«Сьогодні — Монатік, завтра — Лобода»: відома волинська співачка звернулася до прихильників MONATIK
Волинська співачка Галина Конах звернулася до прихильника артиста з Луцька Дмитра Монатика (MONATIK).
10 Червня 2024
Нещодавно співачка Галина Конах дебютувала як журналіст. Свій перший матеріал «Охоту на відьом розпочато» волинська зірка розмістила у свіжому номері журналу «D'luxe».
«Я піднімаю гостру гендерну проблему: місце впевненої жінки в ...(даруйте за тавтологію) в жінці. Мені цікава думка жіночої аудиторії «Таблоїда Волині», адже пишу для нас, прекрасних», - зауважила Галина.
Зрештою, читачі мають нагоду самостійно оцінити Конах у новому амплуа. Хто-зна, можливо, після вдалого дебюту Галина розпочне новий виток у своїй кар'єрі.
Вашій увазі пропонуємо дебютний текст Галини Конах:
ОХОТУ НА ВІДЬОМ РОЗПОЧАТО!
Впевнена, вас остаточно спантеличено, до чого це я? Підступно й закореніло у нашій свідомості живе ВОНА – жахлива і зла, нещадна і жорстока, „еталонна” відьма – жіноча невпевненість! Не злічити, скільки на її рахунку зламаних мрій, на віки вічні залишених у сердечних архівах…
Кажуть, якщо у жінки народжується дівчинка, Бог робить їй комплімент. Далі цей „Дар Божий” повинні восхваляти найближчі люди – батьки. Особливо (підкреслюю) тато! Адже саме він формує фундамент, основу основ жіночої впевненості і її подальших відносин із соціумом та (ну куди ж без цього) нашим гендерним альтер-еґо – мужчиною. Лише у тата є достовірний пароль до програмування нас, колишніх дівчаток, сьогоднішніх жінок, на впевнену життєву ходьбу.
Зі сумом спостерігаю, як із дня в день відбуваються страшні й безповоротні метаморфози: жінки цілком серйозно зайнялися своїм самознищенням у всіх розуміннях цього слова. Ми (від народження неповторні) починаємо активно перекроювати своє тіло й „тіло” своєї поведінки не на власний розсуд, а так, як диктує час. Оголошено нові вимоги до вступу в сучасне суспільство. Отож, вам потрібні:
- 2… тисячі фотокарток (обов`язково відфотошоплених);
- 2-3 вищих освіти (фінішованих з „красним”) й знання декількох іноземних мов (тобі ж не знати, звідки „вітер повіє”);
- наявність повного „соціального пакету” (престижна робота, квартира, авто,
положення і т.д.);
- хороші фізично-генетичні дані: ні граму жиру на попі (де споконвічне його місце у здорової дітородної жінки) й ні граму їжі у шлунку (бо там незабаром планує з`явитися виразка), жодної зморшки на обличчі (від сьогодні не сміємося) й жодної зайвої волосини (ми ж бо дельфіни, а не люди), манікюр, педикюр, чистка, пілінг, маска, make-up, накрутка, розкрутка, завивання, випрямляння…О БОЖЕ, а як же усе це встигнути???!!! А при цьому наявність взірцевого здоров`я (за замовчуванням) й титанової виносливості, режим постійноувімкненого гарного настрою (ти ж жінка – терпи) й усмішки (а як же зморшки?!), до блиску чистої оселі й накормлених дітей, задоволеного чоловіка (бойфренда) й нерозгніваного начальника. Ми живемо на межі божевілля!
Але ж здаватися не можна, бо в журналах „новомодного суспільства” підбадьорюють (читай – нагадують): „Ти зможеш – вір у себе!”… І ти дійсно „зможеш”: прокидаєшся на годину раніше, приводиш себе й все навколо в ідеальний порядок і поспішаєш, аби вчасно забігти до безперервно обертаючого колеса, щоб, як білка, крутити й крутити його ще інтенсивніше й наполегливіше! О так, глянці – наші ментори! Їм же краще знати, що нам, жінкам, дійсно потрібно… От тільки чи відомо тим, хто вміло інструктує, про двадцяти чотирьох годинний вміст доби? Мабуть, ні…
…Головна проблема прекрасної половини людства в низькому рівні самокритичного мислення. Нам простіше довіряти тим, хто, під певним ракурсом, авторитетніший і, відповідно, головніший у розставлянні життєвих пріоритетів… і тут варто нагадати, що любов до себе, самовпевненість (у хорошому розумінні цього слова) формують батьки… тато…
… Не з чужого досвіду знаю, що таке „утискання прав” під рідним дахом. Той, хто по своїй суті мав би бути найголовнішим захисником моїх дівчачо-жіночих прав та інтересів, щораз нагадував про їх відсутність, як і не забував регулярно нагадати про НЕнаявність вроди, таланту(!!!), розуму тощо… Зараз, дивлячись у дзеркало, я зі стовідсотковим переконанням можу констатувати у себе наявність повного набору хромосом, проте в далекі роки підліткового дозрівання, отримавши систематичну порцію „вдалих компліментів” годувальника, розуміла й, ба більше, була впевнена, що після генетичної перевірки нарахую лише з десяток унівалентів з потрібних двадцяти двох. Сумно, чи не так? А далі – доросле життя й нові претензії. Самовагання, щодо власної неповторності, як сніжна лавина, зростають з дня в день (не на мою користь, звісно). Як результат – свідомий пошук чоловіків, подібних татові, тих, хто б надійно продовжував „добру справу”, розпочату ним. Без сумніву, ти їх знаходиш! Коло замикається: зла „відьма невпевненості”, як саркома, починає розростатися по всій свідомості, заполоняючи здорові клітини любові до себе! Справу зроблено, ти – жертва й „ідеальний” випускник у „new society” (нове суспільство – примітка авт.), а які вимоги до вступу туди, вже відомо!
Власне, у цей момент розпочинається найголовніше: ми намагаємося впакувати у двадцяти чотирьох годинну валізу доби ще, як мінімум, годин з тридцять шість, щоб встигнути наварити, прибрати, пофарбувати, прополоти, приколоти… І в погоні за „Я – найуспішніша” й „Я – найвродливіша” ми втрачаємо найголовніше – „Я – НАЙОСОБЛИВІША” і „Я – НАЙЛЮБИМІША”. Парадоксально, але не завжди є змога фінішувати переможцем у гонитві за ступенем „Я –НАЙ-...”, так як серед усіх „найвродливіших” й „найрозумніших” знайдеться ще якась „най-най-най” … Для оголошення вердикту на арену запрошується Доля. Вона (гладко зачесана, з ідеальним макіяжем) сухим монотонним голосом сповіщає: „Ви – НАЙСЛАБШЕ звено, прощавайте”… Над головою гасне світло… Завіса… Під бурхливі аплодисменти „глядачів” ти падаєш вниз… І саме в цей момент приходить усвідомлення наявності лише двох виходів – увіковічнитися на дні… чи щосили відштовхнутися й, на перекір ньютонівським доводам про силу тяжіння, злетіти ще вище догори!..
… Найбільшою силою, яка керує людством, – є ЛЮБОВ! Найбільшою силою, яка додає нам впевненості, – є ЛЮБОВ ДО СЕБЕ!
Жінки, дівчата, дівчатка, ЦІНУЙТЕ, поважайте, ОБОЖНЮЙТЕ вас самих же! НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ ЖИТТЯМ! Перестань доводити іншим право на існування! Кожна, без винятку, КОЖНА (!!!) є віссю власного „Я-ВСЕСВІТУ”! Коли ваша планета наповнена любов`ю,ф супутника притягне невидимим магнітом ОБОВ’ЯЗКОВО, адже основним складовим ядра (серця) є всесильне й вічне почуття!..
… Офіційно останню нечисть було спалено в сімнадцятому столітті. Не зважаючи на двадцять перше за вікном, пропоную розвести багаття, щоб остаточно знищити усіх „еталонних відьом”– наші жіночі невпевненості! До тла спалити критику, образи, невдачі! Нехай „вітер змін” розвіє увесь попіл з нашого шляху, яким МИ БУДЕМО крокувати ВПЕВНЕНОЮ ходою у НОВЕ ЖИТТЯ, безмежно ЛЮБЛЯЧИ СЕБЕ!
[img data=def]10_07_2015_1343843260/10480591_1452872271684137_5163351563401771781_o.jpg[/img] [img data=def]10_07_2015_1343843260/11063606_10200983098936937_4577149432688809775_n.jpg[/img]
«Я піднімаю гостру гендерну проблему: місце впевненої жінки в ...(даруйте за тавтологію) в жінці. Мені цікава думка жіночої аудиторії «Таблоїда Волині», адже пишу для нас, прекрасних», - зауважила Галина.
Зрештою, читачі мають нагоду самостійно оцінити Конах у новому амплуа. Хто-зна, можливо, після вдалого дебюту Галина розпочне новий виток у своїй кар'єрі.
Вашій увазі пропонуємо дебютний текст Галини Конах:
ОХОТУ НА ВІДЬОМ РОЗПОЧАТО!
Впевнена, вас остаточно спантеличено, до чого це я? Підступно й закореніло у нашій свідомості живе ВОНА – жахлива і зла, нещадна і жорстока, „еталонна” відьма – жіноча невпевненість! Не злічити, скільки на її рахунку зламаних мрій, на віки вічні залишених у сердечних архівах…
Кажуть, якщо у жінки народжується дівчинка, Бог робить їй комплімент. Далі цей „Дар Божий” повинні восхваляти найближчі люди – батьки. Особливо (підкреслюю) тато! Адже саме він формує фундамент, основу основ жіночої впевненості і її подальших відносин із соціумом та (ну куди ж без цього) нашим гендерним альтер-еґо – мужчиною. Лише у тата є достовірний пароль до програмування нас, колишніх дівчаток, сьогоднішніх жінок, на впевнену життєву ходьбу.
Зі сумом спостерігаю, як із дня в день відбуваються страшні й безповоротні метаморфози: жінки цілком серйозно зайнялися своїм самознищенням у всіх розуміннях цього слова. Ми (від народження неповторні) починаємо активно перекроювати своє тіло й „тіло” своєї поведінки не на власний розсуд, а так, як диктує час. Оголошено нові вимоги до вступу в сучасне суспільство. Отож, вам потрібні:
- 2… тисячі фотокарток (обов`язково відфотошоплених);
- 2-3 вищих освіти (фінішованих з „красним”) й знання декількох іноземних мов (тобі ж не знати, звідки „вітер повіє”);
- наявність повного „соціального пакету” (престижна робота, квартира, авто,
положення і т.д.);
- хороші фізично-генетичні дані: ні граму жиру на попі (де споконвічне його місце у здорової дітородної жінки) й ні граму їжі у шлунку (бо там незабаром планує з`явитися виразка), жодної зморшки на обличчі (від сьогодні не сміємося) й жодної зайвої волосини (ми ж бо дельфіни, а не люди), манікюр, педикюр, чистка, пілінг, маска, make-up, накрутка, розкрутка, завивання, випрямляння…О БОЖЕ, а як же усе це встигнути???!!! А при цьому наявність взірцевого здоров`я (за замовчуванням) й титанової виносливості, режим постійноувімкненого гарного настрою (ти ж жінка – терпи) й усмішки (а як же зморшки?!), до блиску чистої оселі й накормлених дітей, задоволеного чоловіка (бойфренда) й нерозгніваного начальника. Ми живемо на межі божевілля!
Але ж здаватися не можна, бо в журналах „новомодного суспільства” підбадьорюють (читай – нагадують): „Ти зможеш – вір у себе!”… І ти дійсно „зможеш”: прокидаєшся на годину раніше, приводиш себе й все навколо в ідеальний порядок і поспішаєш, аби вчасно забігти до безперервно обертаючого колеса, щоб, як білка, крутити й крутити його ще інтенсивніше й наполегливіше! О так, глянці – наші ментори! Їм же краще знати, що нам, жінкам, дійсно потрібно… От тільки чи відомо тим, хто вміло інструктує, про двадцяти чотирьох годинний вміст доби? Мабуть, ні…
…Головна проблема прекрасної половини людства в низькому рівні самокритичного мислення. Нам простіше довіряти тим, хто, під певним ракурсом, авторитетніший і, відповідно, головніший у розставлянні життєвих пріоритетів… і тут варто нагадати, що любов до себе, самовпевненість (у хорошому розумінні цього слова) формують батьки… тато…
… Не з чужого досвіду знаю, що таке „утискання прав” під рідним дахом. Той, хто по своїй суті мав би бути найголовнішим захисником моїх дівчачо-жіночих прав та інтересів, щораз нагадував про їх відсутність, як і не забував регулярно нагадати про НЕнаявність вроди, таланту(!!!), розуму тощо… Зараз, дивлячись у дзеркало, я зі стовідсотковим переконанням можу констатувати у себе наявність повного набору хромосом, проте в далекі роки підліткового дозрівання, отримавши систематичну порцію „вдалих компліментів” годувальника, розуміла й, ба більше, була впевнена, що після генетичної перевірки нарахую лише з десяток унівалентів з потрібних двадцяти двох. Сумно, чи не так? А далі – доросле життя й нові претензії. Самовагання, щодо власної неповторності, як сніжна лавина, зростають з дня в день (не на мою користь, звісно). Як результат – свідомий пошук чоловіків, подібних татові, тих, хто б надійно продовжував „добру справу”, розпочату ним. Без сумніву, ти їх знаходиш! Коло замикається: зла „відьма невпевненості”, як саркома, починає розростатися по всій свідомості, заполоняючи здорові клітини любові до себе! Справу зроблено, ти – жертва й „ідеальний” випускник у „new society” (нове суспільство – примітка авт.), а які вимоги до вступу туди, вже відомо!
Власне, у цей момент розпочинається найголовніше: ми намагаємося впакувати у двадцяти чотирьох годинну валізу доби ще, як мінімум, годин з тридцять шість, щоб встигнути наварити, прибрати, пофарбувати, прополоти, приколоти… І в погоні за „Я – найуспішніша” й „Я – найвродливіша” ми втрачаємо найголовніше – „Я – НАЙОСОБЛИВІША” і „Я – НАЙЛЮБИМІША”. Парадоксально, але не завжди є змога фінішувати переможцем у гонитві за ступенем „Я –НАЙ-...”, так як серед усіх „найвродливіших” й „найрозумніших” знайдеться ще якась „най-най-най” … Для оголошення вердикту на арену запрошується Доля. Вона (гладко зачесана, з ідеальним макіяжем) сухим монотонним голосом сповіщає: „Ви – НАЙСЛАБШЕ звено, прощавайте”… Над головою гасне світло… Завіса… Під бурхливі аплодисменти „глядачів” ти падаєш вниз… І саме в цей момент приходить усвідомлення наявності лише двох виходів – увіковічнитися на дні… чи щосили відштовхнутися й, на перекір ньютонівським доводам про силу тяжіння, злетіти ще вище догори!..
… Найбільшою силою, яка керує людством, – є ЛЮБОВ! Найбільшою силою, яка додає нам впевненості, – є ЛЮБОВ ДО СЕБЕ!
Жінки, дівчата, дівчатка, ЦІНУЙТЕ, поважайте, ОБОЖНЮЙТЕ вас самих же! НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ ЖИТТЯМ! Перестань доводити іншим право на існування! Кожна, без винятку, КОЖНА (!!!) є віссю власного „Я-ВСЕСВІТУ”! Коли ваша планета наповнена любов`ю,ф супутника притягне невидимим магнітом ОБОВ’ЯЗКОВО, адже основним складовим ядра (серця) є всесильне й вічне почуття!..
… Офіційно останню нечисть було спалено в сімнадцятому столітті. Не зважаючи на двадцять перше за вікном, пропоную розвести багаття, щоб остаточно знищити усіх „еталонних відьом”– наші жіночі невпевненості! До тла спалити критику, образи, невдачі! Нехай „вітер змін” розвіє увесь попіл з нашого шляху, яким МИ БУДЕМО крокувати ВПЕВНЕНОЮ ходою у НОВЕ ЖИТТЯ, безмежно ЛЮБЛЯЧИ СЕБЕ!
[img data=def]10_07_2015_1343843260/10480591_1452872271684137_5163351563401771781_o.jpg[/img] [img data=def]10_07_2015_1343843260/11063606_10200983098936937_4577149432688809775_n.jpg[/img]