Сьогодні – Міжнародний день дитячої книги. Це свято щороку відзначають 2 квітня – у день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Про те, яких авторів люблять волинські діти і що цікавого трапляється в бібліотеках, із читачами «Таблоїду Волині» ділиться методист Волинської обласної бібліотеки для дітей Оксана Романюк.
 
*      *      *

Неправда, що зараз діти менше читають, ніж раніше. Діти – особливо молодші – дуже зацікавлені в читанні. Тепер головне завдання – заохотити до цього підлітків.
 
*      *      *
 
Дуже багато читають Джеремі Стронґа – це англійський дитячий письменник. У нього є серія книг «Читання для реготання». Люблять читати книги із серії «Обережно: дівчатка» – це «Видавництво Старого Лева». Є в видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» – Володимир Рутківський «Джури козака Швайки». Ця книжка отримала національну премію імені Шевченка.
 
*      *      *
 
Я б радила звернути увагу на видавництва. Коли запрацювало видавництво «Грані-Т» і «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», прийшла якісна книга. Зараз в Україні з книжкою для дітей все гаразд.
 
*      *      *
 
Діти дуже люблять нашу Надію Гуменюк. Із волинських авторів – ще Йосипа Струцюка.
 
*      *      *
 
Зараз у видавництві «Твердиня» вийшла нова книжка Оршулі Фариняк – це псевдонім нашої волинської авторки Орести Осійчук – «Айхо, або Подорож до початку». Ця книга завойовує любов молодих читачів.
 
*      *      *
 
Діти читають не лише «дитячу» літературу. Нещодавно у нас був конкурс «Найкращий читач», одна дівчинка представляла Пауло Коельйо.
 
*      *      *
 
У книжках, буває, лишають закладки. Інколи лишають записочки, де написано, що сподобалася ця книжка. Це – рідкість, але це є. Раніше гроші забували, але бібліотека їх повертала. Якось дівчинка лишила у книжці любовний лист. Мабуть, випадково забула.
 
*      *      *
 
Вважається, що класна книжка має бути зачитана. За кордоном так і визначають – якщо книжка «не першого стану свіжості», то значить її дуже люблять.
 
*      *      *
 
Інколи наші юні читачі розповідають нам про своїх домашніх улюбленців, про те, що вони їли, як провели вихідні. Тоді ми більше психологи, ніж бібліотекарі.
 
*      *      *
 
Якось у нас в бібліотеці хлопчики переплутали однаковісінькі портфелі. Юний читач уже йшов додому, дивиться – а в портфелі не його щоденник. Розплакався. Ми бігом по формулярах знайшли іншу дитину, яка випадково забрала портфель. То той другий хлопець вдома закинув портфель, навіть не дивився, що це чужий. Бабуся прибігла принесла.
 
*      *      *
 
«Порушників» ми обдзвонюємо телефоном. Кажемо: «Поверни, будь ласка, книжку. Бо ж її хочуть прочитати інші дітки».
 
*      *      *
 
Якщо читачам треба підписати обхідний лист, то вони повертають книгу, яка роками у них пилилася. Або дарують бібліотеці щось взамін.
 
*      *      *
 
Я думаю, що обхідний лист – це бюрократична тяганина. Вона колись відживе.
 
*      *      *
 
Бібліотекарі на роботі не читають книжки. На це не вистачає часу. Є багато іншої – часом бюрократичної – роботи.
 
*      *      *
 
Старі книги списуються на макулатуру і йдуть на вироблення інших книжок. Це дуже сумно, бо ми – бібліотекарі – ставимося до книг як до живих створінь.
 
Записала Анастасія Передрій