Про що говорив легендарний дисидент на Бандерштаті

Український дисидент і політик, громадський діяч, герой України, письменник, автор Акту про Незалежність України Левко Лук’яненко провів на фестивалі Бандерштат гутірку. Говорив політик про історію, війну та національну приналежність.

Послухати Левка Лук'яненка зібралося більше двохсот людей. Молодь активно задавала питання та брала автографи. Для усіх, кому не вдалося втрапити на цьогорічний фестиваль, «Таблоїд Волині» записав основні тези діяча.

Читайте також: АМІНА ОКУЄВА РОЗПОВІЛА НА БАНДЕРШТАТІ ПРО ЖІНОК НА ВІЙНІ

* * *

Я знаю, що ви не просто середня молодь з всієї України. Ви ‒ патріотична молодь, яка хоче цікавитись Україною. Така молодь задає запитання та прагне боротьби.


* * *

Я жив в такий час, коли треба було доводити, що Україна – незалежна держава. Уявіть наскільки наша держава була «забамбулена» радянською ідеологією.

* * *

Чому країна, проголосивши себе незалежною, зараз розвивається не дуже добре? Якщо ми подивимось на державний корабель, який називаємо «Україна», то бачимо, що він не пливе у правильному напрямку. Політики не знають, куди спрямувати той корабель, ми не маємо мети і не знаємо, яке у нас має бути життя. Це питання залишається відкритим.

* * *

Є така формула: стан нації залежить від рівня національної свідомості. Це відповідь на те, чому Україна не пливе до кращого життя, а крутиться на місці. Причина у низькому рівні національної свідомості. Якби ми були такі ж свідомі, як мадяри чи чеченці, то в нас би все було добре.

* * *

Коли ВРУ проголосила Незалежність, то здавалось, що нація, яка була весь час під диктатурою, складе план боротьби з тією ідеологією, яку нав’язала нам Москва.

* * *

Колись мудрий чоловік сказав, що немає кращого способу прищепити любов до рідного краю, як показати героїчні подвиги предків. Але Москва теж знала цю істину і вона робила все для того, щоб українці не знали своєї історії.

* * *

Національна свідомість не була свідомо піднесена. Коли ВР ухвалила закони про економічну діяльність та приватизацію, сталося те, чого в Литві не сталося. Наші ЗМІ не були на стороні народу. Наше телебачення підпадало під приватизацію. Викупити канал можна було за 50 тисяч доларів. Тоді таку суму було дуже важко зібрати.

* * *

Купили канали ті, хто мав гроші. До незалежності ми не мали інформаційного простору. Москва нам постачала інформацію. Після незалежності інформаційним простором володіли переважно євреї, а їх цікавив лише заробіток.

* * *

Голубий екран ніс російську ідеологію. Ніколи в Україні не показали путящого фільму про козаччину, яка є славою української нації

* * *

19 століття – просвітянське. Воно породило Шевченка, і він дав дух боротьби, він дав кожній людині віру в те, що можна стати незалежною державою. Те просвітянство зіграло велику роль, бо підготувало людей до боротьби. А потім почалась війна.

* * *

Коли письменники писали російською мовою, то це вже був заангажований продукт. В період Першої світової війни ми проголосили незалежність, але не змогли її втримати, бо не вистачало патріотичних людей.

* * *

Слава Богу, що Україна мала західну Україну. Тут національну ідею несли культурні діячі. Саме тут були створені загони, знову українці взялися за зброю.

* * *

Нація кров’ю обмивала свободу і це було не дарма, бо народжувалось нове покоління, народжувалась нова стратегія боротьби.

* * *

Я виробив нову стратегію, за якою за Україну потрібно було боротися не зброєю, а правом та законами.

* * *

Свідомість росте на боротьбі, на діяльності. Для того, щоб нація жила добре, потрібно боротись.

* * *

Нація, яка не хоче посилати своїх синів на смерть, не матиме свободи.

* * *

Ракетницею революції послужив розворот Януковича до Москви. Це обурило журналістів, студентів і вони пішли на демонстрацію.

* * *

Ця війна – величезний урок. Народ прозріває та все починає розуміти. Війна може тягнутися довго, українці спроможні воювати довго. Україна не готова попасти під ярмо Москви.

* * *
Корупція настільки роз’їла державну машину, що починає гальмувати війну на фронті.



Записала Катерина УСТИМЧУК
Фото Василя БІДУНА