BLOG на нічку: помста за зраду

Сьогодні у «BLOG на нічку» від «Таблоїда Волині» історія помсти чоловіка, який зробив так, щоб його дружина і її коханець постійно були поряд. Це реальна історія про всесвітньо відомого художника Густава Клімта і його легендарну картину «Золота Адель». Матеріал опубліковано на сайті «Сімейний порадник».

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку: [email protected].

***

Чоловік не міг пробачити зраду дружині. І вигадав для неї вишукану помсту.

Фердинанд уже все вирішив. Спершу, звісно, він хотів убити дружину. Але в єврейських сім’ях не прийнято вбивати за зраду. І розлучатися у єврейських сім’ях також не прийнято. Особливо у таких, як у його дружини, – елітних сім’ях австрійської єврейської діаспори. У таких шлюби укладають довічно, об’єднуючи капітали. Але й зради Фердинанд пробачити не міг. І придумав вишукану помсту.

Він запропонував коханцеві-художнику написати такий портрет його дружини, яким захоплювалися б усі багато-багато років.

Це реальна історія про всесвітньо відомого художника Густава Клімта і його легендарну картину «Золота Адель».

Коли Клімт 1903 року отримав замовлення намалювати портрет Аделі Блох-Бауер, зрадів: робота над картиною давала йому можливість безперешкодно зустрічатися з Адель і милуватися нею хоч цілодобово.

Імовірно, Густав Клімт не читав контракту, коли довідався про гонорар, який отримає. Таких дорогих картин йому ще ніхто не замовляв. Та згодом художник зрозумів, у яку страшну пастку потрапив. Зробити ідеальну картину виявилася не так просто.

У контракті були вказані обов’язкові умови: намалювати не менше 100 ескізів, а для виготовлення картини використовувати золоті пластини, щоб вона сяяла. Звісно, художник міг відмовитися від роботи, але тоді йому довелося б виплатити величезний штраф.

Клімту тоді було двадцять шість. Він був молодим у порівнянні зі зрілим цукрозаводчиком Фердинандом Блох-Бауером, за якого віддали 18-річну Адель, щоб примножити сімейні статки. Батько Адель був відомим банкіром, і він уклав вигідну угоду з сімейством Блох-Бауер, в результаті якої відбулося повне злиття капіталів й утворилися дві сім’ї. Адель вийшла за Фердинанда, а її сестра Марія – за його рідного брата Густава.

Це були дуже респектабельні єврейські родини, які вели аристократичний спосіб життя. Для того, щоб розважитися, вони часто запрошували у дім відомих літераторів, художників і музикантів. На одній із таких вечірок Адель познайомилася з молодим Клімтом. І між ними спалахнуло кохання.

Весь Відень обговорював бурхливий роман Адель із Густавом Клімтом. Художник був пристрасним чоловіком, постійно міняв коханок, натурниць. Кажуть, що портрети Клімт писав з оголених моделей, а потім прикривав намальовані тіла «одягом». У цей період художник написав кілька картин, що зображують оголену жіночу фігуру, в якій явно вгадується Адель.

Щоб помститися дружині, Фердинанд замовив у Клімта портрет благовірної. Чоловік сподівався, що натурниця так набридне художнику, що той не зможе без відрази на неї дивитися. Він десь вичитав, що індіанці, якщо хотіли розлучити закоханих, прив’язували їх один до одного і тримали разом, доки ті не переймалися такою ж сильною ненавистю, яким донедавна було кохання.

Робота над портретом тривала чотири роки. Адель часто хворіла, а набридливий Клімт вимагав від неї довго позувати. Адель це дратувало. І їхні стосунки поступово згасали.

Нарешті, 1907 року «Портрет Аделі Блох-Бауер I» був готовий. Спочатку він прикрасив вітальню в домі Блох-Бауерів, а потім потрапив на міжнародну мистецьку виставку. Фердинанду було приємно, що про нього і його дружину дізнається весь світ. Картина стала європейським дивом, її називали «Золота Адель» або «Австрійська Мона Ліза». Австрійці пишалися шедевром і вважали його національним надбанням.

Після смерті Адель, Клімта і Фердинанда картина разом з іншими полотнами Густава Клімта перейшла до рук спадкоємиці Блох-Бауерів – племінниці Марії. Австрійський музей хотів викупити полотна у власниці. Але сума, яку загадала Марія за картини Клімта, була захмарною. Йшлося про 300 мільйонів доларів. У музею таких грошей не було, і «Золота Адель», яка вже стала легендою художнього світу, яку багато разів копіювали і навіть оспівували у віршах, поїхала зі своєю власницею в Америку.

Проводжати картину, яка була символом Австрії протягом ста років, вийшла, здається, вся країна. Люди з’їхалися звідусіль, плакали.

3

Сподобалось

Менш ніж за півроку, влітку 2007-го, «Золоту Адель» викупив у власниці багатій Рональд Лаудер за рекордну для творів мистецтва суму – 135 мільйонів доларів. Зараз картина виставлена в його галереї у Нью-Йорку. Її може побачити кожен охочий, щоб зрозуміти, як золото і пристрасть до грошей можуть убити навіть найвищі почуття.