У луцьку відбудуться поетичні читання Дмитра Лазуткіна
У неділю, 26 лютого, до Луцька завітає поет і воєнний кореспондент Дмитро Лазуткін
22 Лютого 2023
Сьогодні – 75-та річниця від дня народження луцького поета та художника Костя Шишка. Він – яскравий представник луцької «андеґраундної» інтеліґенції. У радянські часи він був ворогом влади через свою проукраїнську позицію.
До речі, саме він – автор знаменитої фрази, про те, що «ми (українці) – не підпільна організація, ми – нація!».
Але мало хто знає, що у своїх поезіях Шишко часто вдавався і до інших сміливих тем. Він, зокрема, відверто описував подробиці статевого життя. Найбільше таких «тонкощів» – у поемі «Епупея». Вона записана на початку 70-х і «перекладена із провінційного суржика».
«Декілька нецензурних слів, котрі неможливо було оминути, не повинні зіпсувати загальне враження від твору, адже нині їх не цураються не тільки парламентарі, але й президенти», – йдеться в анотації до книги.
«Таблоїд Волині» пропонує вибрані цитати із «Епупеї» Костя Шишка.
[img data=def]24_05_2015_549934493/1_epupeya.jpg[/img]
* * *
«Як молоді, удвох зоставшись,
із шмаття порозпеленавшись
(було обом до дідька жарко),
розстлали килим на підлозі,
і, посплітавши разом нозі,
помчали в рай завзято й шпарко.
Встромивши те у ту каптурку,
він наштрикнув її, мов курку,
і на вогні всю нічку пік».
* * *
«Не ходіть, дівчата, яром,
не давайте кочегарам.
Кочегари – люди всякі,
роздеруть оте до сраки».
* * *
«Зиркнеш випадком під подушку,
а там пиріг пече пампушку.
Приміром, глянеш під стілець,
рубець там кришить тютюнець.
З досади плюнеш – й на горище,
човпуться й там, аж вітер свище.
Отож, заснув під лопухом
знеможений ручним гріхом».
* * *
«Через матню і три спідниці
сім діб козак поров царицю,
й коли виймав свою затичку,
царицю вивернув, як рукавичку».
[img data=def]24_05_2015_549934493/2_epupeya.jpg[/img]
* * *
«Йшов Гриць з вечорниць
та й зайшов до Пуця,
а у Пуця всі їбуться,
аж стіни трясуться».
* * *
«А та, котра була горбата,
котрій пощастило з ним поспати,
як стовп, робилася струнка.
Тому ще за життя Мефодій
святим вважався у народі»
* * *
«Ставна, висока, товстозада,
хоч й мала невеличку ваду –
волоссям ноги обросли.
Та в неї очі більші слив,
як цукор, рівні білі зуби,
розтулені, мов квітка, губи,
а груди – двійко гарбузів,
якщо висловлюватись грубо.
Такій не кожен раду дасть.
Не кожен, звісно, й осідлає».
* * *
«Коли ж заглянути в штани, –
між ніг, неначе між дубів,
висить телятко без зубів».
* * *
«Отак страждав той бідолаха,
й пославши все на світі на хуй,
в горілці, мов конопля, мок».
* * *
«Кохання платонічне – горе:
Платон коха. Антон все ж поре».
* * *
«Я до нього: бицю-бицю, –
а він лізе під спідницю.
Я до нього: воле-воле, –
а він мене рогом коле.
Я до нього: бе-бе-бе, –
а він мене вже їбе».
* * *
«Не розгубився все ж святий
і вийняв з рубища туй свій,
потужно тріснув каменюку –
зосталася одна пилюка…
Задумавсь піп, взявсь за ширінку:
«Колись й мене любила жінка», –
та опустив, зітхнувши, руки…»
Підготувала: Анастасія ПЕРЕДРІЙ
До речі, саме він – автор знаменитої фрази, про те, що «ми (українці) – не підпільна організація, ми – нація!».
Але мало хто знає, що у своїх поезіях Шишко часто вдавався і до інших сміливих тем. Він, зокрема, відверто описував подробиці статевого життя. Найбільше таких «тонкощів» – у поемі «Епупея». Вона записана на початку 70-х і «перекладена із провінційного суржика».
«Декілька нецензурних слів, котрі неможливо було оминути, не повинні зіпсувати загальне враження від твору, адже нині їх не цураються не тільки парламентарі, але й президенти», – йдеться в анотації до книги.
«Таблоїд Волині» пропонує вибрані цитати із «Епупеї» Костя Шишка.
[img data=def]24_05_2015_549934493/1_epupeya.jpg[/img]
* * *
«Як молоді, удвох зоставшись,
із шмаття порозпеленавшись
(було обом до дідька жарко),
розстлали килим на підлозі,
і, посплітавши разом нозі,
помчали в рай завзято й шпарко.
Встромивши те у ту каптурку,
він наштрикнув її, мов курку,
і на вогні всю нічку пік».
* * *
«Не ходіть, дівчата, яром,
не давайте кочегарам.
Кочегари – люди всякі,
роздеруть оте до сраки».
* * *
«Зиркнеш випадком під подушку,
а там пиріг пече пампушку.
Приміром, глянеш під стілець,
рубець там кришить тютюнець.
З досади плюнеш – й на горище,
човпуться й там, аж вітер свище.
Отож, заснув під лопухом
знеможений ручним гріхом».
* * *
«Через матню і три спідниці
сім діб козак поров царицю,
й коли виймав свою затичку,
царицю вивернув, як рукавичку».
[img data=def]24_05_2015_549934493/2_epupeya.jpg[/img]
* * *
«Йшов Гриць з вечорниць
та й зайшов до Пуця,
а у Пуця всі їбуться,
аж стіни трясуться».
* * *
«А та, котра була горбата,
котрій пощастило з ним поспати,
як стовп, робилася струнка.
Тому ще за життя Мефодій
святим вважався у народі»
* * *
«Ставна, висока, товстозада,
хоч й мала невеличку ваду –
волоссям ноги обросли.
Та в неї очі більші слив,
як цукор, рівні білі зуби,
розтулені, мов квітка, губи,
а груди – двійко гарбузів,
якщо висловлюватись грубо.
Такій не кожен раду дасть.
Не кожен, звісно, й осідлає».
* * *
«Коли ж заглянути в штани, –
між ніг, неначе між дубів,
висить телятко без зубів».
* * *
«Отак страждав той бідолаха,
й пославши все на світі на хуй,
в горілці, мов конопля, мок».
* * *
«Кохання платонічне – горе:
Платон коха. Антон все ж поре».
* * *
«Я до нього: бицю-бицю, –
а він лізе під спідницю.
Я до нього: воле-воле, –
а він мене рогом коле.
Я до нього: бе-бе-бе, –
а він мене вже їбе».
* * *
«Не розгубився все ж святий
і вийняв з рубища туй свій,
потужно тріснув каменюку –
зосталася одна пилюка…
Задумавсь піп, взявсь за ширінку:
«Колись й мене любила жінка», –
та опустив, зітхнувши, руки…»
Підготувала: Анастасія ПЕРЕДРІЙ