Аміна Окуєва розповіла на Бандерштаті про жінок на війні

31 Липня 2015
Гутіркову сцену Бандерштату відкрила Аміна Окуєва. Ця жінка – чеченка за національністю, одеситка за народженням та медик за освітою. З початку військової інтервенції на Сході вона служить поряд з чоловіками.
«Таблоїд Волині» записав найцікавіші висловлювання Аміни Окуєвої. Відзначимо також високе володіння жінки українською мовою.
***
Україна має все для того, аби бути успішною країною, але перед світанком завжди найтемніші часи.
***
Хоча за національністю я чеченка, пишаюся тим, що маю українське громадянство.
***
Багато хто з українців лише недавно зрозумів, хто насправді його ворог. Росія нікому не може бути ані сестрою, ані мамою, вона може бути лише мачухою.
***
Великою помилкою було б недооцінювати ворога, особливо такого, як Російська імперія. Багато тих, для кого Росія є ворогом, знаходяться зараз в Україні, щоб допомогти у цій війні. Вони розуміють, якщо Україна виграє, виграють й всі інші народи.
***
Сама я живу в Одесі. Одеські патріоти дуже раді призначенню Михаїла Саакашвілі на його нинішню посаду.
***
На Сході я бачила різних людей. Бачила бійців, які не підтримували Майдан, але вони не стали відкошувати від мобілізації й прийшли на фронт.
***
Кожен має знайти справу, яку може виконувати найкраще, й в тому воювати: хтось може волонтерити, хтось вести інформаційну війну, хтось допомагати як медик.
***
Я від початку знаходилась на Майдані, працювала там лікарем. Майдан плавно переріс у фронт. На війні виконую різні обов'язки й менш за все – медичні. Я проти дискримінації за статевою ознакою на фронті. На Сході я офіцер міліції. Це керівна посада, у підпорядкуванні – чоловіки, які без обговорень виконують накази.
***
Найважче на війні – це загибель бойових товаришів. На фронті усі дуже швидко об'єднуються, й кожен є для тебе братом. Загибель нашого командира стала найбільшою втратою.
***
Зараз не час для розхитування ситуації. Якщо ми зараз організуємо третій Майдан, це лише розв'яже руки Путіну.
***
Це ваша країна, тож ми, іноземці, намагаємося не вмішуватись у політичну ситуацію. Дуже важливо не сваритися між собою, принаймні патріотам. Це було помилкою чеченців, які втратили єдність між собою й отримали путінську маріонетку Кадирова, чий режим за жорстокістю прирівнюють до Сталінського. Кадирівців, які зараз воюють за Росію, ми не вважаємо чеченцями. У них нема ідеї, їхню роботу просто дуже добре оплачують.
***
Серед іноземців на війні – дуже багато грузинів та чеченців, які допомагають у якості інструкторів, бійців. Є навіть росіяни.
***
Після Майдану я почала дуже любити та поважати Україну й хочу, щоб усе в неї було добре. Україна – це форпост від зарази російського імперіалізму у всьому світі.
***
У процесі бою, як правило, страху не буває, адреналін робить свою справу. В бою являється агресія.
***
Пост-воєнний синдром – це річ, якої дуже важко уникнути. Треба мати дуже сильну психіку. Коли приїжджаєш на мирну територію, 3-5 днів не можеш зрозуміти, що відбувається, бо звик, що всі люди живуть війною. А коли потрапляєш у звичайне життя, бачиш людей, які не в темі, і в душі це викликає роздратування. Ти розумієш, що це неправильно, але нічого з цим не можеш зробити. Згодом це, звичайно, проходить. Розумом та саморегуляцією це можна подолати. Найстрашніше адаптовуватись після полону. Хотілося б, щоб у нас було якомога більше досвідчених психологів.
***
Роботи для воєнних психологів буде дуже багато. Простих людей хочеться попросити зробити маленьку поступку для колишніх військових й не йти на конфлікт. Ці люди не хочуть показати, що вони такі круті, вони просто не можуть зрозуміти, як ви можете відпочивати й робити буденні справи, нібито нічого не відбувається.
***
На жаль, менталітет у нас такий, що люди не звертаються до психологів. Це не прийнято у нашій культурі – йти й розповідати чужій людині про свої душевні переживання. Та це неправильно, психологи дуже допомагають.
Записала Ірина САСОВСЬКА
Фото Юлії СТАСЮК
«Таблоїд Волині» записав найцікавіші висловлювання Аміни Окуєвої. Відзначимо також високе володіння жінки українською мовою.
***
Україна має все для того, аби бути успішною країною, але перед світанком завжди найтемніші часи.
***
Хоча за національністю я чеченка, пишаюся тим, що маю українське громадянство.
***
Багато хто з українців лише недавно зрозумів, хто насправді його ворог. Росія нікому не може бути ані сестрою, ані мамою, вона може бути лише мачухою.
***
Великою помилкою було б недооцінювати ворога, особливо такого, як Російська імперія. Багато тих, для кого Росія є ворогом, знаходяться зараз в Україні, щоб допомогти у цій війні. Вони розуміють, якщо Україна виграє, виграють й всі інші народи.
***
Сама я живу в Одесі. Одеські патріоти дуже раді призначенню Михаїла Саакашвілі на його нинішню посаду.
***
На Сході я бачила різних людей. Бачила бійців, які не підтримували Майдан, але вони не стали відкошувати від мобілізації й прийшли на фронт.
***
Кожен має знайти справу, яку може виконувати найкраще, й в тому воювати: хтось може волонтерити, хтось вести інформаційну війну, хтось допомагати як медик.
***
Я від початку знаходилась на Майдані, працювала там лікарем. Майдан плавно переріс у фронт. На війні виконую різні обов'язки й менш за все – медичні. Я проти дискримінації за статевою ознакою на фронті. На Сході я офіцер міліції. Це керівна посада, у підпорядкуванні – чоловіки, які без обговорень виконують накази.
***
Найважче на війні – це загибель бойових товаришів. На фронті усі дуже швидко об'єднуються, й кожен є для тебе братом. Загибель нашого командира стала найбільшою втратою.
***
Зараз не час для розхитування ситуації. Якщо ми зараз організуємо третій Майдан, це лише розв'яже руки Путіну.
***
Це ваша країна, тож ми, іноземці, намагаємося не вмішуватись у політичну ситуацію. Дуже важливо не сваритися між собою, принаймні патріотам. Це було помилкою чеченців, які втратили єдність між собою й отримали путінську маріонетку Кадирова, чий режим за жорстокістю прирівнюють до Сталінського. Кадирівців, які зараз воюють за Росію, ми не вважаємо чеченцями. У них нема ідеї, їхню роботу просто дуже добре оплачують.
***
Серед іноземців на війні – дуже багато грузинів та чеченців, які допомагають у якості інструкторів, бійців. Є навіть росіяни.
***
Після Майдану я почала дуже любити та поважати Україну й хочу, щоб усе в неї було добре. Україна – це форпост від зарази російського імперіалізму у всьому світі.
***
У процесі бою, як правило, страху не буває, адреналін робить свою справу. В бою являється агресія.
***
Пост-воєнний синдром – це річ, якої дуже важко уникнути. Треба мати дуже сильну психіку. Коли приїжджаєш на мирну територію, 3-5 днів не можеш зрозуміти, що відбувається, бо звик, що всі люди живуть війною. А коли потрапляєш у звичайне життя, бачиш людей, які не в темі, і в душі це викликає роздратування. Ти розумієш, що це неправильно, але нічого з цим не можеш зробити. Згодом це, звичайно, проходить. Розумом та саморегуляцією це можна подолати. Найстрашніше адаптовуватись після полону. Хотілося б, щоб у нас було якомога більше досвідчених психологів.
***
Роботи для воєнних психологів буде дуже багато. Простих людей хочеться попросити зробити маленьку поступку для колишніх військових й не йти на конфлікт. Ці люди не хочуть показати, що вони такі круті, вони просто не можуть зрозуміти, як ви можете відпочивати й робити буденні справи, нібито нічого не відбувається.
***
На жаль, менталітет у нас такий, що люди не звертаються до психологів. Це не прийнято у нашій культурі – йти й розповідати чужій людині про свої душевні переживання. Та це неправильно, психологи дуже допомагають.
Записала Ірина САСОВСЬКА
Фото Юлії СТАСЮК