Не так давно Andre Vam Beek, який проживає у Бразилії, намагався знайти втрачене коріння на Волині. Вчора «Таблоїд Волині» отримав повідомлення від чоловіка, який повідомив хороші новини: він знайшов свою сім'ю. Його родичі наразі проживають у селі Смідин, у столиці, в місті Ковелі та селі Кругель.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «ПРИВІТ З БРАЗИЛІЇ»: ІНОЗЕМЕЦЬ ШУКАЄ РОДИЧІВ НА ВОЛИНІ

«Привіт усім. Мене звати Андре Вам Бік, і у вересні я опублікував на цій сторінці пошук своєї родини в Україні. І зараз я хочу поділитися хорошими новинами – я зустрів свою сім’ю. Пошуки мали багато наслідків, і завдяки цьому я зміг знайти членів своєї родини. Дякую усім, хто коментував та поділився моїм дописом. Українці дуже ввічливі та доброзичливі, щиро дякую всім, ви здійснили мою мрію.

Мої прабабуся та прадідусь в 1935 році виїхали з села Смідин та приїхали до Бразилії в пошуках кращого життя, бо на той час Волинь належала Польщі,  а в регіоні було багато конфліктів. Мої прадідусь та прабабуся спочатку зіткнулися з багатьма труднощами тут, у Бразилії, але вони були прекрасними фермерами й процвітали тут.

Є багато історій про пригоди мого прадіда і прабабусі, але це неможливо розповісти лише одним постом, потрібно було б написати книгу.  Мій прадід хотів повернутися в Україну близько 1960 року, але це було неможливо, оскільки сім’я була великою, у нього тут вже було 7 дітей. До початку 1980-х років між бразильською та українською сім’ями було листування, але після цього мій прадід помер. Ніхто інший не міг писати українською мовою і сім’ї втратили контакт.

На жаль, я не знав свого прадіда, який помер ще до мого народження. Моя прабабуся померла у 2002 році, коли мені було лише 8 років.  Коли я розпочав пошук, не було ні слідів та адрес з України, ні імен людей, оскільки документи та листи були загублені. Єдиними спогадами були історії, які моя прабабуся розповідала про Україну. Зараз, у 2020 році, завдяки Богу, українцям та інтернету мені вдалося знайти членів родини. Сім'я моєї прабабусі живе в селі Смідин та столиці Києві, а сім'я мого прадіда живе в місті Ковелі та селі Кругель. Один двоюрідний брат моєї бабусі ще живий, і у мене багато двоюрідних братів. Сім'я мого прадіда в Україні досі зберігає листи та фотографії, надіслані ним у минулому столітті.

Багато людей запитують мене, чому мені було цікаво шукати предків в Україні. Відповідь полягає в тому, щоб знати своє коріння в Україні, оскільки я маю українську кров, і мій обов'язок – знати історію своїх предків і вшановувати її. Україна – неймовірна країна, український народ войовничий і мужній, пишайтеся цим. На жаль, мій прадід помер, перш ніж побачити незалежну Україну, але зараз я є свідком вільної України, чого прагнули досягти наші предки. Треба пишатися цим!

Через декілька років я поїду в Україну і особисто познайомлюсь з родиною, вони мені дуже подобаються, ми щодня спілкуємось в Інтернеті. Але до поїздки мені потрібно заощадити гроші (це дуже багато грошей) на поїздку та ще більше вивчати українську мову. Пізнати Україну – це моя мрія. Слава Україні!

"Хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього"(М. Рильський). Текст переклала: Nataliia Syrotiuk», – йдеться у повідомленні.

1

Андре біля меморіалу української імміграції. Тут, у Бразилії.

Його падідусь і бабуся та їх молодший син

Він та його прабабуся