Відомі волинські Ольги розповіли про свої імена

24 Липня 2016
Сьогодні усі православні християни вшановують пам’ять рівноапостольної княгині Ольги. Саме вона однією з перших робила спроби поширити серед українського народу православну віру.

Ім’я «Ольга» має скандинавське коріння і означає «велика», «свята».

Таблоїд Волині опитав відомих волинських Ольг, що вони думають про своє ім’я, на честь кого їх назвали та чи має їхнє ім’я вплив на вчинки та дії.

Голова волинської організації Національної спілки письменників України Ольга Ляснюк:



Зважаючи на те, що я народилася 13 січня, мала б називатися Маланкою. І ніхто б у родині не відійшов від традицій, якби лікарі до кінця виконали свій професійний обов’язок, але… У моєї мами прийняли пологи і пішли святкувати, а тим часом… мама стікала кров’ю, а я собі по-тихому вмирала, не розплутана від пуповини, що тримала мене за шийку… І тільки медсестра Оля навідалася у «родову» і виявила нас не у зовсім доброму стані. Саме у ту рятівну хвилину мама вирішила, що я буду Ольгою.

Зважаючи на історію мого імені, у мене нема вибору – любити його чи ні, якщо воно мене врятувало. Найбільше люблю, коли мене називають Олечкою, Олюнею, Оленям, Олюшкою, ну і мамою (хоча це трохи з іншої історії).

Ім’я дуже впливає на долю… Це ж ангели і всякі подібні історії… Про це краще питати у Бога.

Іменини зазвичай святкую у колі ще двох Оль, оскільки дві моїх найкращих подруги носять горде ім’я «Ольга».

Помічниця народного депутата Ольга Коритнєва:



На Різдво, за два місяці до мого народження, мій майбутній хрещений батько приніс нам в дім в подарунок ляльку. На коробці з-під іграшки писало «Ольга». З того часу тато, щодня приходячи додому, питав: «Як там моя Ольга?». До того ж, моя мама захоплювалася книгою «Повість минулих літ», а одна з найулюбленіших історичних постатей для неї була якраз Княгиня Ольга. Тож мати інше ім’я у мене не було шансів…

Раніше я не дуже любила своє ім’я, бо в той час, окрім Танечок і Олечок, певно, більш нікого ніяк не називали. Лише в своєму класі мала ще три тезки. З віком, звичайно, почала сприймати все геть під іншим кутом. Зараз, наприклад, нізащо не хотіла б називатись якось по-іншому.

До сімнадцяти років називала себе Олею. Коли вступила до університету, не знаю чому, але мої подруги-одногрупниці почали вживати щодо мене виключно «Ольга», навіть коли говорили про мене між собою. В групі була ще одна Ольга, але вона завжди була Олею, я – завжди Ольгою. Певно, нас так не плутали. З того часу представляюсь при знайомстві Ольгою, мені це більш імпонує.

Твердо переконана, що ім’я впливає на долю людини, на її характер. Воно може додавати міцності, сили людині, або ж, навпаки забирати. Звичайно, значення має і те, коли народжена людина, середовище в якому зростала, інші чинники. У моєму ж випадку – ім’я, в додачу з тим, що я Овен - гримуча суміш…)

Дуже люблю свій День Ангела. Для мене це майже другий День народження. На День народження ж вже багато років поспіль маю традицію вимикати телефон та святкувати щоразу в іншій країні. На іменини телефон не вимикаю, закордон не втікаю, але обов’язково виїжджаю, принаймні, десь за місто, щоб провести цей день з позитивним настроєм, в компанії хороших друзів.

Речниця патрульної поліції Луцька Ольга Бузулук:



Ольгою мене назвала мама, так звали мою прабабусю, та й саме ім’я їй подобалось. Мені також воно дуже подобається. Пам’ятаю, в дитинстві була книжечка Наталії Забіли, і там був вірш, який мені дуже підходив, адже в нас на городі теж росли ромашки:

«В легенькій білій льолі біжить до гаю Оля. Куди ти? – кличе татко. – Поснідай-но спочатку. Та Олі не до кашки, бо розцвіли ромашки. Пірнула Оля в квіти, і вже не розрізнити. І вже збагнути важко, де Оля, де ромашки». Тому ім’я не може не подобатись.

Варіант звертання імпонує – Оля. Часом перепитують по батькові, але мені подобається неофіційно.

Це м’яке і ніжне ім’я. Не задумувалась, чи може ім’я впливати на долю, точніше, не мала часу це аналізувати. Думаю, доля явно не від імені залежить. В підлітковому віці, звісно, читала різні значення імені, шукала, які символи підходять. Але пам’ятаю лише, що це ім’я означає «свята». Так що намагаюсь слідувати способом життя цьому значенню.

Іменини 24 липня дуже люблю, бо вони влітку, на відміну від дня народження, яке взимку. Мене завжди вітає настоятель нашого храму, бо знає день Ангела, а не день народження – це приємно. Завжди отримую подарунок від чоловіка, багато вітань, але щоб відзначати спеціально – то такого немає.

Менеджер зі зв'язків з громадськістю «VolWest Grouр» Ольга Андрієвська:



Так склалося нашій сім'ї, що всіх дітей називав тато, мама дізнавалась імена зі свідоцтва про народження. Тож, моє ім'я – виключно татове рішення.

Чи подобається мені моє ім'я? А як воно може не подобатись?? Воно ж моє, живе зі мною від народження. Друзі, колеги, рідні найчастіше звертаються Оля. Мабуть, так найбільше імпонує. Але зізнаюсь, що тішить вухо, коли звертаються якось по-особливому – Олюня, Олянка. Але це прерогатива людей, яких вважаю особливими у своєму житті.

Безперечно вірю у те, що ім'я, яким тебе нарекли, має вплив на характер людини. Бо кожне ім'я несе в собі певний запас енергії. Чим сильніше ім'я, тим повніше самореалізовується особистість. Щодо себе, то з дитинства завжди була серйозною і вдумливою. Оточуючі кажуть, що маю сильний, навіть якоюсь мірою наполегливо-впертий характер. Це часто допомагає у житті. Тому дякую татові, що назвав Ольгою.

В день іменин найчастіше приймаю вітання. Цього року Ольги випадає у неділю, тому планую піти до храму.

Журналістка, блогерка Ольга Магас:



Мене назвали на честь прабабці Олі. Вона буле дуже доброю, працьовитою, щирою людиною, прожила важке життя і була дуже набожною.
Раніше моє ім’я мене дратувало. Здавалося, що «Ольга» звучить якось грубо, «ріже вухо». Але зараз цілком задоволена своїм іменем. Друзі найчастіше кажуть «Оля», чоловік називає «Олюся», дехто з близьких говорить «Льолінька», «Олька», «Йолька», «Олічка».

Ім’я, мабуть таки, впливає на долю. Адже ти маєш свого янгола-охоронця, який тебе оберігає, підтримує, надихає. Мій ангел – дійсно крутий, бо що б не підкидало життя, завжди були сили з нього якось вилізти. І завжди траплялися люди, які допомагали.

Для мене день ангела важливіший, ніж День народження. Мабуть, ще й тому, що Ольги святкують лише один раз на рік. Раніше святкувала, але останні років три якось не випадає можливості…

Керівник прес-служби Волинського УКРОПу Ольга Максимяк:



Назвала мама на честь моєї прабабусі. До речі, бабусю також звати Оля. Так що в нас Оль багато)))

Щодо долі, то вірю в те, що все ж таки більше формує її людина – своїми вчинками, цінностями, переконаннями. Ненавиджу, коли мене називають «Ольга». Значно більше подобається, коли кажуть, звертаючись «Олічка» )))

Кажуть, що День Ангела – це значно більше свято у житті людини і воно навіть важливіше, як день народження. Тому цього дня, зазвичай, намагаюся піти туди, де відпочиває моя душа, де можна забути про суєту буденності, побути наодинці зі своїми думками. Також, звичайно, цей день проводжу з найріднішими для мене людьми.

Редактор інтернет-видання «VIP» Ольга Булковська:



Офіційно вважалося, нібито Олею мене назвав тато. А неофіційно – головне піднести свою думку як «нашу»! Тож як буде звати її доньку, мама знала, ще навіть не будучи вагітною. І мудро «підвела» до цього батька. До речі, назвали мене на честь бабусі – людини особливої важкої долі, доньки куркуля, яка, однак, до кінця своїх днів просто аж ви промінювала добро та щедро дарувала його людям.

Як і у багатьох дітлахів, питання виникали на рівні «А чому не... (і безліч варіантів )?» Але то швидко минуло. І мені ім’я подобається. Причому деякі його індивідуальні форми звертання до мене належать певним людям – як-от «Ольчик» чи «Олюня». А«Олька» є для мене таким собі лакмусовим папірцем для часткової характеристики людини і розуміння того, як вона мене сприймає.

Щодо того, чи впливає ім’я на долю, то вірю, що випадковості не випадкові. Тож зв’язок є. І я точно знаю, що мої небесні покровителі мені дуже допомагають у житті. Не раз бувало так, що ніби за руку виводили із глухого кута.

Особливої традиції святкування Дня ангела немає. Але я завжди рада бачити гостей. Тож зазвичай слова «Заходь, трохи посидимо» можуть перерости в свято, яке згодом ще не раз з усмішкою згадують присутні. Але це – вже окремі історії.


Кандидат філологічних наук, доцент, викладач СНУ Ольга Яблонська:



Мене назвали на честь бабці (маминої мами), яка стала взірцем для всієї родини, бо стоїчно витримувала випробуваня радянського часу. Її чоловіка заслали за підробними звинуваченнями на 25 років до Сибіру, а вона не здалася і домоглася перегляду закритої політичної справи. Дід повернувся на десятому році. І, звичайно, їй прийшлося пройти дуже багато випробувань, із цим пов’язаних: переховування на Полтавщині в ледь знайомих людей, які теж ризикували, тримаючи в себе вдома дружину й доньку ворога народу; неможливість нормально працевлаштуватися, внаслідок чого після повернення додому тендітної статури й невисокого зросту жінка працювала вантажником на Олеському заводі мінеральних вод, де, за іронією долі, колись керував її чоловік, тощо.

Ім’я мені подобається, адже не має шлейфу якихось негативних асоціацій, хіба мстивість у характері княгині Ольги не імпонує, але водночас треба пригадати, що її канонізувала християнська церква. Варіант імені у звертанні, звичайно, залежить від ситуації; мені подоваються більшість із них (крім тих, у яких є протетичні приголосні звуки).

Думаю, трапляються підтвердження такої закономірності, що ім’я має вплив на долю. Скажімо, названі в радянський період Вілени чи Владлени були зорієнтовані внаслідок домашнього виховання на партійну кар’єру; вдало підібране сценічне псевдо чи назва політичної організації сприяє розкрутці.

Іменини святкую у вузькому сімейному колі.

Волонтерка, журналістка Ольга Валянік:



Назвали Олею на честь бабусі. Мама, правда, хотіла записати мене як «Юлю», але тато вирішив по-своєму. Так і вийшло, що записали Олею, бо тато наполіг. У мене татову маму звати Оля, і мамину бабусю теж. Насправді, дуже багато жінок з ім'ям Оля у нашій сім’ї.

В дитинстві мені розповідали про книягиню Ольгу, і я завжди мала бажання бути схожою на неї. Також у дитячі роки мене називали «Льоля». В школі кликали просто «Олька». Мама, коли злилася на мене, говорила офіційно «Ольга».

Здебільшого, всі називають мене «Оля». Багато близьких друзів називають «Хельга». Дуже незвично, у випадках коли кличуть ще й по-батькові – Ольга Романівна.

Чи має ім'я якийсь вплив на долю? Скоріше ні. Бо ми самі творці свого життя і своєї долі, тому вважаю, що немає впливу. Хоча від кожного нашого навіть найменшого вибору щось змінюється в подальшому. А коли батьки робили вибір як ж мене назвати, теж приймали рішення, і, звісно, це якось таки впливає на події мого життя.
0

Читати ще

Коментарі

Сєрий

Вітаю усіх Оль! Ляснючка

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter