Хто в сім’ї Адамчуків робить тату хною? Чому ім’я сина Марії Адамчук повністю збігається з його характером? І хто невдовзі може стати відомою театральною артисткою?
 
У пологовому залі пролежала б вічність

[img data=def]19_06_2015_1616523140/11164191_901878926537862_42037767_n.jpg[/img]
Президент благодійного фонду «СТОПРАК», енергійна та елегантна Марія Адамчук цілими днями в роботі: очолювана нею організація робить все можливе, щоб рятувати діток і дорослих від страшної хвороби.

Та, окрім цього, Марія – мама двох чарівних дітей: 6-річного Гліба та 5-річної Анни. Зізнається, що має постійно докори сумління через те, що недостатньо часу проводить з ними. «Розумію, що головне не кількість, а якість, проте, це відчуття вини часто зі мною», - розповідає Марія. Щодня і вона, і чоловік намагаються провести з дітьми трохи часу, але найбільше чекають, коли є можливість кудись поїхати разом на декілька днів (подалі від роботи і ноутбуків). Щоправда, таке буває рідко, 3-4 рази на рік. Тому, якщо розділити в процентному співвідношенні, то сім’я займає в Марії 30%, робота – 50, а професійний саморозвиток – 20 відсотків.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Луцькі мами: Ліна Галан

Жінка ділиться, що характер і поведінка сина дуже відповідає характеристиці його імені, адже ім’я Гліб означає діловитий, серйозний, старанний. «Що ж до Анни, то так звали двох наших з чоловіком бабусь – вони були для нас дуже рідними людьми. Померли в один рік, якраз коли я була Анею вагітна», - ось такий символізм.

Пригадує періоди вагітності та пологів: «Мені подобалося бути вагітною: всі з тобою носяться, як з «писаною торбою», особливо чоловік. З Глібом в перші місяці був жахливий токсикоз, але загалом вагітність протікала нормально, я до останніх днів працювала. Під час пологів чоловік був зі мною і дуже підтримував. Найбільше пам’ятаю це щастя, коли дитина тільки народилася, і 2 години потрібно лежати в пологовому залі – мені здавалося, що я так можу пролежати вічність (від того, що нарешті все закінчилося). З Анею довелося деякий час лежати на збереженні, потім операція в Києві по видаленню пухлини і т.д. Під час пологів чоловік теж був поряд. До речі, це неправда, коли кажуть, що другі пологи легші від перших: мені перед другими пологами було так страшно, як ніколи, бо я вже знала, що це таке», - зізнається.

[img data=def]19_06_2015_1616523140/11194870_901878563204565_1086576555_o.jpg[/img]
Власне, коли Марія була вагітна донькою, у неї виявили рак молочної залози. Але лікування та хіміотерапію вона проходила після пологів. Вірила, що все буде добре – і перемогла. Через півроку лікування було завершене, а ще через рік вона разом з чоловіком Сергієм створили благодійний фонд «Стопрак», який допомагає хворим на рак діткам та жінкам. Майже неймовірно, що молода гарна жінка пережила таку хворобу, але в найважчі моменти не опустила рук і зараз продовжує допомагати іншим та ще й дбайливо виховує двох прекрасних дітей. Це справді приклад для інших, для тих, хто часто нарікає або розчаровується.
 
В Адамчуків демократичне виховання

З самого народження діток і дотепер у вихованні й догляді дуже допомагає бабуся, діти часто проводять час в селі (неподалік від Луцька), бабуся возить їх і на гуртки.  Щодо чоловіка Сергія, то він нарівні з Марією займався з дітьми: і годував (Гліб з 4 місяців, а Аня взагалі з народження були на штучному годуванні), і підгузки міняв, і мив. «А коли народилася Аня і я розпочала лікування від раку, то весь час і вдень, а особливо вночі, з нею був чоловік. Я взагалі не мала сил вночі вставати», - пригадує непрості часи Марія.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Луцькі мами: Ольга Лисобей

Щодо характерів дітей, то у Гліба характер, як у Сергія - серйозний, прихиляється лише до тих, кого знає довше, а Аня вже в маму: комунікабельна і говірка.

Під час вагітності первістком і після його народження подружжя читало багато спеціальної літератури (свідомо підходило до виховання дітей). «Важко сказати, чи це допомагає. Зараз я прихильниця того, що наші діти – це відображення нас, і що вони побачать в нашій сім’ї, те і «перенесуть» в майбутньому на свою. Загалом, наше бажання є таким, щоб наші діти виросли думаючими, свідомими людьми, щоб були космополітами. Через це мій стиль виховання демократичний, я багато що їм дозволяю (те, що не здається мені критичним), як, наприклад: зробити божевільну стрижку чи тату хною (чоловік, правда, цього не розділяє). Я знаю, що не буду вимагати від них вчитися на відмінно (єдина умова – це грамотне письмо і знання мов). Ми ніколи їх не били, єдине, що ставимо в кутки. Був період, що і «кутки» відмінили, бо почули, як психологи говорили, що ця рабська поза з похиленою головою відобразиться на поведінці у майбутньому. Правда, потім «кутки» повернулися знову, бо побачили, що якесь покарання має все ж таки бути, бо вони стають просто некерованими. Наші діти мають право на власну думку і вони це знають, чим часто і користуються», - розповідає демократична у підходах до виховання дітей молода матуся.
 
[img data=def]19_06_2015_1616523140/11207884_901878596537895_706014898_o.jpg[/img]
Художники і театрали

І Гліб, і Аня дуже гарно малюють, особливо дочка. «Викладачі кажуть, що в неї рідкісне відчуття кольорів (я не художник, тому мені важко оцінити). Також, вони обоє ходять в театральну студію, це їм дуже подобається. Особливо Ані – вона дуже любить бути в центрі уваги», - розповідає про таланти Марія.

Через велику зайнятість Марія не може часто готувати, однак дуже любить це робити, отримуючи певний релакс від роботи. Розповідає, що діти дуже люблять борщі: червоний та зі щавлю. Гліб полюбляє деруни та пельмені, шашлики, Аня – варені яйця, загалом, сім’я не перебірлива в їжі.
Дітки постійно дарують мамі свої малюнки. «Але є одне, яке найцінніше за все: вони постійно, багато разів на день (по телефону, чи в домофон подзвонять, коли гуляють) кажуть: «Мама, я тебе люблю!».

І на завершення – цікаві історії з життя дітей. Марія розповідає, що з народження свідомо хотіла огородити їх від теми смерті. Тобто, коли вони їли м'ясо і питали, з чого воно, то їм говорилися якісь небилиці, мовляв, мама, яка вирощувала курей, спеціально вставала з самого ранечку, коли потрібно було різати курку (щоб Гліб не бачив) і т.д. 

«І от одного дня ми були в моїх батьків в гостях і вже збиралися їхати додому (жили в той час в Маяках). Стоїмо на вулиці, мама тримає Гліба на руках, йому тобі було десь 3 роки, а поблизу пасуться сусідські гуси. Гліб лежить в мами на плечі і так флегматично запитує: «Бабуся, а в тебе є косіра (сокира)?». Мама каже: «Є. А навіщо тобі?». «Гусям голови відрубати». Ми з мамою на цьому в шоці переглядаємося. А мама перепитує: «Як відрубати?!». Гліб: «А ось так: чік - і всьо» (показує характерний рух рукою). Вияснилося, що сусід з Маяків, з яким він дуже дружив і цілими днями в нього пропадав, вже давно рубав з ним курей/качок і навіть колов свиню. А ми тут берегли їх від всього такого, щоб не травмувати».

Ми поспілкувались з подругою Марії Юлею Бєловицькою, яка підтвердила все розказане нашою героїнею.

[img data=def]19_06_2015_1616523140/11225501_901878503204571_346632770_n.jpg[/img]
«Марія - дуже прогресивна мама. Мені здається, що вона перед своїми дітьми ставить дуже конкретні вимоги, вона їх не балує зайвий раз. Марія на роботі і в житті дуже вимоглива, така вона й до дітей. Але, в той же час, якщо хтось їх образить, то цій людині я не позаздрю. Вона захищатиметься, як вовчиця. Я знаю, що вона сучасна й гнучка в своїх поглядах, цікавиться різними новими методами виховання, новинними ресурсами, заняттями для дітей. Мені подобається, що вона їх водить до себе на роботу. Мені подобаються такі активні мами», - відверто розповіла Юлія Бєловицька.
P.S. Нам такі мами і тати теж подобаються, тому хочемо побажати сім’ї Адамчуків «тримати марку» сучасних демократичних батьків. І нехай у їхніх діток і в них все в житті вдається!
 
Текст: Ольга БУЗУЛУК