Лучани Яся Рамська та Максим Ройко із задоволенням повідали усім охочим про свій досвід перебування у Китаї, про найпоширеніші міфи про цю країну, її жителів, культуру, мову та побут.

Зустріч відбулася 15 березня у Молодіжному центрі Волині, повідомляє ІА Волинські новини.

Як зазначили мандрівники, які провели у Піднебесній цілий рік: «Ми розповідаємо про Китаї більше часу, ніж там пробули». Спілкування відбувалося у режимі живого діалогу з аудиторією. Посьорбуючи власноруч заварений Романом китайський чай, присутні слухали спікерів та ставили їм запитання, відповіді на які цікавили найбільше.

Наскільки ми різні

Коли ви вперше приїздите до Китаю, то наче опиняєтесь в іншому світі, про те, що культура і менталітет українців і китайців абсолютно різні і так зрозуміло, проте стикаєшся з речами, які здаються зовсім незрозумілими, хоча для жителів цієї країни це буденність. Наприклад, китайці не надто охайні, сміття вони кидають просто собі під ноги, а коли їх запитуєш чому, то дивуються і аргументують тим, що є люди, яким платять за прибирання вулиць, то навіщо ж забирати у них роботу.

Комунізм і Мао

Перш за все потрібно усвідомлювати, що Китай – надзвичайно велика країна, а тим паче комуністична і цей устрій накладає свій відбиток на все. Як сказала Яся, тут діє принцип «менше думай, більше працюй». Люди з робочого класу можуть не знати, що відбувається в іншому районі міста, не кажучи про країну в цілому чи світ.

Система кастового поділу дуже помітна, якщо у вас біла шкіра, світлі очі, ви – лаовай (тобто іноземець – людина з іншої країни, частіше європейської зовнішності, яка не розуміє або погано розуміє китайську і не завжди орієнтується у звичаях і порядках повсякденного життя Китаю), проте вам будуть платити гроші просто за те, що ви прийдете у заклад і будете там їсти, теж, до речі, за рахунок закладу. І все тому, що наявність білої людини показує престижність закладу. Вас і з тієї ж причини навіть на весілля можуть запросити і заплатити, звичайно.

Є в китайців культурна особливість – бояться втратити обличчя, тому прямої відмови на прохання ніколи не почуєш. А також народ дуже забобонний, вірять у різні, на наш погляд, примітивні речі. Хоча китайська медицина випереджає нашу.

А ще тут на кожному кроці висять портрети Мао Цзедуна: він споглядає на тебе зі стін перукарні, кафе, ресторанів, потягів… Мао, Мао, Мао.

Собаки, змії, личинки шовкопряда – поговоримо про їжу

«Нас часто запитують: А що ж ви там їли? Що було екзотичного? Ми їли їжу)) Насправді, китайці їдять практично все: змій, собак, комах тощо, просто вони про це не кажуть. А ще, оскільки це далекий від нас край, то 80 % місцевих фруктів та 60 % овочів для нас будуть екзотичні. Кухня дуже різноманітна, дуже смачна вулична їжа, яка, до речі, заборонена (в сенсі їжа, якою торгують в палатках), але є всюди. Мабуть, найекзотичнішим з того, що ми куштували будуть личинки шовкопряда, які нам запропонували, коли ми прийшли в гості до однієї сім’ї».

Як розповіла Яся Рамська: «Мене дуже здивувало те, що китайці п’ють окріп, не визнають холодної води, вважають, що гаряча вбиває всі мікроби та покращує здоров’я». «Якось їй в кафе принесли таку гарячу воду, що ще булькала» - додав Максим.

А чи справді китайців так багато?

Жили мандрівники у місті Фуян, провінція Анхой, з населенням більше 8 мільйонів чоловік. Проте як кажуть китайці, вони самі не знають справжню кількість мешканців Піднебесної. Хоч перепис населення проводять досить часто, не варто довіряти офіційним джерелам. Як зауважили спікери, у цьому можна простежити комуністичний вплив, адже владі вигідно, щоб увесь світ вважав, що населення країни надзвичайно велике, оскільки розмір армії має значення… Тож точного числа населення не знають навіть громадяни. До речі про армію, за словами Максима, люди, які її пройшли вигідно вирізняються на фоні інших, адже вони культурніші, охайніші та дисциплінованіші.

Життя в мережі

У КНР заборонені Google, Facebook, Instagram та інші такі знайомі нам пошуковими та соціальні мережі, у них є свої відповідники. Це робить країну самодостатньою, проте замкнутою і контрольованою. Там можливо прожити без готівки, власне вона тобі взагалі не потрібна, якщо є WeChat. За допомогою цього додатку ти можеш робити та оплачувати абсолютно все, в прямому сенсі, навіть купити капусту у бабусі на ринку. Це дуже спрощує життя, проте і владі так значно легше відслідкувати кожен твій крок.

Без китайської важко і з китайською важко

Мова - це окрема тема для розмови: країна поділена на провінції, і хоч є загальноприйнята китайська, фактично кожна провінція говорить на своєму діалекті. Тож китайці з різних регіонів, які не знають офіційної китайської, при зустрічі не порозуміються – такий от парадокс. Тож на вивчення мови йде все життя, тим паче, що кожен ієрогліф має одне значення, а в парі зовсім інше.

Також у мешканців Піднебесної вважається модним та престижним знання англійської мови, тож вони її вчать, але це не допомагає. Навіть у великих містах без знання китайської нікуди, ви не зможете ні купити щось, ні розповісти таксисту куди вам потрібно поїхати, не допоможе навіть листок із написом місця призначення чи потрібної речі, оскільки великій відсоток жителів не вміють ні читати, ні писати. До того ж велика вірогідність, що вас намагатимуться розвести на гроші, тож перш ніж їхати в Китай варто вивчити елементарні базові фрази, повірте вони вам стануть у пригоді.

Витрати

«Сума, яка дозволить вам нормально жити в Китаї, – це 1500 дол. на місяць, зважаючи на місто проживання. Основні витрати йдуть на житло, продукти дешевші, ніж в Україні, за винятком лимонів, наприклад. Найкращий спосіб сполучення між містами – авіа. Але потрібно враховувати, що найдешевший квиток на літак вам коштуватиме близько 100 доларів, навіть, якщо міста знаходяться поряд. Машина буде дорожчим варіантом, оскільки дороги в Китаї платні, а ще треба врахувати витрати на бензин» - підсумувала Яся.

Освіта 

Освіта в цій країні платна і дуже дорога. Батьки витрачають величезні кошти і на додаткові гуртки, наприклад, семестр (4 місяці) вивчення англійської мови для дитини коштуватиме 1600 дол., при тому, що заняття відбуваються двічі на тиждень тривалістю 1 год, а дітей у класі 60.

«Це просто викачування грошей з батьків. Дуже актуально наймати викладачами європейців чи американців, це підвищує престижність закладу, але буває так, що й не зважають на рівень володіння англійською, головне, щоб викладач був європеоїдної зовнішності. Навіть, якщо ти добре знаєш англійську і справді хочеш навчити дітей, тобі цього не дадуть зробити, будуть просити гратися з дітьми чи щось ще, скажуть, що самі вчитимуть граматиці та іншому. А як вони їх навчатимуть, коли самі просто не можуть правильно вимовляти слова?!» - розповідає Максим.

Також у місцевих дуже низький рівень знань, вони були дуже здивовані, спілкуючись з Ясею та Максимом, розпитували, звідки в них така обізнаність про світ вцілому: «Ми їм пояснювали, що у нас, наприклад, є у школі такий предмет як всесвітня історія, та й взагалі освіта спрямована на всеохопність».

У їхніх школах розповсюджені покарання, якщо це, звісно, не якийсь елітний заклад. Доволі часто бітьки самі дають дозвіл чи просять вчителів карати їхніх дітей. Наприклад, за якусь провину учня можуть змусити стояти усі 11 уроків підряд цілий тиждень, чи залишити стояти взимку в мороз перед входом в школу.

Чай та чайна церемонія

Під час розповіді Максим заварив чай та розповів про цю процедуру детальніше.

«Перше, що роблю – прогріваю та промиваю посуд гарячою водою.

Друге – промиваю гарячою водою чай, оскільки це допомагає змити з листочків пилюку та інші «добрива», які можуть використовувати під час його вирощування.

Третє – власне заливаю чайне листя гарячою водою та розливаю у піали», - демонструє чоловік.

Також розповів про посуд, що використовується у цьому процесі, наприклад, про Чахай (Гундаобей) – чашу, яку ще називають Чашею Справедливості, оскільки саме з неї розливають чай у піали, тож усі, хто пригощатиметься цим напоєм будуть рівні між собою.

У Китаї немає чайної церемонії у нашому розумінні цього ритуалу, там головне, щоб чай був смачним. А загалом китайці п’ють чай таким чином: беруть термос, зазвичай, ємністю 300 мл, на третину заповнюють його сухим листям чаю, заливають кип’ятком, залишають настоюватися півдня, потім куштують, кривляться, спльовують і виливають. Ця процедура вічно повторюється.