^{Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ}

Вдруге за півроку з луцької сцени звучали твори яскравого українського композитора та піаніста Єгора Грушина.

28 березня у Волинському театрі ляльок музикант презентував програму «SoloPiano», до якої входять найкращі сольні композиції піаніста. До речі, ця програма є настільки актуальною, що відомий шведський лейбл «1631 Recordings» видав збірку творів Єгора, під назвою «SoloPianoWorksVol.1».

Організатором заходу у Луцьку традиційно стало мистецьке об’єднання «стендаЛь».

[img data=wat]29_03_2017_1939089499/img_2790.jpg[/img]
[img data=wat]29_03_2017_1939089499/img_2791.jpg[/img]
 
Особливою родзинкою виступів цього піаніста є не лише глибоке звучання, а й візуальне наповнення, адже він намагається довершувати красу у цілісному образі. Ось і зараз музикант, одягнений у класичних чорних кольорах, сидів за роялем на тлі оксамитових чорних куліс, а два промені яскравого світла падали йому на натхненне зосереджене обличчя і вправні музичні пальці.
 
На минулому концерті Єгор Грушин заворожував лучан своєю музикою у супроводі скрипки та віолончелі, цього ж разу залишився віч-на-віч із фортепіано.
 
Це була справжня чоловіча розмова: іноді музикант та інструмент сперечалися, часом примирялися і підкорялися одне одному, то гаряче розмовляли, то ділилися чимось дуже особистим, то разом підіймались у гори, а то ставали схожими на тореадора і бика.

В його музиці текли струмки, бив прибій, зривався вітер, шелестіла трава, співали птахи, пересипався пісок, скрипів сніг, цвіли дерева… І ряд можна продовжувати безкінечно, бо кожен слухач знаходить у композиціях щось своє.

На концертах Грушин максимально занурюється у самопізнання через музику, бо це завжди його особиста історія, але разом із тим залишається дуже чутливим до слухачів, адже хоче, аби й вони відшукали серед нот відбиток свого особливого спогаду, своєї неповторної емоції.

[img data=wat]29_03_2017_1939089499/img_2799.jpg[/img]
[img data=wat]29_03_2017_1939089499/img_2803.jpg[/img]

Єгор під час виступу максимально артистичний та гармонійний у своїй щирості, він часто зводить очі догори, налаштовуючись на атмосферу музики, молитовно складає руки, занурюючись у свій світ… Втім, він завжди готовий відірватися від клавіш і помовчати, якщо раптом у когось із залу гучно дзвонитиме мобільний.

«Я дякую, що сьогодні майже всі мене так уважно слухали, це честь приїздити до Луцька вже вдруге за півроку. Вітаю усіх вас із Всесвітнім святом фортепіано, яке припадає на 88 день календарного року, тобто сьогодні. Насправді зараз зі сцени я не бачу нікого з вас, але відчуваю і чую, що ви є! Найголовніше, що є для музиканта – це, коли його музику слухає не лише він сам і його мама», – подякував Єгор Грушин.

Також, піаніст зазначив, що існує стереотип, нібито Україна не готова до такої музики, але він з упевненістю може надати фото- і відео-докази того, як українці руйнують цю хибну думку і приходять на його концерти у різні міста.

«Знаю, що усі, хто прийшли сьогодні сюди, – це особливі люди. Звісно, когось притягнули, я і це розумію, але навіть їм сьогодні пощастило», – поділився Єгор.

Лучани не відпустили піаніста без композиції «на біс», а він пообіцяв вдячній публіці приїхати невдовзі ще.

[img data=wat]29_03_2017_1939089499/img_2806.jpg[/img]
[img data=wat]29_03_2017_1939089499/img_2829.jpg[/img]
[img data=wat]29_03_2017_1939089499/img_2853.jpg[/img]
[img data=wat]29_03_2017_1939089499/img_2872.jpg[/img]

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}