Сьогодні День Ангела відзначають усі Костянтини та Олени.

Костянтин перекладається з грецької мови як «стійкий, постійний» або «твердий». А ім’я Олена має давньогрецьке походження: «хеленос», що означає світла. Спочатку це звучало, як Селена, тобто «місяць».

«Таблоїд Волині» запитав у відомих іменинників, хто дав їм такі імена і як до них звертаються рідні та друзі.
 
Художник Кость Борисюк:

[img data=def]03_06_2016_1356882509/49006-1u.jpg[/img]

Я був названий на честь дядька, татового рідного брата. Він був розстріляний радянською владою в луцькій тюрмі.

В дитинстві батьки мене називали Костик. А вже потім прийшов український варіант – Кость.

Дуже не подобається коли мене називають на російський манер - Константін.
 
Журналіст Костянтин Яворський:

[img data=def]03_06_2016_1356882509/10676118_411908488966094_1540716089610504667_n.jpg[/img]

Не став я Андрієм, на честь прадіда, як хотіла моя бабця Олена. Інші бабці «не вспливали», бо сперечатися із батьками було марно. Тато хотів, щоб син носив грецьке ім’я. І бажання мами мати Костю з цим повністю збігалося.

Ім’я мені подобається. Саме тим, що нас мало. За статистикою три Костянтина в одній компанії сходяться вдвічі рідше, ніж вибори в Україні. Зауважу, що прізвиськ до імені мало, що теж не могло не радувати в дитинстві. І, якщо на них не реагувати, то не приживаються. Звик відкликатися на Костю, друзі інколи кличуть Канстантіном (зі стьобним масковським акцентом), вже не пам’ятаю коли мене називали Костиком (щоправда не дуже цього люблю, бо схоже на прізвище). Є ще один друг, який називає Костомахою (він валантьор – йому можна).

Взагалі Костянтин з грецької перекладається як «постійний». Тут, на мою думку, греки по доброму познущалися. Бо, як і я, так і більшість моїх знайомих тезок постійні лише в своїй непостійності.
 
Журналіст Кость Гарбарчук:

Костянтином мене назвала мама. Я народився в 63-му році, ми тоді жили в Рожищенському районі. І приїхали гості, серед яких було два хлопчики – Орест і Костя. От мене й назвали Костею.

В Києві є професор та мовознавець Костянтин Тищенко. Це феноменальна людина. Ми з ним знайомі особисто і якось спілкувалися та він сказав, що «нас небагато».

Зазвичай всі звертаються Костя, свої статті я підписую як Кость Гарбарчук, а от у дитинстві дразнили Костомаха.
 
Фотограф Костянтин та директор творчої майстерні «CREAT'IFF» Олена Кіци:

[img data=def]03_06_2016_1356882509/10403658_698008376954816_5658166685493581104_n.jpg[/img]

Костянтин: Все, що я знаю про своє ім’я, це «Константин берёт гитару и  тихим голосом поёт...». Мабуть, мамі подобалась пісня. Зазвичай всі мене називал іназивають Костя, а от в школі казали «Косой».

Олена: Мене хотіли назвати Лілею. Але сталося по іншому. По сусідству з моїми батьками раніше жило подружжя. Вони дружили сім’ями. І у цих сусідів була донечка. Коли я народилася, їй виповнилося три роки. І як мене привезли, то вона чітко і категорично наказала, що «все, це буде Альона!». Ось так вона мене й назвала.

Всі мої домашні кажуть на мене Альона, однокласники і друзі – Лєна.

Зараз я всім представляюся Альоною. Цей варіант мені більше до душі. І, з власних спостережень виявила, що ім’я таки впливає на поведінку – Альона більш доросла, ніж Лєнка…

Мандрівниця та волонтерка Олена Сідімянцева:

[img data=def]03_06_2016_1356882509/13342440_953095908121679_1290603844_n.jpg[/img]

Оленою мене назвала прабабця. Батьки довго сперечалися і не могли ніяк обрати ім’я. Були варіанти Настя, Віка, ще брат якось хотів, але вже не пригадаю його версію. І от прийшла прабабуся і сказала, що раз ви не можете вирішити, то буде Олена! З рішенням прабабці не сперечалися...
Взагалі ім’я Олена означає «сонячна» і «вогнена».

Тато називає мене Оленкою, мама Лєною, а брат Лєнкою. Мені найбільше подобається, коли кажуть Олена, бо мамі можна, але звертання Лєна я не дуже люблю.

Регіональний консультант з комунікацій, поширення кращих практик та просування успіхів децентралізаційної реформи та редактор ТСН.ua Олена Кузьмич:

[img data=def]03_06_2016_1393044205/13043734_10207613633073019_6074140617042425875_n.jpg[/img]

Мене назвали Оленою батьки на честь прабабусі, котра прожила чимало років і мала міцне здоров’я. Та й по обох лініях склалася традиція називати на честь дідусів (бабусь) та прадідів (прабабусь).

Я - Олена або Оленка, у деяких випадках Олена Ярославівна і не інакше. Ніяких Лен, Альон тощо. На таке я просто можу не відгукнутися.

У дитинстві називали Оленкою і я і оточуючі звикли до цього варіанту імені. Навіть на роботі називають лагідно і тепло – Оленкою.

І я дуже обожнюю своє ім’я...