Луцький замок заполонили дитячі коляски
02 Червня 2016
Чому відома луцька волонтерка вибивала перегородку між своїм і сусідським балконом, щоб потрапити у власну квартиру? Що може робити вона, не відриваючись, цілими днями? Чому медалі і грамоти – це для неї найцінніші подарунки?
Ольга Лисобей – одна з «посестер» Жіночої сотні Самооборони Волині, трудиться волонтером від часів Майдану і по сьогоднішній день. Разом з чоловіком Володимиром виховує двох дітей. Сину Павлу 15 з половиною років, донечці Анастасії 5 з половиною.
«Коли ходила вагітна, домовились з чоловіком, що будемо зважати на православний календар. Син народився 13 липня, відразу після свята Петра і Павла. Назвали Павлом», - знайомить Ольга зі своїми дітьми.
З донечкою історія інша. Ще коли на УЗД сказали, що буде дівчинка, Ольга з чоловіком стали писати імена, які обом подобаються. Вибрали Настю. А та візьми і народися 4 липня – у день Анастасії Великомучениці за старим стилем!
.
«Чоловік у мене дуже класний!»
Ольга пригадує важкі перші пологи. Сина відразу забрали і дали тільки на шостий день. «Персонал ставився погано, в пологовому робили ремонт, в палаті восьмеро жінок. Жах! Лікарі нічого про дитину не розповідали. Я ще довго при слові «пологовий» здригалась. Вже через 4,5 роки, коли малий тяжко захворів, лікарі в іншому місті сказали, що пологи вели неправильно», - зізнається жінка.
Доньку родили через 10 років, до того ж разом із чоловіком. Цікаво: обоє діти, хоч і з 10річною різницею, а народилися у той самий час: о 21:05.
Найбільшу роль у вихованні дітей в сім’ї Лисобеїв відіграє чоловік, Ольга покладається на нього. «Мама теж багато допомагає. Але основне - то чоловік, він їм і тато, і мама, і бабуся, і дідусь, і вчитель, і тренер. Коли малу відлучали від грудей, чоловік весь час пробув з доцею в лікарні. І, до речі, годувала я їх довго. Сина 2,4 роки, а донечку 2 роки. Користуючись нагодою, хочу чоловікові подякувати, бо він у мене дуже класний!!!», - зворушує неочікуваним компліментом Ольга.
«Зрозуміти, як правильно, допомагають внутрішні відчуття»
Розповідаючи про дітей, жінка переконує, що син схожий на неї: сам собі щось придумує, сам робить висновки, сам на щось ображається, потім відходить. Донечка ж ззовні схожа на маму Ольги.
«А характер? Павло мій добрий, це без сумніву. Настуня трошки ображається, але теж скоро відходить. Хоча вередлива. Самі у цьому винні», - вважає Ольга.
Ольга дуже пишається сином, адже він - чемпіон України по пляжному гандболу. Займається гандболом 5 років. Очевидно, пішов у тата, який теж у минулому був спортсменом. «Медалей в сина вже майже стільки ж, як і в тата» - каже Ольга.
[caption][img data=def]22_04_2015_1646144883/11075064_864746150273955_1941618467_n.jpg[/img] Ольга Лисобей з волонтерами Самооборони[/caption]
«Молитви у нас – це те, що не обговорюється»
Ольга розповідає, що з вихідні сімʾя проводить разом. Можуть і в парку погуляти, і на виставу чи концерт сходити, або ж на мультики, піцу чи ролики. Зранку у неділю мама ходить до церкви. Діток з собою не бере, усі обовʾязково читають вечірні молитви. «Це те, що не обговорюється. Удень ми теж читаємо багато молитов, бо молитися – це обов’язково», - вважає жінка.
Пригадуючи курйозні випадки, Ольга ділиться: «Малому було 2 роки, я вийшла за двері, бо прийшла сусідка, щось питала. Син підійшов і зачинив двері на ключ!!! Стукала. Грюкала. Просила. А він не відчиняв. В мене все життя перед очима пройшло, бо в квартирі було відчинене вікно (ми живемо на 9 поверсі). Мусила вибивати перегородку між нашим і сусідським балконом. Прийшла, а він сидить собі на дивані, телевізор дивиться...»
Донька теж може видати, додає мама. Якось на стоянці побачила чоловіка, який сідає в джип, і як скаже голосно: «Ого, такий старий і на джипі їздить».
«Але мужня дуже. От сьогодні кров з вени здавали, навіть не заплакала. І до стоматолога ходить без страху», - хвалиться Ольга Лисобей донькою.
Слова «пробач» і «дякую» - одні з головних
Ольга – не лише турботлива матуся, а й гарна господиня: «Готувати я стараюсь кожного дня, щоб було весь час свіженьке. Переважно, більше часу витрачаю на приготування вечері, бо дочка їсть в садочку. А синові обід готувати не складно. Він у такому віці, що їсть все і багато. Особливо улюблених страв нема, бо вони періодично змінюються. То макарони по-флотськи, то картопля смажена, то відбивна. Єдине, що може бути універсальним блюдом для доньки, - це сосиски, але їх сама ж не зготуєш».
«Моя родина звикла харчуватись просто, стараємось не їсти шкідливих продуктів. Якщо печемо щось солоденьке, то з малою разом: і тісто поможе зробити, і крем збити. Мої сонечка в їжі не вередливі, а, може, я просто звикла не готувати те, чого вони не їдять. Вечеряти всім разом нам випадає не часто, переважно то сина, то чоловіка немає, тренуються. Донечка і син добре знають: поснідав – отримав солодке. Так що і вівсянку зранку вони їдять», - ділиться правильним підходом до харчування дітей жінка.
Ольга має хобі – вишивання. Зізнається, що інколи навіть це заняття «мамин час» у дітей одбирає: «Коли робота, яку вишиваю, викликає задоволення, я можу цілими днями сидіти і вишивати. От тоді моя малеча страждає. Отже, хочу подякувати їм за терпіння. А взагалі я погана мама: можу і насварити, коли сама зла, правда, прошу пробачення. У нас взагалі вдома два чарівні слова - пробач і дякую - одні з головних».
[img data=def]22_04_2015_1646144883/11131038_864746176940619_1282049875_o.jpg[/img]
Подруга Ольги Інна Новікова пригадує, як познайомилася з нею на штабній кухні у приміщенні Волинської облдержадміністрації у лютому 2014 року:
«Смиренна блондинка, але який бунтарський дух. Я навіть не знаю, що можна про неї розповідати, бо у мене Оля – це емоції. Тут вона біжить до Самооборони, чимось допомогти жіночій сотні, бо вона і є жіноча сотня… Тут вступає в перепалку з комуністом Коновичем і питає, хто допоможе його затримати. Тут вона робить, як звичайна жінка, манікюр, бо бути красивою ніхто не відміняв. Тут приносить три ящики індивідуальних пакетів для бійців - допомога для АТО. Тут вишиває бісером ікону, бо справжня християнка і щонеділі ходить до церкви. Тут біжить з донечкою до лікаря, бо вона вже місяць кашляє і скільки можна її кормити антибіотиками. Тут смиренно вислуховує всі образи на життя і людей чужої пані, бо розуміє, що тій жінці немає з ким поділитись, крім неї. В цьому вся Оля… вона хороша мама і жінка, берегиня власної сім’ї».
Текст Ольги БУЗУЛУК (для "Таблоїда Волині")
Ольга Лисобей – одна з «посестер» Жіночої сотні Самооборони Волині, трудиться волонтером від часів Майдану і по сьогоднішній день. Разом з чоловіком Володимиром виховує двох дітей. Сину Павлу 15 з половиною років, донечці Анастасії 5 з половиною.
«Коли ходила вагітна, домовились з чоловіком, що будемо зважати на православний календар. Син народився 13 липня, відразу після свята Петра і Павла. Назвали Павлом», - знайомить Ольга зі своїми дітьми.
З донечкою історія інша. Ще коли на УЗД сказали, що буде дівчинка, Ольга з чоловіком стали писати імена, які обом подобаються. Вибрали Настю. А та візьми і народися 4 липня – у день Анастасії Великомучениці за старим стилем!
.
«Чоловік у мене дуже класний!»
Ольга пригадує важкі перші пологи. Сина відразу забрали і дали тільки на шостий день. «Персонал ставився погано, в пологовому робили ремонт, в палаті восьмеро жінок. Жах! Лікарі нічого про дитину не розповідали. Я ще довго при слові «пологовий» здригалась. Вже через 4,5 роки, коли малий тяжко захворів, лікарі в іншому місті сказали, що пологи вели неправильно», - зізнається жінка.
Доньку родили через 10 років, до того ж разом із чоловіком. Цікаво: обоє діти, хоч і з 10річною різницею, а народилися у той самий час: о 21:05.
Найбільшу роль у вихованні дітей в сім’ї Лисобеїв відіграє чоловік, Ольга покладається на нього. «Мама теж багато допомагає. Але основне - то чоловік, він їм і тато, і мама, і бабуся, і дідусь, і вчитель, і тренер. Коли малу відлучали від грудей, чоловік весь час пробув з доцею в лікарні. І, до речі, годувала я їх довго. Сина 2,4 роки, а донечку 2 роки. Користуючись нагодою, хочу чоловікові подякувати, бо він у мене дуже класний!!!», - зворушує неочікуваним компліментом Ольга.
«Зрозуміти, як правильно, допомагають внутрішні відчуття»
Розповідаючи про дітей, жінка переконує, що син схожий на неї: сам собі щось придумує, сам робить висновки, сам на щось ображається, потім відходить. Донечка ж ззовні схожа на маму Ольги.
«А характер? Павло мій добрий, це без сумніву. Настуня трошки ображається, але теж скоро відходить. Хоча вередлива. Самі у цьому винні», - вважає Ольга.
Ольга дуже пишається сином, адже він - чемпіон України по пляжному гандболу. Займається гандболом 5 років. Очевидно, пішов у тата, який теж у минулому був спортсменом. «Медалей в сина вже майже стільки ж, як і в тата» - каже Ольга.
[caption][img data=def]22_04_2015_1646144883/11075064_864746150273955_1941618467_n.jpg[/img] Ольга Лисобей з волонтерами Самооборони[/caption]
«Молитви у нас – це те, що не обговорюється»
Ольга розповідає, що з вихідні сімʾя проводить разом. Можуть і в парку погуляти, і на виставу чи концерт сходити, або ж на мультики, піцу чи ролики. Зранку у неділю мама ходить до церкви. Діток з собою не бере, усі обовʾязково читають вечірні молитви. «Це те, що не обговорюється. Удень ми теж читаємо багато молитов, бо молитися – це обов’язково», - вважає жінка.
Пригадуючи курйозні випадки, Ольга ділиться: «Малому було 2 роки, я вийшла за двері, бо прийшла сусідка, щось питала. Син підійшов і зачинив двері на ключ!!! Стукала. Грюкала. Просила. А він не відчиняв. В мене все життя перед очима пройшло, бо в квартирі було відчинене вікно (ми живемо на 9 поверсі). Мусила вибивати перегородку між нашим і сусідським балконом. Прийшла, а він сидить собі на дивані, телевізор дивиться...»
Донька теж може видати, додає мама. Якось на стоянці побачила чоловіка, який сідає в джип, і як скаже голосно: «Ого, такий старий і на джипі їздить».
«Але мужня дуже. От сьогодні кров з вени здавали, навіть не заплакала. І до стоматолога ходить без страху», - хвалиться Ольга Лисобей донькою.
Слова «пробач» і «дякую» - одні з головних
Ольга – не лише турботлива матуся, а й гарна господиня: «Готувати я стараюсь кожного дня, щоб було весь час свіженьке. Переважно, більше часу витрачаю на приготування вечері, бо дочка їсть в садочку. А синові обід готувати не складно. Він у такому віці, що їсть все і багато. Особливо улюблених страв нема, бо вони періодично змінюються. То макарони по-флотськи, то картопля смажена, то відбивна. Єдине, що може бути універсальним блюдом для доньки, - це сосиски, але їх сама ж не зготуєш».
«Моя родина звикла харчуватись просто, стараємось не їсти шкідливих продуктів. Якщо печемо щось солоденьке, то з малою разом: і тісто поможе зробити, і крем збити. Мої сонечка в їжі не вередливі, а, може, я просто звикла не готувати те, чого вони не їдять. Вечеряти всім разом нам випадає не часто, переважно то сина, то чоловіка немає, тренуються. Донечка і син добре знають: поснідав – отримав солодке. Так що і вівсянку зранку вони їдять», - ділиться правильним підходом до харчування дітей жінка.
Ольга має хобі – вишивання. Зізнається, що інколи навіть це заняття «мамин час» у дітей одбирає: «Коли робота, яку вишиваю, викликає задоволення, я можу цілими днями сидіти і вишивати. От тоді моя малеча страждає. Отже, хочу подякувати їм за терпіння. А взагалі я погана мама: можу і насварити, коли сама зла, правда, прошу пробачення. У нас взагалі вдома два чарівні слова - пробач і дякую - одні з головних».
[img data=def]22_04_2015_1646144883/11131038_864746176940619_1282049875_o.jpg[/img]
Подруга Ольги Інна Новікова пригадує, як познайомилася з нею на штабній кухні у приміщенні Волинської облдержадміністрації у лютому 2014 року:
«Смиренна блондинка, але який бунтарський дух. Я навіть не знаю, що можна про неї розповідати, бо у мене Оля – це емоції. Тут вона біжить до Самооборони, чимось допомогти жіночій сотні, бо вона і є жіноча сотня… Тут вступає в перепалку з комуністом Коновичем і питає, хто допоможе його затримати. Тут вона робить, як звичайна жінка, манікюр, бо бути красивою ніхто не відміняв. Тут приносить три ящики індивідуальних пакетів для бійців - допомога для АТО. Тут вишиває бісером ікону, бо справжня християнка і щонеділі ходить до церкви. Тут біжить з донечкою до лікаря, бо вона вже місяць кашляє і скільки можна її кормити антибіотиками. Тут смиренно вислуховує всі образи на життя і людей чужої пані, бо розуміє, що тій жінці немає з ким поділитись, крім неї. В цьому вся Оля… вона хороша мама і жінка, берегиня власної сім’ї».
Текст Ольги БУЗУЛУК (для "Таблоїда Волині")