Жителі обласного центру виступили проти спилювання дерев на одній з центральних вулиць міста. Громадські активісти прийшли на сесію міськради, щоб отримати пояснення, яким чином реконструкція вулиці Лесі Українки пов’язана із зниженням зелених насаджень.

Про це повідомляє ВАР.

На сесії громадяни попросили надати слово активісту Ігорю Алексеєву, який був свідком зрізання.

Проте міський голова Микола Романюк спочатку відмовляв питання про надання слова активісту – мовляв, є регламент і ми його дотримуємося.
Проте згодом змінив думку і депутати надали 27-ма голосами право виступу.

За словами Алєксєєва, він підтримує покращення благоустрою, проте він здивувався, коли почув, що працівники мають вирізати усі дерева на Лесі Українки. Лучанина обурив цей факт, оскільки працівники не могли пояснити, яким чином пов’язана реконструкція зі зрізанням дерев. На вулиці із людьми спілкувався заступник мера Тарас Яковлев, який пояснив, що посадять нові дерева. Проте люди не розуміють, чим «не вгодили ці дерева». На вулиці зібралося близько 60 лучан, які ініціювали збір підписів проти зрізанння.

«Це варварство», – вважає Алексєєв. Микола Романюк зазначив, що, мабуть, мешканці просто недостатньо ознайомлені з проектом реконструкції.

Тож він запропонував зібратися усім зацікавленим 1 липня о 18:00 на перехресті вулиць Кривий Вал та Лесі Українки.

Лучани миттєво відреагували на ситуацію в соцмережах:

Редактор інтернет-видання «Волинь24» Юрій Ричук:
 
«На цих фото можна побачити, скільки старих дерев було на проспекті Волі до його реконструкції на початку 2000-х. А на третьому – проспект після неї. Ясно, що в лісі кльово. Але місто - в ліс не перетвориш. Я – за нові, а не старі дерева. Я – за зміни»

[img data=def]30_06_2016_797894053/fotorcreated.jpg[/img]

 Громадський активіст Ігор Алексєєв:
 
«ЛУЧАНИ!! 
Тупо вирізають дерева на вул. Лесі Українки вже й зараз!!! Планують вирізати УСі!! А потім ніби посадять нові...Кому не пофіг чекаю тут!!!»

 
Журналістка Антоніна Клімішина:

 «у вересні тут посадять клени (с) Тарас Яковлев

ну-ну.... вєрєсєнь наступить через 62 дня...»
 
 
Редактор інтернет-видання «Волиньpost» Катерина Дулапчій:
 
«Звичайно, я все розумію. І тільки – за нововведення і реконструкцію. Але люди добрі, чому, наприклад, в Стамбулі стоїть одна кора, фактично і уся в зеленому листі і бережуть це дерево. А в нас – все під нуль. Ломати – не будувати, це вже точно.
 
Журналістка Маряна Метельська:
 
«Тепер ця вулиця буде гола і без тіні((»
 
Депутат Луцької міськради Ігор Поліщук:
 
«Саме зараз на вул. Лесі Українки зрізають під нуль усі дерева зі сторони Театрального майдану. Міський голова каже, що це такий план реконструкції і пізніше будуть закуплені нові дерева висотою близько 4 метри. Я розумію, що йде реконструкція, але навіщо зрізати абсолютно нормальні, здорові дерева, щоб потім на придбання нових витрачати немалі кошти з бюджету?»
 
Журналістка газети «День» Наталія Малімон:
 
«У Луцьку на пішохідній вулиці Лесі Українки вирізають липи. Реконструкція))) Цим повідомленням сповнений нині волинський інтернет. А я ще пам'ятаю часи, коли цією вулицею у два боки (!) їздили міські автобуси, і дерева нікому не заважали. І щоразу, проходячи цією вулицею, думаю, де ті автобуси, люди і дерева тут поміщалися і чому ніхто нікому не заважав?
 
Пам'ятаю, як вперше приїхала на сороковий квартал, де мали жити, і була вражена великою кількістю не просто дерев, а дерев фруктових. Вони і нині ростуть у найнесподіваніших, здавалося б, місцях. Понад теперішньою «Монадою» – ціла алея лип, які в ці дні пахнуть, аж голова крутиться, навпроти ж – такі старезні липи, що не відаєш, скільки їм і літ, а поруч, на «п'ятачку» біля двох 5-поверхових будинків – кілька старезних яблунь, та вони ще щедро родять, і восени люди навперейми збирають під ними яблука.
 
Родять і старі високі черешні на подвір'ї нашого будинку та у дворі сусіднього. Ягоди кислуваті, але їх так багато, днями сусід нарвав відеречко, каже, на вареники. Кілька вишень і черешню з пречорними соковитими ягодами, які росли біля продуктового кіоска, зрізали комунальники, коли вивалювали старий асфальт і робили нову дорогу (правда, робили її цілий рік, бо перед виборами міського голови почали, а встигнути не змогли, то так і перезимували з розвалинами).
 
Мені завжди здавалася дивною така кількість дерев, які ростуть наче зненацька, і завжди здавалося дивним те, що вони встояли перед часом. Між нашим і сусіднім будинками ростуть такі височезні дерева, які вже до 9 поверху дістають. «Просвітила» сусідка: виявляється, на місці багатоповерхової забудови був район приватних будинків. Ціла «чеська колонія», жили і поляки. Коли починали будувати на пустирях луцькі заводи (КРЗ, «меланжу», «Іскож»), то приватні будинки знесли (один тільки лишився), а дерева таки не вирубали.
 
Тому й ростуть вони там, де їх садили колишні господарі. Хто вишню, хто черешню, а хто і липи. Біля черешні у нашому дворі стояла хата чоловіка, який... покінчив життя самогубством, бо не міг пережити знесення родинної оселі. А черешня росте і далі.
 
Не знаю, чи це правильно було: знищити дім, але залишити дерева. Мабуть правильно: дерева також мають свій вік, який їм треба дати дожити»