На Камінь-Каширщині живе бабуся, яка у свої 68 років має уже 60 онуків. І, як зазначають її рідні, їх кількість ще зростатиме.

Зінаїда Матвійчук народила п’ятеро дочок та п’ятеро синів. Щоправда останній малюк прожив лише місяць – помер від хвороб. А от дев’ятеро дітей вигодувала та виховала хорошими людьми, повідомляє Район.Камінь-Каширський.

За це жнка була удостоєна найвищої державної нагороди для багатодітних матерів – отримала орден та почесне звання «Мати-героїня».

«Зібратися усією родиною нам ще не вдавалося жодного разу», - каже Зінаїда Миколаївна

Кожен з дітей Зінаїди Миколаївни вправний господар чи господиня. Усі вони мають гарні сім'ї. Дехто з них розлетівся по світу, а дехто залишився у рідному селі.

«Живуть мої діти в Камені-Каширському, в Житнівці, у Нововолинську, на Рівненщині, а є й на Алясці. У селі зосталися дві дочки й два сини. У них разом 20 дітей. А всього Бог обдарував мене аж шістдесятьма онуками», – розповідає Зінаїда Миколаївна.

Бабуся гордо зауважує, що не забуває, як кожного із них звати. Адже вважає своїм головним обов’язком щодня молитися за своїх дітей та онуків.

А родина постійно зростає

«Родина постійно зростає, бо онуки вже одружуються. Але я пам’ятаю, як усіх їх звати. Молюсь за кожного щодня. Обов’язково. Хочеться, щоб всі вони були з Богом», – наголошує вона.

Найбільше любить бабуся, коли її діти та онуки збираються у неї вдома по-максимуму. Особливо ті, що живуть далеко.

«Ми часто бачимося з дітьми, які живуть у нашому селі. Тут нема молитовного будинку, то вони на зібрання сходяться до нашої хати. А ті, що далі – рідше. Бо ж і клопоти свої, і діти малі. Найрідше у нас бувають, звичайно, ті, що на Алясці», – з сумом говорить жінка.

Дочка, яка виїхала жити у Сполучені Штати Америки, вже 11 років не булав вдома. Бабуся Зінаїда ще жодного разу не була там. І думає, що вже й не побуває, бо дорога далека і дорога.

Предноворічна зустріч із онуками

Перед Новим роком для бабусі зробили подарунок – всі, хто зміг, зібралися на гостину.

Зінаїда Миколаївна каже, що дуже любить пригощати своїх онучат.

«Та тільки вони мене ще краще пригощають», – мовить посміхаючись.

Цінують онуки бабусину ласку. Люблять посидіти на руках, послухати її цікаві розповіді. А ще люблять бабусин хліб та кажуть, що у неї виходить надзвичайно смачний борщ.

«Бабо, розчиніте хліба», просять онучки, коли набридне вже їсти магазинний. То вже й стаю до печі. А як спечу хліба, то і борщу зварю. Мій борщ завжди хвалить зять Василь. А онучка з Нововолинська кожного разу «дайте рецепт» і все. Кажу: «що там його варити», а вони на своєму: «то чого ж він у нас ніяк не виходить такий, як у вас»?», – розповідає Зінаїда Миколаївна.

Журналістам вона також каже, що ніякого секретного рецепту у неї нема. Мовляв, звичайні у неї бощі чи то з бурячка, чи з щав’ї, капусти. Але ж недарма дівчатка випрошують рецепт.

«Бог щедро обдарував мене аж шістдесятьма онуками», - Зінаїда Миколаївна

«У мене всі онуки добрі. Хай Бог їм добру долю дає», – з любов’ю не втомлюється повторювати бабуся.

Щодня імена кожного із своїх дітей та онуків бабуся промовляє в молитві до Господа