Співак Арсен Мірзоян: Не скажу, що з Антоніною Матвієнко у нас творчий тандем

23 Січня 2016
Текст і фото: Анастасія Тітова

Всеукраїнська популярність прийшла до Арсена Мірзояна після участі у першому «Голосі країни». Та не лише професійним успіхом завдячує виконавець цьому проекту. Саме на «Голосі» він познайомився зі співачкою Антоніною Матвієнко. Дружба і творча співпраця згодом переросли в роман. На початку 2014 року ЗМІ сколихнула звістка: у Арсен і Тоні любовні стосунки. І ось, зовсім недавно, у пари народилося немовля. Про це та інше читайте в інтерв’ю для «Таблоїда Волині».

Арсене, не секрет, що Ваше сімейне життя з Антоніною Матвієнко цікавить багатьох… Ви з дружиною двоє творчих людей – разом живете, разом працювали... У чому секрет щасливого сімейного і творчого тандему?

− Я не скажу, що у нас творчий тандем. Ми можемо давати один одному якісь поради, але кожен з нас живе своїм творчим колективом. Єдине, що нам пощастило співпрацювати з одним продюсером – Віталієм Телезиним. Тож, у разі чого, за порадами звертаємося до людей, які працюють на студії.

Але ж у вас були спільні роботи: ви співали дуетом, знялися у декількох кліпах Антоніни. У тому числі і у відео на пісню «Тобі»…

− Це було за бажанням режисера. Йому потрібна була справжня емоція, а з актором цього важко досягти… Адже має бути контакт – не награний, більш життєвий.



Знаю, що у Вас з Тонею зовсім недавно народилася донечка. Як її назвете?

− Ми ще цього не афішуємо.

Побутує думка, що із творчими людьми дуже важко у побуті. Розкажіть, який у побуті Арсен Мірзоян?

− Справді, дуже важко. Я побуту взагалі не визнаю.

Тобто, всі сімейні обов’язки лягають на дружину?

− Які? Нема такого поняття – «сімейні обов’язки». Це просто життя… Кому ти зобов’язаний щось робити? Ти це маєш робити для себе. Бажання до цього має бути – тоді це не буде побутом. А як не подобається мити посуд – купи собі посудомийну машину. Якщо є якась «обуза», то треба її позбуватися.



Скажіть, для творчості потрібна муза, чи згодом це стає більше ремеслом? І наскільки написані Вами пісні пов’язані з душевними переживаннями і життєвими ситуаціями?

− Все, що викликає емоцію, все потім відтворюєш на папері. Це може стати ремеслом, якщо це пісні розважального жанру – я є резидентом «Камеді клабу», де працюю в жанрі «стенд-ап». Тоді працюєш майже на замовлення. Але для мене це окрема сторінка. Все що стосується творчості… Спонтанне мистецтво – це і є творчість. Якщо це мистецтво на замовлення – це вже реклама.

Народження доньки вже надихнуло на створення нового хіта?

− Ще поки ні.

Ви надзвичайно полюбляєте використовувати різноманітні метафори. Як їх придумуєте, звідки беруться ідеї? Чи, можливо, черпаєте щось з творчості інших авторів?

− Вони прилітають до мене спонтанно. До прикладу, моя пісня «Зимовий пляж» – у ній суцільна образність. Це паралель: пляж взимку – як людина без кохання. Він існує, але суті в ньому нема.
Щодо того, аби використовувати метафори інших авторів… Не знаю… Цінність у новому, тому, що ти винайшов сам. Мені подобається творчість Маріанни Вдовиковської, її метафори. Але не можна сказати, що я їх «використовую» – це робота у співавторстві, все чесно.



До Луцька Ви приїхали з концертною програмою «Мій Висоцький». Чому саме творчість Володимира Висоцького? Які паралелі Ви проводите між собою та Володимиром Семеновичем?

− Я ніколи не хотів співати кавер-версії. Але є музиканти, творчість яких не втрачає актуальності і її хочеться виконувати. У цій концертній програмі ми додали музичну складову на аранжування Георгія Гараняна (радянський і рос. джазовий, класичний і естрадний альт-саксофоніст, композитор та аранжировщик – прим.). Хочеться «прививати» Висоцького, аби зацікавити навіть тих, хто не був шанувальникам його творчості.
Мені Висоцький близький, у першу чергу, як автор-виконавець. А також тим, що в його творчості ніколи не було пропаганди. Він був офіційним дисидентом, ніколи ні під кого не підлаштовувався…

В одному з інтерв’ю Ви сказали, що признаєте лише обґрунтовану, конструктивну критику… Хто для Вас є тією людиною, що може Вас покритикувати і до думки якої Ви прислухаєтесь?

− Та багато є саундпродюсерів, до думки яких я можу прислухатися. Вони можуть бути не цілком праві, але «ложка дьогтю» для мене знайдеться. Це треба визнавати. Адже об’єктивно – всі вправі критикувати. Музика – вона різна. Треба враховувати, для якої аудиторії ти пишеш, як працюєш, що робиш… Єдина ціль – мати свій «почерк». Звісно, можна бути популярним, займати дивізіон «попси»… Але тоді ти потрапляєш в «номінації» і стаєш гірше чи краще, ніж хтось. А для нас головне бути не гірше, не краще, головне бути іншими. Не треба нас ні з ким порівнювати. Музиканти, які зі мною грають, дуже серйозного рівня. Хлопці вже побували в «кругосвітках», тому… Я можу, звісно, навіть гучно сказати, що це музиканти світового рівня (усміхається – авт.)… Але вони точно до цього прагнуть!



Скоро має побачити світ Ваш новий альбом «Паперовий сніг». Розкажіть, яким він буде?

− Це така наша історія… Ми з Віталієм Телезиним винайшли для себе формулу – «безгітарний рок». Додали до складу більше електронних інструментів. Побачимо, як вона приживеться.

Заінтригували! Коли можна очікувати на прем’єру?

− Ой, зараз з другої чи з третьої спроби підпишемо мастер-диск (диск, підготовлений до тиражування – прим.)… Бо був брак, були помилки – виправляли. Потім свята, перерва – ніхто не працював. Мали «нагоду» випустити диск з помилками, а потім якось перед критиками виправдовуватись, мовляв: «хотіли встигнути в термін»… Але ні. Тверезо все оцінили. Вирішили – виправляємо всі недоліки, лише тоді видаємо. Адже не хочеться, щоб було соромно за якісь моменти… Думаю, має вийти в друк вже до кінця січня.



Чи є у Вас зараз мрія, яку хочеться втілити? Ціль, до якої рухаєтеся?

− Чесно… Єдина мрія – щоб мить не зупинялася. Хочу, щоб життя йшло так, як воно зараз йде. Мені це подобається.



«Таблоїд Волині», в свою чергу, вітає Арсена з народженням доньки та бажає сімейного благополуччя, творчого натхнення і багато хорошої музики!


0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter