2 вересня минає 4 роки, як не стало відомого державного діяча, політика і дипломата, нашого земляка Бориса Петровича Клімчука. У світлу пам’ять про нього ми публікуємо його побажання нам усім з книги «Борис Клімчук: «Я - син волинської землі», яку видав благодійний фонд «Рідна Волинь» в рамках проекту «Честь маю». Керівник проекту - Дмитро Глазунов.

Книга високо оцінена  фахівцями в Україні та за кордоном, і носить не тільки пізнавальний характер, а й може слугувати навчальним посібником для  політиків-початківців і дипломатів.

БАЖАЮ БУТИ ЩАСЛИВИМИ

З ІНТЕРВ′Ю Б.П. КЛІМЧУКА

Маленьким

 бажаю бути щасливими та навчатися в гарних школах. Хай у них будуть мудрі батьки та сусіди. Бажаю нормального дитинства, щоб дорослі мали достатньо сил та розуму це дитинство їм забезпечити.

Молодим

бажаю не розраховувати на все й одразу. Якщо брати щось у кредит, то не так, як 4 чи 5 років тому: накупили автомобілів, щоб батьки і дідусі до цих пір вичухувались. Бажаю бути розумними аж настільки, щоб робити помилки. В молодості важливо робити помилки, але не менш важливо, щоб вони не були непоправними.

Людям середнього віку

бажаю надіятися на себе, на свої можливості. Не треба шукати причини своїх проблем в сусідові, політиках, в міській раді деінде. Можеш робити-роби.

Зрілим людям

Бажаю здоров′я, працездатності, поваги і віри у хороше майбутнє дітей, онуків. Навчіть свої нащадків не опускати рук, не клясти доленьку, а працювати. Ви ж це вмієте, як ніяке інше покоління.

Державним службовцям

бажаю навчитися говорити правдиве «НІ!» Не можна людям обіцяти: «Ми колись зробимо, ми постараємося, ми придумаємо. Можливо». Треба сказати: «в цьому році ми не зможемо того зробити, бо не передбачено коштів. Ми не можемо задовольнити Ваше прохання, бо воно протиправне». Треба давати чесні відповіді і не вводити в оману людей. Це дуже важливо. Породжувати ілюзії ми не маємо права.

 Всім українськім політикам

бажаю відійти від популізму і стати прагматиками (тоді є шанс стати популярним).

Суспільству

Бажаю визначитися із зовнішньополітичним вектором. Як на мене, він має бути європейським. Нема чого з цього приводу дискутувати. Досить.

Тим, хто вже поважно заслужив відпочинок

Бажаю ще довгих років життя, уваги від молоді, яка завжди біжить-спішить, бо заробляє копійку і досвід.

 Треба знаходити час і їхати до літніх людей , поки вони ще живі. Я особисто жалкую за багатьма несказаними і невислуханими розмовами. Поховав тата і маму. До обох їхав з Вільнюса і встигав аж тоді, коли в хаті вже – люди, свічки… не договориш… Вчасно не добіг син, не дослухав, не доцілував. Жалкую про це. Поки живі батьки – спілкуйтеся з ними. Розумію, що через 100 років хтось на цьому місці скаже такі ж слова. Ми, українці, сильні нашим корінням, нашими родинними зв′язками . Щасливий той, хто їх має.

Тому усім – ще одне побажання:

Робіть усе вчасно, поки є така можливість, і будьте щасливі!

Ознайомитися із книгою «Борис Клімчук: Я - син волинської землі» ви можете у бібліотеках м.Луцька. Книга безкоштовно передана благодійним фондом «Рідна Волинь».