У Щедрий вечір існує чимало традицій та варіантів страв, які необхідно готувати для святкового столу.

Лідер гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк поділився на своїй сторінці у Фесйбуці спогадом про те, чим пригощала його на Святвечір бабуся та що вважає найсмачнішою стравою у світі.

«З-поміж всіх пробуваних мною за тридцять років життя наїдків, яким би кухням вони і культурам не належали, традиційна українська кухня і досі впирає мене найбільше. І важко сказати, чи то питання звички і звичаю, чи звички, котра сформувала усталену смакову фізіологію сприйняття, що здатна незлецьки стресувати від вкрай нестандартних продуктів і страв.) Для мене це не так важливо. Важливе те, про що можеш від всієї душі, не соромлячись, сказати словами відомого бренду - "я це люблю".

На Святвечір, 6 січня, моя бабуся, Ганна Христофорівна, за життя, традиційно готувала пісні пляцки з солоною рибою, котрі на стіл подавалися теплими, після кількагодинного вимлівання у ще не схололій печі. їх страшенно любив я, а ще більше любив дідусь, Іван Семенович, який точно знав, за що брав собі в дружини мою бабусю) Не гірше ті пляцки смакували і холодними, наступного дня. То був своєрідний відповідник незнаній тоді піці, хоча жодна піца з тих часів не перевершила звичайних бабусиних пляцків з рибою, після яких півночі ти гасав до кувшину з узваром. І це попри ще не вмазаного, але вже добре розрекламованого тоді Кевіна Маккалістера з його навіть з екрану пахучою сирною піцою.

​[img data=def]13_01_2018_1349840557/26219264_340254376454580_4472396465445105260_n.jpg[/img]

Пізніше, вдома, в Дубні, на газовій плиті в мами, скільки б вона не старалася, так смачно не виходило. Ще одна бабусина страва (з-поміж багатьох) - солодкі коржі (паляниці) з тертим маком: в печі, на черені, випікалися пласкої форми солодкі коржі, товщиною в 10-15 см. ще теплими вони нарізалися шматками, і у великій мисці чи макітрі, розмішувалися з тертим маком і цукром. Інколи ця суміш, коли кірж затвердівав, заливалася невеликою порцією теплої води. За цю смакотню з холодним молоком дідьку золотозубо-гостровухому можна було душу продати.

Інколи, зрештою, мене навідує відчуття, що душа моя зачарована в тих роках і лишилася. Бабуся готувала ще чимало смачнезного, але про це - іншим разом. Якщо колись я і наважуся взятися за будівництво чи купівлю саме будинку, то тільки тому, що там у нас точно буде піч. Всім радісного Щедрого вечора, а я пішов готувати кутю!».