболівальників Луцька – це одна з останніх нагод побачити наживо і самого Мірчу Луческу, і кількох зіркових бразильців з його команди. Дуже і дуже ймовірно, що вони підуть із «Шахтаря» цього літа.
Історично так склалося, що «Волинь» не часто брала очки у матчах із «Шахтарем». Наразі тільки тричі лучани обігрували команду Ахметова, трохи більше грали з нею у нічию. Причому більшість таких історій відбулася ще у 1990-ті роки, коли «шахта» ще не набула сьогоднішнього статусу європейського клубу. Одна з трьох вікторій «Волині» над «Шахтарем» сталася на полі «гірників», майже дванадцять років тому, у травні 2003 року.
У «Таблоїді» я вже пригадував, як 8 травня 2003 року «Волинь» вперше в історії виграла у київського «Динамо». Тоді ми закінчили оповідь на тому, що Кварцяний дав можливість своїм гравцям гідно відсвяткувати перемогу і почати готуватися до гри у Донецьку.
Після матчу з киянами у спортивній пресі, яка тоді віддзеркалювала переважно точку зору Динамо», часто можна було прочитати, що от, мовляв, «вимучили три очки», «зробили «Шахтар» чемпіоном» і тому подібну балаканину. Справді, неочікувана перемога у Луцьку ускладнила ситуацію для столичної команди, яка вела запеклу битву за чемпіонство з «гірниками».
Крім того, від «Волині» у Донецьку не чекали повторення подвигу на кшталт з «Динамо». Як розповіли мені учасники того матчу, не дуже вірили у свою перемогу й вони. Відтак, приїхали у Донецьк розслабленими, з бажанням просто зіграти у хороший футбол. Після матчу Кварцяний скаже, що коли побачив своїх на розминці, подумав, що нічию сьогодні з Донецька можна вивезти, але на перемогу не дуже сподівався.
У «Волині» пропускали матч два ключові гравці Кривенцов і Соколенко. Замість них грали Дудник і Гащин. Повернувся в гру Самір Алієв, який того сезону забив дев’ять голів і увійшов в десятку кращих бомбардирів чемпіонату. Принагідно відмітимо, що в матчі зіграли два 17-річні пацани – Жерж та Панас.
Гра у Донецьку відбувалася ще на РСК «Олімпійський» - це навпроти сучасної «Донбас Арени». Прийшло на гру 28 тисяч люду – у Донецьку вболівальник вже повернувся на стадіон, адже в Ахметова грали тоді Тимощук, Воробей, Брандао, Бєлік, Агахова…
[img data=def]03_05_2015_1981767013/11195322_857244991010138_1625729142_n.jpg[/img]
Юрій Дуднік бореться за м’яч з форвардом збірної України Андрієм Воробеєм.
«Шахтар» розпочав гру на напівзігнутих – господарі сподівалися взяти своє неквапом, маючи на думці матч із «Динамо» в наступному турі. У середині тайму тиск «Шахтаря» на ворота «Волині» досяг критичних величин і наш голкіпер Саша Гуменюк крутився в «рамці», наче лев в клітці. Він відбив два удари головою Левандовського, постріл Тимощука, а ще впевнено грав на виході, ліквідуючи навіси господарів у свій штрафний майданчик.
[img data=def]03_05_2015_1981767013/11208830_857244994343471_333178440_n.jpg[/img]
«Гірників» зустрічали відразу декілька «волинян». От, наприклад, Володимир Гащин наздоганяє Алєксея Бахарєва.
Гра спокійно котилася до перерви і тут Гуменюк пробив вільний удар від своїх воріт. Василь Сачко (той, що нині коуч «Ворскли») перестрибнув Ндіайє і головою відкинув м’яча на хід Алієву. Самір випередив і захисника Лалатовича, і голкіпера Шуткова – 0:1.Після перерви «Шахтар» не захотів повторювати долю «Динамо» і закидав штрафний майданчик гостей навісами. Але забила знову «Волинь». Ще один азербайджанський легіонер лучан, Камал Гулієв, закинув м’яча у штрафну, там він знайшов Василя Сачка. Нападник «повозив» на своїх могутніх плечах двох захисників, а потім лівою ногою запулив м’яча у ближній верхній кут воріт. Шутков навіть не ворухнувся – 0:2.
«Гірникам» втрачати не було що і вони понеслися вперед. Гості подекуди почали вже просто бити в аути, адже провести два поспіль матчі із більш класними командами і вигравати в них – на це сил у «Волині» наприкінці сезону забракло. Бєлік таки скоротив рахунок у грі - Гуменюк відбив удар Пуканича, але на добиванні першим був саме форвард «Шахтаря».
[img data=def]03_05_2015_1981767013/11216436_857244997676804_305070133_n.jpg[/img]
Кіпер «Волині» провів найкращий матч у кар’єрі.
Попри пропущений м’яч, саме зараз настала зіркова мить воротаря «Волині». Олександр за кілька хвилин витягнув м’яча з-під поперечини своїх воріт, при цьому боляче вдарившись в стійку… А на 83 хвилині Бєлік відправив Гуменюка в лікарню Сашко відбив удар Брандао, а Бєлік, який летів на добивання, ногою (ненавмисно!) вдарив Гуменюка в голову і той втратив свідомість...Лікарі відлили Олександра водою, той повернувся у ворота, але ноги в кіпера знову підкосилися і Олег Федюков з медиками довели Гуменюка до «швидкої».
Замість Сашка вийшов Роман Нестеренко, але роботи в нього було вже не так багато як в колеги. Тим більше, що за хвилину до фінального свистка інтригу «убив» Самір Алієв. Юрій Дуднік виконав довгий пас, захисник Лалатович несподівано пропустив м'яч й Самір пустив м’яча поміж ніг Шуткова, який, між іншим, на той час був одним з кіперів збірної України…
3:1 – так «Волинь» виграла другий поспіль матч у гранда, вдруге у сезоні перемогла «Шахтар» (вперше – влітку 2002 року, коли донеччанами керував ще Невіо Скала), забрали воротаря Гуменюка з лікарні і поїхали до Луцька спокійно догравати чемпіонат, закінчивши його на 6 місці.
А обіграні лучанами Київ і Донецьк ще через тиждень в очній битві розіграла чемпіонство. Тоді 2:1 виграло «Динамо» і через чотири тури стало чемпіоном. Лучани ж вписали травень 2003 року в золоті сторінки історії клубу.