Словопортрет: Віктор Корсак
11 Березня 2015
Віктор Корсак – співвласник групи компаній VolWest Group. Бізнесмен з інтелігентським походженням, лікарською освітою і глобальними амбіціями. Щоправда, волинянам більше відомий його батько – журналіст і письменник Іван Корсак. Саме він з дружиною у 90-х почав розбудовувати бізнес. Втім невдовзі Корсаки-старші зосередилися на іншій діяльності, давши Віктору право розбудовувати те, що сьогодні називають групою компаній VolWest Group.
Місяць тому Віктор Корсак зробив те, що не зовсім притаманне образу середньостатистичного українського бізнесмена: захистив докторську дисертацію з економіки.
* * *
Для чого мені докторська? Хочу розвитку. З ним щоразу виходиш на новий рівень, починаєш жити по-новому. Щоразу – нове життя. До того ж нереально розвивати свій бізнес, не розвиваючись самому.
* * *
Коли у 1990-х зарплата лікаря стала дорівнювати 4 доларам, треба було або почати мучити хворих, або йти в іншу професію.
* * *
Хотів бути хірургом, бо саме ця професія дає відчути швидкий ефект від вкладеної праці. На відміну від терапії.
* * *
Найстрашніша операція, яку доводилося робити хірургом – ампутація ноги.
* * *
Закони роботи людського організму працюють і в бізнесі. Що таке бізнес? Це здатність певної комерційної структури знаходити ресурси та ефективно їх використовувати з метою розвитку та отримання прибутку. В організмі все відбувається аналогічно.
* * *
Перші серйозні гроші заробили на смітті. В Камінь-Каширському районі буря понищила дерева. Їх прибрали, лишився один «неліквід» - уламки, дрова. Їх продавали за копійки. Ми купили, на Жидачівському паперовому комбінаті обміняли на гофрокартонні ящики, а їх – на цукерки. Цукерки продали.
* * *
З перших бізнесменів – колишніх комуністів та комсомольців – мало хто став успішним. Вони заволоділи активами на початку 90-х, місцями перевели цей бізнес на «нові рейки». Але нічого нового не зробили і саме головне не створили команд. Успішними були ті, хто прийшов у бізнес пізніше – без ресурсів, але з ідеєю, бажанням, амбіціями.
* * *
Не можна працювати, опираючись тільки на чужий досвід – це вже відома «шахматна» партія, коли ми повторюємо ходи суперника. Тому вона програшна. Не можна працювати, опираючись тільки на власні уявлення і ідеї: людство вже придумало велосипед. Єдиний шлях для успіху – транслювати чужий досвід через призму власного бачення.
* * *
Нічого поганого в сімейному бізнесі нема. Так, доведено, що сімейний бізнес на стадії зародження набагато ефективніший. Бо тоді первинне не гроші, а консолідація, зайнятість, розвиток сім’ї. З іншого боку Україна – не Америка, де принципи корпоративної культури розвиваються декілька століть, з чим є проблеми в Україні. Тобто головне на початку – чесно домовитися та дотримуватися цих домовленостей.
* * *
Коли в Трою завезли коня, в якому сиділи греки – Кассандра попереджувала, що це – пастка. Так і бізнесі. Щоразу задумуєшся: а що це означає? А як це можна використати?
* * *
На півставки бізнесом не можна займатися. Ним треба жити: з ним лягати, вставати, він тобі має снитися.
* * *
Є два типи успішних бізнесменів. Білл Гейтс працює в одному напрямку, концентрується на ньому. А Річард Бренсон має 200 бізнесів, і всі - успішні. Другий приклад мені більше до душі. Багато бізнесів – це цікаво.
* * *
Проблема української науки – відсутність прикладної складової. Розвивається тільки теорія, хоча й цей розвиток без прикладних аспектів – неповноцінний.
* * *
Науку врятує комерціалізація. Наші університети орієнтовані виключно на бюджетне фінансування. А треба допомагати кращим: « Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього». Будь-яка система розвивається, коли є дефіцит ресурсів. Необхідно змінити підхід до бюджетного фінансування, змусити вузи конкурувати за студента, і підтримувати тільки конкурентоздатні заклади.
* * *
Мережа магазинів «Наш край» буде опікуватися проблемами екології: роздільне сміття, «зелена» логістика (дотримання екологічних норм постачальниками) «Наш край» зменшить кількість відходів, навчивши споживачів правильно вибирати товари. Усе це описано у моїй науковій роботі, де сказано: регіональна мережа торговельних закладів має формуватися на засадах сталості. А сталість передбачає соціальний, економічний і екологічний розвиток регіону не тільки сьогодні, а і у майбутньому.
* * *
Будь-яка криза – це шанс. Так, на вулиці Шевченка у Луцьку біля супермаркету «Наш край» поставили світлофор – і заїзд на стоянку став практично неможливий. Ми пробували пояснити владі, що це неправильно. Без шансів. І тепер ми це використовуємо на свою користь. Зараз розвиваємо стоянку зі зворотнього боку магазину. Розширимо вхід, перенесемо туди каси, зробимо цікаві «магніти» для споживачів , можливо відкриємо ресторан типу «Мак-Драйв». Думаю, через півроку ми збільшимо продажі в магазині.
* * *
Усі знають, хто був першим космонавтом. І мало кому відомий другий, хоч йому теж було нелегко. Другий нікому не треба. Другий – це перший з тих, хто програв. Бути першими – не просто красивий лозунг. Це ключова цінність нашого бізнесу. Ми відкрили перший супермаркет у Луцьку. Першу дистрибуцію. Перший розважальний центр. Перший сучасний кінотеатр. Перший картінг-центр. Перший незалежний тижневик. Першу недержавну галерею сучасного мистецтва національного рівня. Перший музей технічного прогресу.
* * *
Не маю політичних амбіцій. Мене цікавить вирішення глобальних проблем, планетарного масштабу. А у владі цього не зробиш.
* * *
Боротися з негативом у теперішній владі - надто невдячна справа. Влада – це система. А будь-яка система розвивається, якщо їй властива емерджентність. Це коли цілі кожного із учасників системи як мінімум не суперечать цілям цілої системи. А у нас в регіональній владі кожен – виключно зі своїми цілями. І цілі системи – тобто народу – їх абсолютно не цікавлять.
* * *
Для бізнесмена головний - споживач, а не чиновник-контролер. Якщо я задовільняю потреби споживача – все буде добре, незалежно від настроїв влади. Тому принципово не ходжу у владні кабінети, хоча багато бізнесменів виживають саме на тому, що працюють з владою.
* * *
На будь-яку поїздку – чи ділову, чи туристичну – дивлюся з точки зору справи. І з подорожі приїжджаю з конспектом ідей. В мене є банк ідей. Все записую і час від часу передивляюся. Дивишся на старі ідеї з точки зору сьогоднішнього дня – і бачиш їх по іншому.
* * *
«Адреналін Сіті» - новий формат, якого в світі ще нема. Принаймні він не описаний, і я його вживу не бачив. Ми його назвали: People Development Centre - Центр розвитку людини. В одному місці людина має можливість розвиватися психічно, фізично, духовно, інтелектуально.
* * *
Люблю заходити в «Арт-кафедру». Для мене це як храм. Який би втомлений не був – там «відходиш». Енергетика картин лікує.
* * *
Ідея Музею технічного прогресу з’явилася, як у мене смартфон упав в борщ. Знайшов я в хаті інший телефон, зі старих. Маленький такий, симпатичний. Простенький. Дивлюся на нього, думаю: це ж вже вчорашній день! Зникне – хто про нього пам’ятатиме? А це ж витвір мистецтва! І з цього почалося. За півтора місяці ми його відкрили.
* * *
Скажу з позицій менеджера та вченого економіста – сьогодні більш професійних людей як Яценюк і Порошенко – годі шукати. Якщо не вони – тоді взагалі незрозуміло хто. Інша справа – влада у регіонах. Тут люди без досвіду, без компетенції. Але я як менеджер Порошенка розумію – мені на філіали теж важко керівників професійних шукати.
* * *
Збільшення податкового тиску? Я б на місці влади, напевно, так само робив би. Іншого шляху нема. Олігархів розкуркулити – і що? Ну 5 мільярдів відберемо, ну 10. Головне – навчити людей заробляти гроші. Правильно заробляти – не красти і не хабарі брати. Плюс створити дефіцит ресурсів. Ну заберуть у бізнесу на 5-10 % більше. Але криза – шанс. Ми сіли – подумали, як в нових умовах заробляти більше.
* * *
Ми з науковцями Луцького національного технічного університету створили стратегію розвитку Волинської області «Волинь 2020». Там написані прості речі. Створюються 4 кластери (умовні об’єднання спеціалістів і ресурсів) – туристичний, аграрно-виробничий, кластер відновлювальної енергетики і IT-кластер. На це не треба великих бюджетів. Навчити людей, зібрати інвесторів, показати їм, дати їм можливості. І все. Про те частина людей із влади взагалі не розуміють про що йде мова, а у іншої домінують свої меркантильні інтереси.
* * *
У нас багато внутрішніх інвесторів - контрабандисти, митники колишні, корупціонери. В усіх є гроші. І вони їх хочуть вкласти в закордону нерухомість. Але якщо їм запропонувати правильні перспективні надійні проекти на Волині – вони вкладуть їх тут.
* * *
В обласній держадміністрації не вистачає департаменту стратегічного маркетингу. У нас люди взагалі не розуміють, як просувати Волинь і куди її просувати.
* * *
Волинь повинна брати приклад з Каліфорнії. Регіон – з одного боку це квазідержава, а з іншого квазікорпорація. Той регіон, який з розрізнених структур, бізнесів зможе зробити одну корпорацію, той регіон – буде найуспішнішим. Каліфорнія – штат в США, який займає п’яте місце в світі серед усіх держав за величиною економіки.
* * *
Луцьк – місто, яке не має стратегії. І це шкода. Львів стратегію має – і це відразу видно. Має бути стратегія. Але не ситуативна – не заклеїти ямки на дорогах. Має бути щось таке велике, що буде з нами через 5, 10 років і в чому ми будемо перші.
* * *
Корабель, який не знає, куди пливе, ніколи не буде мати попутного вітру. Сьогодні такий Луцьк. Місту потрібен муніципальний стратегічний маркетинг. Продумати стратегію. Частину бюджету під це виділити. Але воно сторицею вернеться – з’являться і туристи, і інвестори.
* * *
Кожен повинен прочитати мінімум п’ять книг. Біблію, чи іншу у залежності від віросповідання. Хоч одну книгу про мистецтво. Щось на тему особистої ефективності, тайм-менеджменту. Щось прикладне із психології. І п’яту – щось професійне, на тему професії, якою займаєшся.
* * *
До війни з Росією я був яскраво вираженим космополітом. Ніколи в житті не міг подумати, що росіяни таке вчудять. Хоча мене старші люди переконували: вони саме такі. Але мені росіян глибоко шкода. Просто не уявляю, як вони будуть спокутувати цей гріх. Яку карму вони заробили.
Записав Юрій РИЧУК
Місяць тому Віктор Корсак зробив те, що не зовсім притаманне образу середньостатистичного українського бізнесмена: захистив докторську дисертацію з економіки.
* * *
Для чого мені докторська? Хочу розвитку. З ним щоразу виходиш на новий рівень, починаєш жити по-новому. Щоразу – нове життя. До того ж нереально розвивати свій бізнес, не розвиваючись самому.
* * *
Коли у 1990-х зарплата лікаря стала дорівнювати 4 доларам, треба було або почати мучити хворих, або йти в іншу професію.
* * *
Хотів бути хірургом, бо саме ця професія дає відчути швидкий ефект від вкладеної праці. На відміну від терапії.
* * *
Найстрашніша операція, яку доводилося робити хірургом – ампутація ноги.
* * *
Закони роботи людського організму працюють і в бізнесі. Що таке бізнес? Це здатність певної комерційної структури знаходити ресурси та ефективно їх використовувати з метою розвитку та отримання прибутку. В організмі все відбувається аналогічно.
* * *
Перші серйозні гроші заробили на смітті. В Камінь-Каширському районі буря понищила дерева. Їх прибрали, лишився один «неліквід» - уламки, дрова. Їх продавали за копійки. Ми купили, на Жидачівському паперовому комбінаті обміняли на гофрокартонні ящики, а їх – на цукерки. Цукерки продали.
* * *
З перших бізнесменів – колишніх комуністів та комсомольців – мало хто став успішним. Вони заволоділи активами на початку 90-х, місцями перевели цей бізнес на «нові рейки». Але нічого нового не зробили і саме головне не створили команд. Успішними були ті, хто прийшов у бізнес пізніше – без ресурсів, але з ідеєю, бажанням, амбіціями.
* * *
Не можна працювати, опираючись тільки на чужий досвід – це вже відома «шахматна» партія, коли ми повторюємо ходи суперника. Тому вона програшна. Не можна працювати, опираючись тільки на власні уявлення і ідеї: людство вже придумало велосипед. Єдиний шлях для успіху – транслювати чужий досвід через призму власного бачення.
* * *
Нічого поганого в сімейному бізнесі нема. Так, доведено, що сімейний бізнес на стадії зародження набагато ефективніший. Бо тоді первинне не гроші, а консолідація, зайнятість, розвиток сім’ї. З іншого боку Україна – не Америка, де принципи корпоративної культури розвиваються декілька століть, з чим є проблеми в Україні. Тобто головне на початку – чесно домовитися та дотримуватися цих домовленостей.
* * *
Коли в Трою завезли коня, в якому сиділи греки – Кассандра попереджувала, що це – пастка. Так і бізнесі. Щоразу задумуєшся: а що це означає? А як це можна використати?
* * *
На півставки бізнесом не можна займатися. Ним треба жити: з ним лягати, вставати, він тобі має снитися.
* * *
Є два типи успішних бізнесменів. Білл Гейтс працює в одному напрямку, концентрується на ньому. А Річард Бренсон має 200 бізнесів, і всі - успішні. Другий приклад мені більше до душі. Багато бізнесів – це цікаво.
* * *
Проблема української науки – відсутність прикладної складової. Розвивається тільки теорія, хоча й цей розвиток без прикладних аспектів – неповноцінний.
* * *
Науку врятує комерціалізація. Наші університети орієнтовані виключно на бюджетне фінансування. А треба допомагати кращим: « Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього». Будь-яка система розвивається, коли є дефіцит ресурсів. Необхідно змінити підхід до бюджетного фінансування, змусити вузи конкурувати за студента, і підтримувати тільки конкурентоздатні заклади.
* * *
Мережа магазинів «Наш край» буде опікуватися проблемами екології: роздільне сміття, «зелена» логістика (дотримання екологічних норм постачальниками) «Наш край» зменшить кількість відходів, навчивши споживачів правильно вибирати товари. Усе це описано у моїй науковій роботі, де сказано: регіональна мережа торговельних закладів має формуватися на засадах сталості. А сталість передбачає соціальний, економічний і екологічний розвиток регіону не тільки сьогодні, а і у майбутньому.
* * *
Будь-яка криза – це шанс. Так, на вулиці Шевченка у Луцьку біля супермаркету «Наш край» поставили світлофор – і заїзд на стоянку став практично неможливий. Ми пробували пояснити владі, що це неправильно. Без шансів. І тепер ми це використовуємо на свою користь. Зараз розвиваємо стоянку зі зворотнього боку магазину. Розширимо вхід, перенесемо туди каси, зробимо цікаві «магніти» для споживачів , можливо відкриємо ресторан типу «Мак-Драйв». Думаю, через півроку ми збільшимо продажі в магазині.
* * *
Усі знають, хто був першим космонавтом. І мало кому відомий другий, хоч йому теж було нелегко. Другий нікому не треба. Другий – це перший з тих, хто програв. Бути першими – не просто красивий лозунг. Це ключова цінність нашого бізнесу. Ми відкрили перший супермаркет у Луцьку. Першу дистрибуцію. Перший розважальний центр. Перший сучасний кінотеатр. Перший картінг-центр. Перший незалежний тижневик. Першу недержавну галерею сучасного мистецтва національного рівня. Перший музей технічного прогресу.
* * *
Не маю політичних амбіцій. Мене цікавить вирішення глобальних проблем, планетарного масштабу. А у владі цього не зробиш.
* * *
Боротися з негативом у теперішній владі - надто невдячна справа. Влада – це система. А будь-яка система розвивається, якщо їй властива емерджентність. Це коли цілі кожного із учасників системи як мінімум не суперечать цілям цілої системи. А у нас в регіональній владі кожен – виключно зі своїми цілями. І цілі системи – тобто народу – їх абсолютно не цікавлять.
* * *
Для бізнесмена головний - споживач, а не чиновник-контролер. Якщо я задовільняю потреби споживача – все буде добре, незалежно від настроїв влади. Тому принципово не ходжу у владні кабінети, хоча багато бізнесменів виживають саме на тому, що працюють з владою.
* * *
На будь-яку поїздку – чи ділову, чи туристичну – дивлюся з точки зору справи. І з подорожі приїжджаю з конспектом ідей. В мене є банк ідей. Все записую і час від часу передивляюся. Дивишся на старі ідеї з точки зору сьогоднішнього дня – і бачиш їх по іншому.
* * *
«Адреналін Сіті» - новий формат, якого в світі ще нема. Принаймні він не описаний, і я його вживу не бачив. Ми його назвали: People Development Centre - Центр розвитку людини. В одному місці людина має можливість розвиватися психічно, фізично, духовно, інтелектуально.
* * *
Люблю заходити в «Арт-кафедру». Для мене це як храм. Який би втомлений не був – там «відходиш». Енергетика картин лікує.
* * *
Ідея Музею технічного прогресу з’явилася, як у мене смартфон упав в борщ. Знайшов я в хаті інший телефон, зі старих. Маленький такий, симпатичний. Простенький. Дивлюся на нього, думаю: це ж вже вчорашній день! Зникне – хто про нього пам’ятатиме? А це ж витвір мистецтва! І з цього почалося. За півтора місяці ми його відкрили.
* * *
Скажу з позицій менеджера та вченого економіста – сьогодні більш професійних людей як Яценюк і Порошенко – годі шукати. Якщо не вони – тоді взагалі незрозуміло хто. Інша справа – влада у регіонах. Тут люди без досвіду, без компетенції. Але я як менеджер Порошенка розумію – мені на філіали теж важко керівників професійних шукати.
* * *
Збільшення податкового тиску? Я б на місці влади, напевно, так само робив би. Іншого шляху нема. Олігархів розкуркулити – і що? Ну 5 мільярдів відберемо, ну 10. Головне – навчити людей заробляти гроші. Правильно заробляти – не красти і не хабарі брати. Плюс створити дефіцит ресурсів. Ну заберуть у бізнесу на 5-10 % більше. Але криза – шанс. Ми сіли – подумали, як в нових умовах заробляти більше.
* * *
Ми з науковцями Луцького національного технічного університету створили стратегію розвитку Волинської області «Волинь 2020». Там написані прості речі. Створюються 4 кластери (умовні об’єднання спеціалістів і ресурсів) – туристичний, аграрно-виробничий, кластер відновлювальної енергетики і IT-кластер. На це не треба великих бюджетів. Навчити людей, зібрати інвесторів, показати їм, дати їм можливості. І все. Про те частина людей із влади взагалі не розуміють про що йде мова, а у іншої домінують свої меркантильні інтереси.
* * *
У нас багато внутрішніх інвесторів - контрабандисти, митники колишні, корупціонери. В усіх є гроші. І вони їх хочуть вкласти в закордону нерухомість. Але якщо їм запропонувати правильні перспективні надійні проекти на Волині – вони вкладуть їх тут.
* * *
В обласній держадміністрації не вистачає департаменту стратегічного маркетингу. У нас люди взагалі не розуміють, як просувати Волинь і куди її просувати.
* * *
Волинь повинна брати приклад з Каліфорнії. Регіон – з одного боку це квазідержава, а з іншого квазікорпорація. Той регіон, який з розрізнених структур, бізнесів зможе зробити одну корпорацію, той регіон – буде найуспішнішим. Каліфорнія – штат в США, який займає п’яте місце в світі серед усіх держав за величиною економіки.
* * *
Луцьк – місто, яке не має стратегії. І це шкода. Львів стратегію має – і це відразу видно. Має бути стратегія. Але не ситуативна – не заклеїти ямки на дорогах. Має бути щось таке велике, що буде з нами через 5, 10 років і в чому ми будемо перші.
* * *
Корабель, який не знає, куди пливе, ніколи не буде мати попутного вітру. Сьогодні такий Луцьк. Місту потрібен муніципальний стратегічний маркетинг. Продумати стратегію. Частину бюджету під це виділити. Але воно сторицею вернеться – з’являться і туристи, і інвестори.
* * *
Кожен повинен прочитати мінімум п’ять книг. Біблію, чи іншу у залежності від віросповідання. Хоч одну книгу про мистецтво. Щось на тему особистої ефективності, тайм-менеджменту. Щось прикладне із психології. І п’яту – щось професійне, на тему професії, якою займаєшся.
* * *
До війни з Росією я був яскраво вираженим космополітом. Ніколи в житті не міг подумати, що росіяни таке вчудять. Хоча мене старші люди переконували: вони саме такі. Але мені росіян глибоко шкода. Просто не уявляю, як вони будуть спокутувати цей гріх. Яку карму вони заробили.
Записав Юрій РИЧУК
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
