_{Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА}

В Україні все частішають випадки агресії щодо осіб ромської національності. Однак чи багато ми знаємо про те, хто такі осілі роми, що вони їдять, у що вірять, чого прагнуть, чим відрізняються? Що зі звичних уявлень про цей міфічний народ –правда, а що – цілковитий стереотип?

«В Україні, здається, є дуже багато інших важливих питань, крім ромів, тому таке дивне переслідування і навіть дика агресивна налаштованість може бути ще й спробою відвернути увагу від чогось іншого», – вважає керівниця громадської організації «Терне Рома» Тетяна Логвінюк.

«Таблоїду Волині» спеціально для постійної рубрики «Словопортрет» вона розповіла про кочівників, циганських баронів, національну їжу, магію та соціальні стереотипи.

***

Про ромів і циганів

Я завжди наголошую: будь-яку людину можна і кабанчиком лагідно назвати, якщо з любов’ю і по-дружньому, а якщо в агресивній формі, то це нікому не приємно. Історично слово «цигани» прийнято пов’язувати із територією міжгір’я між ріками Цинь і Ганг. Так само у Європі та Америці  прийнято нас називати «джипсі», але все одно на Всесвітньому конгресі ромів були затверджені прапор, гімн і саму офіційну назву народності.

Роми не ображаються, якщо їх називати циганами, головне тут передусім контекст, аби це не було образливо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВТЕЧІ, СПІДНИЦІ ТА ЦНОТА ДО ШЛЮБУ:  ОСОБЛИВІ ТРАДИЦІЇ ВОЛИНСЬКИХ РОМІВ

***

Про інтеграцію

Говорячи про ромів Волині, постійно зачіпаємо тему інтеграції, але особисто я вважаю, що саме на цьому не варто зациклюватися. Роми уже інтегровані, зараз дуже мало приїжджих. По суті, це люди, які давним-давно ведуть осілий спосіб життя, укладу якого підпорядковуються цілі родини і роди. Але є інше питання: як пройшла ця соціалізація? Ми повинні говорити не лише про танці, співи, але й про проблеми неграмотних дітей, про комплекс задньої парти у школі ромських діток, якщо ж нема навчання і освіти – нема відповідного працевлаштування.

***

Про роботу ромів

Мабуть, відсотків 50 волинських ромів переїхали до Польщі на заробітки. Річ навіть не у способі заробляння грошей, швидше у тому, що там не дивляться, якої ти нації. На Волині важко казати про доступні професії для ромів. Якщо є співбесіда на вакантну посаду, і є серед охочих працювати 9 ромів та 1 українець, то все одно візьмуть українця. Це не просто слова, це досвід. У нас дуже багато стереотипів. В жодному разі я не кажу, що це винна країна чи українці, це всього лише стереотипи.

***

Звісно, є прошарки серед ромів, які неадекватні, які не мають культури спілкування, які не навчені побутової культури, але це не означає, що вони одразу ж погані, що вони шахраї чи злочинці. Коли людина захворіла, вона ж не винна, так само деякою мірою і це треба сприймати. Спільнота – це організм, а такі представники спільноти – її хворобливе місце. Ми не можемо його видалити, бо це, як втратити один з органів. Треба сприйняти це як хворобу і разом вигадати способи лікування.

Про це не хочуть говорити, болючі теми не популярні.  У нас є розроблені розкішні освітні програми, але цим треба займатися, а охочих немає.

***

Про кочівників

Кочові племена, кібітки, пісні біля вогнища – це вже швидше міфологія, ніж реальність. На Волині немає вже жодного ромського табору. Коли роми були кочівниками, їздили на заробітки, розкидали табори, дівчатка бігали туди ворожити, бо це було споконвіків. Часто створювалися нові сім’ї між ромами та іншими народами. Коли ж стало неактуальним винятково ковальське ремесло, з’явилася жорстка конкуренція, то і сам факт таборів та кочівників зник.

***

Інша ситуація на Закарпатті, там вони живуть тільки общинами, у місцях компактного проживання.  Є там табори, які нараховують і дві, і три тисячі ромів. У них спільний бюджет, відокремлене сміттєзвалище, яке самі обслуговують, території збору металолому, на чому вони заробляють. Якщо ж хоче від’єднатися, то не може ні перейти до іншого табору, ні створити щось своє, бо все уже чітко поділено.  І виходить, що ті, хто більше не хоче жити табором, їдуть до Києва, до інших міст.

***

Коли людина виростає в селі, то все одно час від часу, перебуваючи уже в місті, хоче повернутися і подихати тим повітрям. Так само, якщо роми поколіннями виростають у таборі, то по-іншому зможуть жити лише одиниці. Відповідно, і осілі роми уже стають не зовсім пристосованими до кочового життя.

***

Нас багато хто прирівнює до цих таборових ромів, а на Волині насправді є тільки вулиці ромів у Торчині та Прилуцькому, масштабнішого компактного проживання нема.  У Луцьку ми живемо просто в будинках чи квартирах, без жодних танців на задніх дворах (сміється – авт).

***

У самому Луцьку мало ромів. Мені пощастило мати роботу, не витрачати гроші на дорогу, а загалом роми не дуже прив’язані до територій, бо частіше їздять на заробітки, мають вже інше бачення дому як місця проживання.

***

Баронів на Волині теж нема. Це була старша людина, яка вела за собою кочівників, а після утвердження осілого способу життя це стало не дуже потрібним. Хоча, звісно, старші роми в кожній родині мають дуже багато поваги.

***

Про ієрархію

У нас зберігається кастовий поділ, але зовсім не за фінансовим критерієм, а за родинним. Усе залежить від того, від кого ти походиш,  а не від того, бідний ти чи багатий. Якщо родина здавна торгувала, приїжджаючи в село, потім вийшла на ринок, то часто буває, що і нащадки будуть займатися торгівлею. Зрештою, це не лише серед ромів, це ж і в українців буває: мама лікар, тато лікар і дочка стає лікарем.

***

Це така картинка світу: мій тато збирав металолом, я збираю металолом.  Мало хто може розірвати це коло, хіба дівчина вийде заміж і опанує спосіб життя іншої родини. Це не йде зсередини, це не тому, що «я на більше не здатний», зовнішні фактори дуже важливі. Неможливість працювати там, де хочеться, стереотипи дуже впливають на опанування чи не опанування нового фаху.

***

А ще роми можуть безпомилково відгадати, чий ти, з якої родини, хто твої батьки просто по зовнішньому вигляду. Навіть, якщо безпосередньо не знайомі.

***

Роми з автостанції

Мало ромів жебракують. Автостанція – то болюча тема. Дивіться, просити – це не ганебно, якщо склалася якась така ситуація. Єдине що згущує фарбу, то відсутність побутової культури. Я їм часто кажу, якщо це ваш заробіток, то цінуйте його і відповідно поводьтеся, не привертаючи негативної уваги. Ми зі старшими ромами намагалися впливати на них, але вони не дуже на це зважають. Їм так зручно.

***

А між тим воно дуже кидається в очі, і за стилем їхньої поведінки складається уявлення про всіх ромів загалом, а це породжує нові стереотипи.

***

Якщо чесно, суспільство завжди негативно реагувало на інших людей. Навіть не тих, які фарбують волосся у зелений, носять дреди, стають поза уявленнями про норму як і зовнішнім виглядом, так і поведінкою. А коли ці роми дають справжні причини для того, щоб засуджувати їх як касту, це дуже неприємно.

***

З іншого боку, вони, як діти, що втікають з дому, і яких вже важко загнати назад і втримати від наступної втечі. Бо суспільні рамки дуже жорстокі, а вони не пробували жити в певних рамках, тому одразу відкидають їх.

***

Але якщо роми пускають когось у свій дім, у свій побут, у свою культуру, то він ніколи вже не триматиме гаманця, коли поряд проходить хтось із ромів. Пам’ятаю, як одна з перших журналісток прийшла до нас на інтерв’ю додому, і їй кожні 5 хвилин дзвонила мама, щоб спитати, чи все гаразд, чи нічим не напоїли. От воно є. І смішно, і складно.

***

Про крадіжки

Колись хтось вигадав, що роми вкрали цвях з хреста Ісуса, коли його розпинали і ніби у такий спосіб отримали собі право красти. Але як же тоді одна із головних заповідей «Не вкради»?

***

Якщо дивитися по статистиці, немає масових крадіжок ромів, це швидше поодинокі випадки. Я не виправдовую таке, не кажу, що життя змусило, але, знаєте, іноді воно таки змушує. Хтось вибирає такий спосіб заробітку, ми не маємо права засуджувати, це його відповідальність. Зрештою, як і людини будь-якої іншої національності.

***

Серед злочинів ромів немає «важких» статей. За зґвалтування, яке серед ромів стається, може, раз на 50 років, людина вже ніколи не зможе жити в спільноті, вона втрачає повагу і допомогу роду. Це дуже ганебно, це вигнання на все життя.

***

У ромів є свій суд. Я ще ніколи не бачила, що ром на рома написав у міліцію, всі важливі справи ми вирішуємо між собою.  Якщо двоє не можуть дійти спільного рішення, то кличуть ще людей, але не виконати припис цього суду ти не можеш.

***

Про рівноправ’я

Якщо розумна жінка, то чоловік і в сім’ї, і в спільноті буде головою, але хороша шия – не менш важливо. Матріархат теж існує у ромів, бо мати в родині – це святе.

***

Дуже багато кому дивно, що на хрестинах, весіллях, похоронах чоловіки і жінки у ромів сидять окремо. Це не є нерівноправ’ям. Якщо говорити про це глибше, то мужчини можуть багато чого сказати за столом, багато чого дозволити. За нашими неписаними законами роми біля чужих жінок не мають права ні матюкатися, ні образливих слів вживати, бо їх за це спитають. От і виходить, що легше розділити жінок і чоловіків, щоб усі почувалися розкуто, легко і могли розважатися.

***

Тим паче, чоловікам не дуже цікаво слухати про жіночі справи, моду на платтячка або всілякі дівочі жартики. Жінкам не заборонено сидіти з чоловіками, але розраховано так, щоб усім було цікаво говорити і комфортно святкувати.

У ромів збереглися традиції старого українського села. І обряди, і звичаї, і ставлення до стосунків чоловіка та жінки.

***

Про національність

Якщо буде лежати п’яний українець – то він крутий уже тому, що українець,  а якщо одягнений ром з начищеними черевиками – то він морда циганська. Має минути не одне покоління, щоб ми оцінювали людей за якостями внутрішніми, а не кольором шкіри чи волосся.

***

Я забороняю дітям казати, що вони не цигани. Вони – ромки, вони мусять берегти свою історію і культуру. Це приниження і ламання себе, коли ти починаєш викручуватися і вигадувати щось про національність. Багато хто задля кар’єрного зростання мовчить про те, звідки походить, але це неправильно.

***

Моя старша донька знайшла себе у спорті. Багато ромської молоді займаються спортивними видами дозвілля, бо там все залежить від результату, а не від національної ознаки.

***

Можливо, ці хвилі агресії, вилиті на ромів, це спосіб наказати за свої біди когось, хай навіть не дуже до них причетного. На сьогодні буває таке, що ми перестаємо відкрито говорити, в нас нема демократії. І коли ти накопичуєш у собі злість і безсилля щось змінити, а потім зустрічаєш незахищену верству населення – ромів, то виливаєш весь негатив на них.

***

Про магію

Магія в ромів передається на генетичному рівні, бо завжди доводилося виживати, а в стресових ситуаціях людина може зробити більше, ніж зазвичай. Можливо, такі здібності проявилися саме на тлі постійної готовності втікати від переслідувань, залучати психологію та внутрішні ресурси.

***

Не всі роми можуть ворожити, провіщати чи лікувати, але знаю багатьох старших жінок, які непогано це роблять. Одна навіть ліцензію отримала як лікар нетрадиційної медицини.

***

Про мову

Ромська мова передається тоді, коли нею говорять в родині. Зараз, до речі, ще більше намагаються дітей вчити, передавати мовні традиції, щоб вони зовсім не зникли.

***

Роми завжди зрозуміють одні одних, навіть якщо зустрінеться волинський ром і ром з Африки, тому що мова не багата на слова. У нас немає ні пестливих, ні грайливих, ні порівняльних слів. Всього мова налічує до 600 слів, не більше. Усе конкретно, але багато включаються сучасні назви, описові конструкції, щоб пояснити нові явища, бо мова ж стара сама по собі. Часто запозичують слова мов території, на якій проживають.  Є і діалекти ромської, зокрема змішування з російською чи угорською.

***

Притаманні дуже емоційні рухи, жести, емоції, які допомагають компенсувати незначну кількість слів у мові. Іноді здається збоку, що ми постійно кричимо, але то не так (сміється – авт).

***

Про віру

Роми Волині – православні. Взагалі роми приймають релігію тієї держави, де проживають. Щоправда, часто люди вважають досі нас язичниками і кажуть, що бачили, як хтось із ромів поклонявся сонцю (сміється – авт). Ми святимо паски, ходимо до церкви до Різдво і Зелені свята, ховаємо покійників і святкуємо весілля. Часом взагалі складно сказати, що аж такого дивного, міфічного і саме ромського ми робимо, бо ж живемо за правилами і канонами суспільства, до якого інтегруємося.

***

Про кухню

Як такої національної кухні немає, але переважно традиції кочівників залишилися: що можна було приготувати на вогнищ, те і ставало улюбленим. Червоний борщ на курці називають такою дуже ромською стравою. І картоплю люблять у всяких інших рецептах.

***

Про одяг

Єдиний, мабуть, стереотип, який неможливо спростувати, – то одяг ромів. Вони справді люблять усе блискуче, яскраві кольори, масивну біжутерію, золотеньке все.  А чого? Здавна золото було найміцнішою валютою, яке котувалося в усьому світі, ти міг його купити-продати будь-де, що збігалося зі способом життя ромів. Камінчики, візеруночки, мереживо, паєтки – ну, от любимо ж. Чоловіки люблять атласні сорочки, лакові туфлі, яскраві жилетки  хустинки. Мабуть, саме цей зовнішній вигляд і дозволяє нам почуватися справді ромами навіть тоді, коли ведемо цілком український спосіб життя.

***

Передрук без згоди «Таблоїда Волині» заборонений.