95-річна Марина Кузьмівна з Вишнева є найстаршою жителькою свого села. Бабуся веде активний спосіб життя, має 11 онуків, стільки ж правнуків і трьох праправнуків.

Про це повідомили на сайті видання «Кордон».

Жвавій та енергійній жіночці можна дати років на двадцять менше. Весела, доброзичлива, завжди усміхнена – так відгукуються про неї односельці.

Нещодавно Марина Кузьмівна взяла участь у «Вишневому фестивалі», де виступала у складі місцевого фольклорного колективу «Відлуння».

А, ще зізнається, якихось років п’ять тому, у 90-літньому віці, їздила велосипедом на базар до Любомля.

«О, на базар я таки полюбляла їздити ровером, – пригадує з усмішкою. – Заїду, куплю все, що мені треба, навантажу і кручу помаленьку додому».

Як  більшість людей з її покоління, Марина Кузьмівна прожила у рідному Вишневі досить нелегке життя, в якому вистачало всього – і хорошого, і негативного. Без сумніву, чи не найважчі спогади – про війну.

«Хіба ж забудеш, як передсвітанкову тишу порушило ревіння моторів ворожих літаків? – пригадує співрозмовниця. – Спершу не вірилося, здавалося, що це сон. Коли ж невдовзі у селі з’явилися німці, прийшло усвідомлення, що це справді війна».

Воєнне лихоліття забрало першого чоловіка Марини Кузьмівни – Василя, з яким прожили усього два роки. Загинув від кулі власівця. Вже у повоєнні роки поєднала долю з сусідським парубком, фронтовиком Миколою Біднюком.

«На жаль, і його вже немає на цьому світі вже десятий рік, – зі смутком каже бабуся. – Прожили ми у мирі і злагоді аж 64 роки».

Разом працювали у колгоспі. Щоправда, чоловік певний період їздив на заробітки у далекі краї: як-не-як підростали діти, яких потрібно було одягати-годувати. А наша співрозмовниця довгих двадцять літ відпрацювала дояркою.

Розповідає, що доводилося кожного разу доїти вручну по 12 корів. Вже коли колгосп розбагатів і з’явилися доїльні апарати, стало трохи легше, щоправда, тепер за кожною дояркою було закріплено 24 корови…

«Я от порівнюю період, як жилося у роки нашої молодості з теперішнім часом і приходжу до висновку, що нині молоді нема чого нарікати на рівень життя, – каже Марина Кузьмівна – Ми набагато більше працювали фізично і набагато менше були забезпечені. На щастя, не знає теперішнє покоління біди».

У повсякденних клопотах і праці проминули літа. Разом із чоловіком виховали, поставили на ноги і вивели в люди чотирьох дітей: двох синів і двох доньок.

Марина Кузьмівна має 11 онуків, стільки ж правнуків і трьох праправнуків. Пам’ятає дні народження кожного з них, а ті у свою чергу завжди стараються навідати бабусю. Розповідає, що коли торік усі приїхали на престольне свято, невеличка хатинка заледве вмістила гостей, але ж душа радіє!

«Саме за це, за такі приємні моменти треба дякувати Всевишньому, – каже Марина Кузьмівна. – Завжди треба вірити у Його ласку і прихильність, і все буде добре».

_{Сергій МАРИНЬОХА}