Руслана та Павло Порицькі - подружжя театралів. На Волині та за її межами їх знають як засновників театру-студії "Гармидер".
Уже понад 13 років вони працюють в театрі. Не тільки працюють, а й живуть ним. Тому не дивно, що їхнє знайомство відбулося під час репетиції студії "Синій птах" Волинського державного університету імені Лесі Українки. Це сталося в 2001 році.
Руслана була актрисою-початківцем. Одного дня на проби прийшов Павло і режисер попросив їх відрепетирувати сцену з "Лісової пісні". Павло грав Лукаша, а Руслана - Мавку.
Таке знайомство визначило подальшу долю пари. Через рік вони почали зустрічатися, а в 2004 році одружилися. Весілля було скромним, а "медовий місяць"молодята провели в Києві під час Помаранчевої революції.
[img data=def]20_02_2015_1713105762/2004.jpg[/img]
[img data=def]20_02_2015_1713105762/pa090502.jpg[/img]
Десятиріччя шлюбу не святкували. Було не до веселощів: революція, потім війна. Хоча Руслана дуже чекала цієї дати, бо 10 років важливий етап в житті подружжя.
"Ми дуже вразливі до подій в державі, як і більшість українських сімей. В 2014-му ми готували виставу "Дожити до..." присвячену подіям на Майдані та війні на Сході. Дуже переживали історії людей, розказані у виставі", - пригадує вона.
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/den_teatru.jpg[/img] Святкування Дня театру[/caption]
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/zamosc_2015.jpg[/img] У польському Замості, 2015 рік[/caption]
У Порицьких цікаві сімейні традиції.
Після одруження Павло дарував дружині на Новий рік глиняні хатинки. У сім'ї є давня мрія, до реалізації якої вони йдуть давно - звести власний будинок за межами міста. "Завдяки" театру будівництво триває вісім років.
Ці хатинки - символ наближення час, коли в них нарешті буде власна оселя.
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/po_rizni_boky_berlin_stiny.jpg[/img] По різні боки Берлінської стіни[/caption]
Різдво Порицькі відзначають у батьків Руслани, а на Новий рік працюють. Разом з друзями створили майстерню свята "Цукерочка", тому на межі років працюють ведучими чи аніматорами.
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/img_9564.jpg[/img] З сімейного фотоальбому[/caption]
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/lviv.jpg[/img] Відпочинок у Львові[/caption]
З народженням сина Вірослава, який минулого року пішов у перший клас, сім'я стала менше ризикувати. Раніше Павло та Руслана могли спонтано поїхати в мандрівку. Сьогодні ж таких вчинків поменшало в рази.
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/1-y_klas.jpg[/img] Перший раз у перший клас[/caption]
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/vostannye_v_ukr_krymu.jpg[/img] У поки українському Криму[/caption]
На 8 Березня та День матері Павло купує Руслані жовті квіти. Каже, такий вибір кольору збивав продавчинь з пантелику через стереотип, що жінкам не можна дарувати жовті квіти. Зрештою, він його зруйнував.
А віднедавна у сім'ї Порицьких нова традиція - перед Великоднем розмальовувати писанки. Це дуже подобається їхньому сину і батьки лише раді цьому.
Текст: Анатолій КОТЛЮК
Уже понад 13 років вони працюють в театрі. Не тільки працюють, а й живуть ним. Тому не дивно, що їхнє знайомство відбулося під час репетиції студії "Синій птах" Волинського державного університету імені Лесі Українки. Це сталося в 2001 році.
Руслана була актрисою-початківцем. Одного дня на проби прийшов Павло і режисер попросив їх відрепетирувати сцену з "Лісової пісні". Павло грав Лукаша, а Руслана - Мавку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сім'я театралів Порицьких: "Найкращий відпочинок для нас - провести час з сином"
Таке знайомство визначило подальшу долю пари. Через рік вони почали зустрічатися, а в 2004 році одружилися. Весілля було скромним, а "медовий місяць"молодята провели в Києві під час Помаранчевої революції.
[img data=def]20_02_2015_1713105762/2004.jpg[/img]
[img data=def]20_02_2015_1713105762/pa090502.jpg[/img]
Десятиріччя шлюбу не святкували. Було не до веселощів: революція, потім війна. Хоча Руслана дуже чекала цієї дати, бо 10 років важливий етап в житті подружжя.
"Ми дуже вразливі до подій в державі, як і більшість українських сімей. В 2014-му ми готували виставу "Дожити до..." присвячену подіям на Майдані та війні на Сході. Дуже переживали історії людей, розказані у виставі", - пригадує вона.
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/den_teatru.jpg[/img] Святкування Дня театру[/caption]
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/zamosc_2015.jpg[/img] У польському Замості, 2015 рік[/caption]
У Порицьких цікаві сімейні традиції.
Після одруження Павло дарував дружині на Новий рік глиняні хатинки. У сім'ї є давня мрія, до реалізації якої вони йдуть давно - звести власний будинок за межами міста. "Завдяки" театру будівництво триває вісім років.
Ці хатинки - символ наближення час, коли в них нарешті буде власна оселя.
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/po_rizni_boky_berlin_stiny.jpg[/img] По різні боки Берлінської стіни[/caption]
Різдво Порицькі відзначають у батьків Руслани, а на Новий рік працюють. Разом з друзями створили майстерню свята "Цукерочка", тому на межі років працюють ведучими чи аніматорами.
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/img_9564.jpg[/img] З сімейного фотоальбому[/caption]
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/lviv.jpg[/img] Відпочинок у Львові[/caption]
З народженням сина Вірослава, який минулого року пішов у перший клас, сім'я стала менше ризикувати. Раніше Павло та Руслана могли спонтано поїхати в мандрівку. Сьогодні ж таких вчинків поменшало в рази.
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/1-y_klas.jpg[/img] Перший раз у перший клас[/caption]
[caption][img data=def]20_02_2015_1713105762/vostannye_v_ukr_krymu.jpg[/img] У поки українському Криму[/caption]
На 8 Березня та День матері Павло купує Руслані жовті квіти. Каже, такий вибір кольору збивав продавчинь з пантелику через стереотип, що жінкам не можна дарувати жовті квіти. Зрештою, він його зруйнував.
А віднедавна у сім'ї Порицьких нова традиція - перед Великоднем розмальовувати писанки. Це дуже подобається їхньому сину і батьки лише раді цьому.
Текст: Анатолій КОТЛЮК