Смакуючи особливими марочними винами, французи люблять використовувати термін «смак терруару». Цим словосполученням вони намагаються описати індивідуальні нотки вина, отримані не завдяки майстерності винороба, а безпосередньо від природи: від ґрунту, на якому росла лоза, близькості водойм та лісних масивів, інших кліматичних і природних факторів.

Відчути «смак терруару» пропонували гостям «Caramel Cafe» на черговій дегустації.

[img data=wat]24_05_2015_1485235073/2.jpg[/img]

Виробники терруарних вин стверджують, що хороше вино народжується на винограднику, а не в погребі. Винороб повинен лише підкорегувати те, що за нього зробила природа.

Непрості у приготуванні, терруарні вина вимагають й особливої уваги від споживача. Аби достойно оцінити таке вино, треба приділити немало уваги і відчуттів. Його не можна просто ковтати і навіть мало – повільно смакувати. Це вино треба намагатися почути, зрозуміти і продовжувати думати про нього навіть за кілька хвилин після ковтка.

[img data=wat]24_05_2015_1009662731/3.jpg[/img]

Зрозуміти терруар луцьким виноробам пропонували на прикладі шести вин – німецького рислінгу, італійських кабарне і тоскани та трьох позицій червоного вина із Франції.

[img data=wat]24_05_2015_1041100683/4.jpg[/img]

Рислінг – король білих сортів винограду у терруарному виконанні компанії «Dr. Heidemanns-Bergweiler» виправдовує таке звання сповна. Таке вино варто відкоркувати вже тільки заради його аромату. Типові цитрусово-яблучні запахи доповнюються нотками персика і горіха. Кислий смак згладжує медовий відтінок, який робить вино надзвичайно м’яким.

[img data=wat]24_05_2015_1537915855/5.jpg[/img]

Шаблі «Premier Cru Montmains» від французького винороба «Simonnet-Febvre» дивує здатністю швидко змінювати аромат і смак. Добре відчутний барбарис за кілька хвилин змінюється на яблуко, а по тому – на горіх, подарувавши ще за хвилину ледь відчутний запах топленого масла. З таким вином не можна поспішати, кожен ковток треба смакувати повільно і вдумливо.

[img data=wat]24_05_2015_807027799/6.jpg[/img]

Італійське кабарне «Franc Isonzo» у першу чергу справило враження на контрасті: на дегустації після білих вин червоне завжди смакує глибше і переконливіше. У смаку – тонке поєднання диму, висушеного чорносливу і перченості, що доповнюється тривким трав’яним післясмаком.

[img data=wat]24_05_2015_1369210641/7.jpg[/img]

Безсумнівним фаворитом вечора стала тоскана «Morellino di Scansano Rovente» від молодого італійського винороба «Col Di Bacche». В ароматі – дубова бочка, наповнена перестиглими ягодами: ожиною, малиною, п’янкою вишнею. На смак вино – бархатисте і яскраве, зі справжнім характером винограду санджовезе. Надзвичайно концентроване і на завершення – доповнене довготривалим післясмаком.

[img data=wat]24_05_2015_182285059/8.jpg[/img]

Наступна позиція – витримане бордо «Chateau Bernadotte» 2006 року. Вивчаючи його аромат чомусь хотілося відкласти перший ковток, ніби смакуючи самим передчуттям. Запах морозної вишні із ваніллю на смак виявився набагато глибшим і заплутанішим. Ввижались трюфелі, чорниця, слива – проте кожне із цих відчуттів здавалося надто поверхневим.

[img data=wat]24_05_2015_850031802/9.jpg[/img]

Достойним фіналом достойного вечора стало молоде вино «Montus» від французької компанії «Brumont». Для поціновувачів терпких смаків це вино – ідеальний вибір. Глибоке, шовковисте, збалансоване, має надзвичайний післясмак і дуже своєрідну вдачу. Воно настільки багате на аромати на смаки, що навіть незначна порція здатна принести повноцінну насолоду.

[img data=wat]24_05_2015_1937254950/10.jpg[/img]


Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото, відео: Дмитро КУХАРУК