_{Фото: Лідія КОЖЕВНІКОВА}

«Таблоїд Волині» щотижня запрошує своїх Інстаграм-читачів поспілкуватися за смачним сніданком. Познайомитися з виданням ближче може кожен, хто візьме участь у розіграші, який проводять у соцмережі. Переможця обирають через генератор випадкових чисел.

Щоправда, цього разу поснідати з журналісткою Юлею Дзьобик випало не просто хлопцю з Інстаграму, а відомому волинському телеведучому Богдану Ковалю.

О 10-й ранку ідеальною стравою для Богдана стає вівсянка з пармезаном і яйцем пашот. Юля обирає домашні сирники. Із напоїв – імбирний та обліпиховий чай.

– Привіт, Богдане! Ти вже встиг стати добрим знайомим нашої редакції, тож знайомитися до будемо. Вірив, що можеш виграти у цьому розіграші?

– Привіт! Насправді уже кілька разів брав участь у розіграші сніданку від Таблоїда, але не вірив, що можу виграти. А потім якось день не задався, настрою не було і раптом – сповіщення про виграш! Ніби промінчик світла! (сміється – авт).

–  Зазвичай у зайнятих людей нема часу на сніданок. Що їси вранці?

–  Майже ніколи не вистачає часу нормально поїсти зранку, тому це, мабуть зелений чай і щось підігріте у мікрохвильовці з того, що готували вчора. Іноді беру  німецькі вівсяні пластівці, заливаю їх водою і туди або мед, або вишневе чи малинове мамине варення. А от сьогодні їв рисову кашу з цукром, то така моя штука. Так само солодкі макарони люблю.  За день їм багато, хоч по мені й не видно, тож доводиться часто перекушувати.

– Що змінилося з того часу, як «Таблоїд Волині» приходив до тебе у гості?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РАНОК ВДАЛОГО ДНЯ: ВОЛИНСЬКИЙ ТЕЛЕВЕДУЧИЙ БОГДАН КОВАЛЯ

– Мабуть, з того часу я більше не готував панкейки (сміється – авт). Хоча ні, було одного разу для Наталки. Крім того, змінив роботу і тепер я на 12 каналі. Не скажу, що стало тотально більше зайнятості, просто це інший досвід. Коли працював для інтернет-ЗМІ, то це був я і мій оператор – спершу Андрій Повзун, потім Микола Гусар. В основному монтажем займалися вони, я доповнював. Зараз же на каналі є режисер монтажу, звукооператор, тобто команда, яка багато тобі дає.

– Чи плануєш якісь власні проекти, крім «Бодіної погоди»?

– Поки ні, бо вони займатимуть занадто багато часу. В блозі я не можу показувати просто своє життя, як в Інстаграм-сторіз, які зникають за 24 години, він має бути тематичним. Інстаграм – свого роду бразильський серіал нашого часу, де люди стежать за життям інших, а блог має приносити користь.

З «Бодіною погодою» складніше. Нещодавно робив ефір, щоб поспілкуватися зі своїми читачами і зрозумів, що не зможу розповідати про погоду для всієї України. Якби в мене був помічник, який робив би графіку погоди по країні, а я на тлі цього розповідав детальніше прогноз у тому місті, де знаходжуся, то було б круто. Але поки це займає занадто багато часу, тож зупиняюся на тому, щоб знімати про те місто, де конкретно зараз знаходжуся. Хоча, зрештою, коли люди з Кривого Рогу просять тебе розповісти про погоду в їхньому місті, то дуже надихає.

–  Доки ми тут ти встиг уже кілька разів надіслати відео у свій Інстаграм. Скільки часу проводиш в соцмережах? Що зазвичай там робиш?

– У Фейсбуці майже не сиджу, він брудний від новин, фейків і срачів, які намагаюся оминати. А щодо Інстаграму, то є тепер там функція перегляду часу своєї активності, зазвичай до близько 1,5-2 годин.

Я не вважаю зараз себе блогером, моя сторінка – це просто підкріплення моєї роботи, захоплень, життя. Не збираюся на цьому заробляти гроші, продавати «пресети» і «обробки», за все підряд брати гроші. Та не можна так з людьми! Ну, не можна, бо вони певною мірою тобі довіряють, цікавляться. Найжахливіше для мене, коли блогери пишуть «рекламодавці, я вас чекаю».  

А ще зіткнувся із ситуацією, коли в перукарню прийшов блогер і вимагав безкоштовно його постригти, бо в нього багато підписників в Інграграмі. Підписників, які легесенько можна накрутити! Ні, я ніколи до цього не дійду. Максимум – поради щодо товарів чи послуг, які мені справді подобаються.

До своїх дописів я намагаюся ставитися ретельно, вірячи, що навіть такі невеликі тексти допоможуть мені виписатися, а інформація буде комусь корисною і цікавою.

– За ким найбільше стежиш в Інстаграмі?

– Більшість блогерів – це просто люди, які показують своє життя.  З відомих, мабуть, найчастіше стежу за Леонідом Мартинчиком. Цікаво його зрозуміти, зрозуміти, у чому фішка такої його популярності. Він гарний, але з мого чоловічого погляду аж надто метросексуальний. Затягнута мова, манірність, рухи…  Хоча, може, саме в цьому і є секрет.

– До речі про стильних чоловіків! Наскільки ти прискіпливий у підборі образу?

– Одягу купую «наживо», без інтернет-магазинів. Був у мене якось допис про пальто, яке я реально обирав 3 роки, аж доки знайшов саме те. Буває шопінг і закордоном, але він завжди спонтанний. Буває, правда, коли купую якісь джинси, а потім розумію, що до них треба светр, шарф, пальто… І починає складатися весь новий образ. Люблю деталі, як-от шкарпетки з принтами, дуже ретельно ставлюся до вибору білих сорочок – мають бути ідеальними, завуженими по силуету.

– Мабуть, найцікавіша тема – то те, що серце Богдана Коваля більше не вільне. Але ти дуже ретельно ховаєш свої стосунки?

– Публічно я не розголошую, досить знати, що її звуть Наталка. Хочеться, щоб це наше спільне щастя було між нами і для нас, а не для когось. Настав, правда, певний момент, коли треба було хоч щось викладати у соцмережах, але все одно це якісь фото зі спини або світлини, де не дуже видно обличчя. Їй простіше, бо нема майже 10 тисяч підписників в Інстаграмі (сміється – авт).

Якщо раніше більше думав про роботу, то тепер постійно згадуєш, що є Наталка, що цікаво, як у неї справи, чи все добре.

– Ти якось писав, що саме з Наталкою почав ходити в кіно…

– Просто насправді мені не дуже цікаво дивитися усе, що надходить в прокат. Дуже мало фільмів мають реально круту історію, от з тих, які я запам’ятав за останні роки, це фільм «Суддя» і нещодавно переглянута «Богемна рапсодія». Фільми мають залишати осад почуттів та емоцій, не люблю фільмів за коміксами, в яких цілком вигадані історії та персонажі. Моє – це біографічні або історичні стрічки. Якщо вже йти на якусь комедію, то краще підтримати щось українське, навіть, якщо воно поки буває і не дуже якісним.

Я ж теж можу у тебе щось запитувати? Розкажи, як тебе змінило заміжжя? Бо ми поки з Наталкою лише починаємо про це думати.

– Змінилося лише те, що всі довкола раптом почали питати, що змінилося. І з’явилося значно більше планів, бо разом щось переживати чи пробувати набагато цікавіше. А ще, знаєш, заміжжя відкриває багато несподіваних можливостей, наприклад одне замість одного забирати посилки на Новій пошті, прізвище ж тепер одне.

– А їсти йому готуєш?

– У нас в сім’ї таке правило: готує і прибирає той, хто має на це зараз більше часу і бажання. Для мого чоловіка абсолютно нормально зварити чи спекти щось смачне.

– Ого! А як ви познайомилися?

– Він на факультеті філології та журналістики проводив лекцію з білоруської, я на неї прийшла, бо дуже подобалася ця мова. Та й такі справи, знайшла більше, ніж розмовну практику.

– То все-таки факультет дав тобі не лише знання, а й чоловіка! Оце прикольно! Взагалі,  щодо заміжжя, то я не дуже розумію паніки, що «от, мені вже 30, життя закінчилося». Людина ж не відчуває, що щось докорінно змінилося тільки тому, що сьогодні о 8:30 ранку мені 30 і все. Те саме і  з народженням дітей, і з освітою, і з кар’єрою. Головне бажання, а вік не грає ролі.

– Є мрії стати відомим, потрапити на всеукраїнський канал?

– Я не дуже амбіційна людина, мені часто треба підтримка рідних людей, які кажуть, що я зможу, що в мене вийде. Моя найбільша мрія – провести «Євробачення», але розумію, що для цього треба ще дуже багато працювати. Хотілося б попрацювати на 1+1, але поки не дуже в це вірю.

А відомість… Я її трохи боюся, бо не зможу отак просто посидіти в кафешці. Вже зараз є люди, які підходять, впізнають, що це той хлопець з Інстаграму. Але часто не знаєш, як на це реагувати, бо бувають такі дивні ситуації, коли підходять і кажуть: «О, дивлюся твою «Погоду», хотіла б сфоткатися, але мені впадло». І як це сприймати!

О, ти ж тепер часто буваєш у Білорусі! Я чув різні думки: хтось каже, що там стабільність і високий дохід, комусь не подобається там жити. Де правда?

– Однозначно важко сказати, знаю лише, що ми якось одразу вирішили жити в Україні, але приїздити у Білорусь я дуже люблю. Щоправда, так склалося, що у мене там ідеальний світ: творча тусовка, люди мистецтва, усі говорять білоруською… Тобто проблеми з мовою та іншим, звісно, є, але мене особисто вони не дуже поки зачепили. Я можу говорити про красиві вулиці, про улюблені заклади, про людей, які дуже надихають… Багато віршів пишу про Мінськ!

І наостанок цієї смачної розмови моє уже коронне питання: які 3 речі ти радиш спробувати в житті хоча б раз?

– Точно треба спробувати одному, взагалі без нікого, наодинці з собою. Вимкнути гаджети, прогулятися кілька годин без компанії, дослухатися до себе.

Ще треба спробувати те, чого ти боїшся. Справді найкращий спосіб подолати страх – то глянути йому в очі.

І третє – спробувати літати. Багато людей бояться літаків, а для мене це романтика ,свобода! Я завжди літаю у снах, уявляю, як сам злітаю, ніби пташка!

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}