Майстер надгробків, слюсар та модельєр: найепатажніший лучанин розповів про себе

Популярне інтернет-видання «Bird in Flight» опублікувало велику статтю про епатажного луцького модельєра Леодора Кравчука.

Кажуть - «людина виткана з протиріч». Цей вислів підходить ексцентричному волинському модельєру, як нікому.
Художнє світобачення та нарцисизм підштовхують його до створення ексклюзивних авторських костюмів. А непереборний страх побачити когось іншого в своєму наряді перекриває йому шлях до успішної кар’єри модельєра.

Після служби в армії Леодор працював звичайним слюсарем, у 90-х почав виготовляти надгробні пам’ятники. А десять років тому, коли чоловіку майже виповнилось 60, у нього несподівано з’явилась нова пристрасть – створення авторського одягу.

Шити та малювати ескізи Леодор не вмів. Він насилу знайшов у Луцьку кравчиню, яка погодилась втілити його екстравагантні ідеї у життя. Відтоді вони працюють разом.

Модельєр зізнався, що доволі болісно ставиться до негативної критики: «Після таких коментарів я, бувало, пару місяців не виходив з дому, замикався, починав думати, що, може, я і справді посміховисько, - каже він. - Але потім шив новий костюм і йшов епатувати місто. Нехай пишуть далі».

Складно повірити, але, поза своїм захопленням, Леодор Кравчук живе доволі просто і невибагливо. З іншого боку, така дивна невідповідність стилю одягу і стилю життя надає образу луцького кутюр’є ще більше ексцентрики.

«Будинок Леодора стоїть неподалік від кладовища. Півні, кури, грядка з помідорами і туалет на вулиці. У підсобному приміщенні невеликий безлад: тут в пилу зберігаються інструменти і матеріали для виготовлення надгробків. Підвіконня з мармурової крихти, на них - засохлі квіти в горщиках. Перед входом своєрідна вітрина виробів: столик і стільці, які зазвичай ставлять біля могилок, кілька пам'ятників і книга-надгробок з портретом покійного батька. Здається, що господаря не особливо хвилює побут, центр сили - в шафах з одягом», - описується побутове життя модельєра в матеріалі «Bird in Flight».

Люди реагують на незвичний стиль Леодора по-різному: хтось дивується, інші розглядають з непідробним інтересом, діти сміються. Одного разу Леодору довелося тікати від компанії хлопців, яким не сподобався його зовнішній вигляд: «мене врятувала маршрутка, в яку я стрибнув на ходу. Вони ще деякий час бігли за нею. Якби вони мене наздогнали, трапилося б щось страшне. Розірвали б, напевно. Але я ж нічого їм не зробив. Я просто люблю виглядати стильно, а вони вирішили, що я гей».

Знайомі нерідко пропонували Леодору переїхати закордон і почати будувати власну кар’єру, але чоловік відмовляється. Свою позицію пояснює тим, що не хоче, аби його ідеї дублювалися: «Було таке, що я навіть хотів закріпити авторські права на свої костюми, але потім плюнув. Хоча досі боюсь зустріти людину, одягнену, як я».

Хоча луцькому модельєру незабаром виповниться 70 років, виглядає він значно молодшим. Чоловік досі користується успіхом у протилежної статі та залюбки розповідає про це: «Я ж прикраса міста. Я чую, як двадцятирічні дівчата у мене за спиною говорять: «Дивись, яка цукерочка!». Мені коханки на побачення приносили чоловічі стрінги, щоб побачити мене в них. Заради цього в моєму віці багато чим можна пожертвувати».