Топ-10 книг про історію та пригоди від Сергія Григоренка

Зранку Сергій Григоренко, секретар Луцької міської ради, дотримується принципу: “сніданок з’їж сам, обідом поділися з другом, а вечерю віддай ворогові”. Коли не поспішає, адже зазвичай вранці кілька разів переводить будильник і прокидається вже тоді, коли треба бігти на роботу, робить зарядку.

Готувати не любить і як сам зізнається: чеснот має багато, але це не одна з них. Натхнення черпає від спілкування з природою та від домашніх улюбленців. Має двох шиншилок — Зюзю та Жужу. Любить подорожі та походи в гори, куди ніколи не відправляється без карти, компаса, ножа і хоча б одного друга.

На його думку, сучасній українській літературі не вистачає якісних книг про УПА та перекладів класичних творів світової літератури. “Є дуже гарний фільм Олеся Саніна про передостаннього ватажка УПА Романа Шухевича “Нескорений”, - каже Сергій Григоренко. - Там і створення УПА, і стосунки видатного ватажка з дружиною та друзями, боротьба й загибель. Хочеться, аби сучасні автори написали таку ж саму якісну книжку. Зараз можна знайти книги і про козацтво і про князів, і про боротьбу “холодноярців”, а от про УПА нема. Також поки нема книг і про події та боротьбу, яка вже понад рік триває на Сході України та має багато своїх героїв. Видавцям треба за це братися і популяризувати через такі книги українську армію: брати реальну історію та описувати її. Принаймні, якщо не художньо, то хоча б документально”.

Разом з тим, Сергій Анатолійович зізнається, що читає лише паперові книги, які можна взяти до рук, погортати та які мають свій особливий запах.

Отож, Топ-10 книг про історію та пригоди від Сергія Григоренка.


Ілля Ільф і Євген Петров - “Дванадцять стільців” і “Золоте теля”. Дуже цікаві і веселі книги для загального розвитку: специфічний одеський гумор, веселі люди-комбінатори, які шукають себе у цьому житті. Книги про УРСР у складі Радянського Союзу в часи переходу та нової економічної політики, коли люди після війни намагаються себе знайти.


Василь Шкляр - “Залишинець. Чорний ворон”. Сюжет направду заслуговує на голлівудську постановку: в книзі йдеться про боротьбу українців в складних умовах в 1918-1921 роках, коли їм доводилося боротися без надії. Там не лише пригоди, але й історія, кохання, дружба та підтримка. Зазвичай ми говоримо про Західну Україну та її героїв, але не слід забувати, що на Сході теж були свої герої і один з них — це Чорний Ворон. Він разом зі своїми побратимами, без жодної підтримки ззовні, ввів боротьбу, вступав часом у не рівний бій і до останнього відстоював незалежність та свободу української держави та її народу.


Володимир Лис - “Століття Якова”. Філософська книга з досить напруженим і закрученим сюжетом. За обсягом роман невеликий, але постійно тримає в тонусі, постійно доводиться переживати за головного героя. Доречі, мені доводилося особисто спілкуватися з автором книги Володимиром Лисом і він сказав, що Яків — це збірний літературний образ людини, яка прожила півстоліття і саме через цей образ хотілося показати долю Волині і життя волинян: як воно змінювалося від війни до миру — від миру до війни.


Мирослав Дочинець - “Вічник”. Схожа на книгу “Століття Якова”, але в романі Володимира Лиса розповідається історія про долю волинян, а саме описано життя чоловіка, через призму його стосунків з жінками. У “Вічнику” розповідається про долю гуцулів: зокрема, йдеться про долю чоловіка, такого собі старця, якого покидало світом, про його життя, яке вже показано, через призму його відносин з природою та навколишнім світом. Так як я сам турист, мені близьке у книзі те, що автор радить слухати і вміти дослухатися до голосів природи, ходити босим по землі. Зокрема, у романі розповідається як головний герой сам кілька років живе в лісі, будує собі житло, здобує їжу. Книга досить філософська й нікого не залишить байдужим.


Жуль Верн - “Діти капітана Гранта”. Книги цього автора, то книги мого дитинтсва. Зокрема, в цьому романі йдеться про те, як діти шукають свого батька і таким чином об’їжджають мало не весь світ. Тому можна впевнено сказати, що у творі в захопливій формі описано георгафію. Жуль Верн так напевно і задумав, аби дітям було цікаво та легко вивчати географію. Зокрема, особливості гір та долин, морів та океанів.


Даніель Дефо - “Пригоди Робінзона Крузо”. Класична книга з дитинства, в якій знову ж таки йдеться про взаємовідносини людини та природи. Роман, доречі, написано на реальних подіях: це історія, яку письменник почув від справжнього моряка, який прожив на безлюдному острові близько чотирьох років. Проте у книзі бачимо, що Робінзон Крузо живе набагато більше та знаходить собі друга-тубільця на ім’я П’ятниця. Найголовніше напевно те, що, коли головний герой повертається додому — він розуміє, що на острові йому було жити краще і комфортніше: оскільки в звичайному житті потрібно вміти будувати взаємовідносини з людьми, а це, виявляється, складніше, ніж з природою.


Юрій Горліс-Горський - “Холодний Яр”. Книга, на основі якої Василь Шкляр написав свого “Чорного ворона”: правда, в нього образ головного героя вийшов більш літературним, а от у Юрія Горліс-Горського йдеться вже про реальних людей та описуються події, які насправді відбулися у 1920-1921 роках. Зокрема, розповідається про отаманів, які боронили Україну від російської навали.


Тарас Бульба-Боровець - “Армія без держави”. У книзі розповідається про волинянина-поліщука, який у 1941 році, коли прийшли німці і вигнали “комуняк”, створив збройний загін “Поліську Січ”. Книга цікава тим, що в ній піднімається забута тема, адже всі думають, що збройна боротьба почалася з УПА, але насправді ще до УПА були різні загони і найбільшим з них - “Поліська Січ”.


Улас Самчук - Трилогія “Волинь”. Незважаючи на те, що сам автор родом із Рівненщини, йому вдалося описати Волинь за часів Польщі: зокрема, північні райони та озеро Нобель. У книзі йдеться про взаємовідносини поліщуків: між собою, між поляками, між жидами. На прикладі долі людини, яка багато пережила, описується життя та побут волинян: малі криті очеретом хатки, в яких живуть бідні, але щирі люди. Як на мене, це класична книга про Волинь: “очерет мені був за колиску — в болотах я виріс і зріс”.


Волтер Айзексон - “Стів Джобс”. Автор книги - відомий журналіст, який описав життя Стіва Джобса, який став прикладом класичної американської мрії. Геніальний хлопець, який почав свою кар’єру з батькового гаража, в якому він з друзями зібрав перші комп’ютери й невдовзі створив найуспішнішу в світі компанію. Дуже непроста людина з надзвичайним вибуховим характером. З ним було дуже важко працювати, але це геній, який бачив на півстоліття вперед. Він створював моду на те, про що інші лише здогадувалися. Книга досить велика за об’ємом і варто сказати, що там не лише про те, як він будував фірму, але й про його взаємовідносини з дружиною.

Записала: Олена КРАВЧУК