Волинська співачка Галина Конах звернулася до прихильника артиста з Луцька Дмитра Монатика (MONATIK).

Текст-обурення вона опублікувала на своїй фейсбук-сторінці (подаємо без змін):

«Якщо ви слухаєте творчість MONATIK, будь ласка, знайдіть хвилинку й прочитайте цей допис.

Пане Дмитре, щиро радію, що маєте таку активну гастрольну діяльність! Ви неабиякий молодець! (І зараз я без сарказму.)

Але дозвольте поцікавитись, а чи можна буде, найближчим часом, Вас почути на фестивалі «Жара», організованому сином олігарха-путініста Еміном Агаларовим (батько, Арас Агаларов — російський підприємець, власник групи компаній Crocus Group), де Ви радували, усіх присутніх, своїми бездоганними перформансами з 2017 по 2021 рік?

І зараз, вкрай уважні, можуть заперечити, що фестиваль проводили в Баку? Відповідаю: з давніх-давен, московська імперія, організовує виїзні шабаші на колонізованих (читай — поневолених) територіях, аби продемонструвати «культурні надбання вєлікай і рузкай», не забуваючи запросити й інших «пєтрушок-хуторян» як декларантів беззаперечного (для імперії) факту існування «аднаво народа», «язика в нєралітєкє» і тд.

Рекомендую ознайомитися зі списком виконавців, так званого фестивалю

(матеріал взято з Вікіпедії за тегом «жара», тому залишаю мову оригіналу):

«… 2016 рік — В первый год на фестивале выступили: Григорий Лепс, Филипп Киркоров, EMIN, Сергей Лазарев, LOBODA, A’STUDIO, Леонид Агутин, Ани Лорак, Стас Михайлов, Николай Басков, Владимир Пресняков, Ева Польна, Александр Ревва, Полина Гагарина, Тимати, Artik & Asti, Alekseev, SEREBRO, MBAND, Потап и Настя, Нюша, BURITO, Стас Костюшкин, Денис Клявер, Анита Цой, Tomas N’evergreen, Валерия, Лолита, Анна Седокова, Алексей Воробьев, Слава, группа «Пицца», Банд’Эрос, Время и Стекло, Юлианна Караулова, Влад Соколовский, Митя Фомин, Наргиз и другие.

Ведущими фестиваля «ЖАРА’2016» стали Яна Чурикова и Андрей Малахов.,

2017 Участниками фестиваля в 2017 году стали: Филипп Киркоров, Лев Лещенко, Владимир Винокур, Александр Маршал, EMIN, Макс Барских, A’STUDIO, Alekseev, Artik & Asti, LOBODA, MONATIK, Сергей Лазарев, Леонид Агутин, Александр Панайотов, Альбина Джанабаева, IOWA, Ани Лорак, Анита Цой, Валерий Меладзе, Валерия, Вахтанг, Вера Брежнева, Время и Стекло, Глюк’oZa, Диана Арбенина, Дима Билан, Егор Крид, Артур Пирожков, Жасмин, Ирина Дубцова, Кристина Орбакайте, Лайма Вайкуле, Лолита, МОТ, Наргиз, Николай Басков, Потап и Настя, Слава, Сосо Павлиашвили, Стас Пьеха, Тимур Родригез, Юлианна Караулова, Ольга Бузова, Юлия Паршута, группа «Фабрика», Brandon Stone, BURITO, MBAND, Alessandro Safina и другие …»

До слова, у 2022-му році, проведення фестивалю, тимчасово, призупинено, «в связі с нестабільной сітцацієй в мірє». Да ладно! А чи не ви, вище перелічені, раптом, стали одними з тих, мовчазних, співучасників цієї світової нестабільності?

Пане Дмитре, відійшла від теми. Все хотіла запитати, а чи знали Ви, хто такий «пастор» Мунтян, ідучи до нього на виступ? Мушу зізнатися, так, я вже бачила Ваше недолуге виправдання у Слави Дьоміна (ще один «патріот-коньюктурщик», син росіян, завезених до Львова, котрі працювали гвинтиками совіцької репресивної системи в тодішньому управлінні внутрішніх справ). Ви, так піднесено й на приколі, розповідали, що до Мунтяна ніякого відношення не маєте, мовляв, «молоді-зелені» були, запросили на корпоративку і тд… Нагадаю, Вам тоді вже тридцять виповнилося — про яку «зеленість» йде мова? До речі, не знаю, пане Дмитре, чи Ви в курсі (швидше за все, ні), та я з Маневич й у нас там трапилася вкрай гірка історія. Постараюся коротко: мама 26 річної доньки, хворої на важку форму ДЦП, надивившись телепередач, за участю горе-пастора, вирішила усі свої заощадження (а потім ще й кредити), інвестувати, у так звані, віп-молитви від церкви «Відродження», аби допомогти своїй доньці (на жаль, критичне мислення й до сьогодні відсутнє у наших співгромадян). З часом, усвідомивши, що дана релігійна секта — суцільне шахрайство й це ніким чином не допоможе врятувати доньку — жінка, з відчаю, втопила свою хвору дитину… Зараз вона перебуває у вʼязниці… Чи варто її засуджувати — лише Богу відомо, та, особисто мені, дуже хотілося б, аби Ви, пане Дмитре, знали цю історію й усвідомили, що, фактично, є співучасником даного вбивства, адже інвестували свій публічний капітал в популяризацію цього релігійного невігластва…

Стосовно Вашого турне: помоніторили вартість квитків. Вражаюче! Дозвольте зʼясувати, який відсоток з зароблених коштів піде на благодійність й, зрештою, дозвольте поцікавитися, а на якій підставі Ви виїздите з України? Тиса чи для «вибраних» існують більш легальні альтернативи?

Але Ви все-рівно молодець (без сарказму)! Куди мені до Вас з моїми благодійними виступами, на «десять глядачів» … Констатую, я, на жаль, не можу допомагати в таких масштабах, як Ви, проте віддаю увесь свій гонорар, котрий, в співвідношенні, не еквівалентний навіть одному відсотку Ваших видатків на благодійність, та я роблю все, що мені під силу й закликаю інших безупинно допомагати ЗСУ, ВПО, військовим в реабілітації й тд.

Мене бентежить наступний факт: кошти, на благодійність, Ви зараз віддаєте з гонорарів, зароблених в європейських турах, чи, можливо, з тих заощаджень, котрі Ви, наприклад, заробили, знявшись у рекламі оператора мобільного вʼязку «Мегафон» в росії, у 2018 році? Не те щоб я рахувала Ваші доходи, але контекст заробітку саме цих «грошей» — мене дуже цікавить.

Наостанок, хотіла б проговорити ще одну тему. Скажу так, я усвідомлюю, що за цей абзац, швидше за все, мені «прилетить» й до останнього не хотіла підіймати дане питання, з поваги до Героя Саши Терена. Пане Олександре, Захиснику, дякую Вам за Вашу мужність, незламність (можу лишень уявити, якою ціною Вам це дається), за приклад соціальної активності та особистісної усвідомленості! Ви — приклад для багатьох, хто проходить подібний шлях в українських реаліях! Питання інклюзивності, з початком повномасштабної війни, набуло неабиякої актуальності. Ви робите колосальну роботу, аби підсвітити недосконалості соціальної сфери, Ви допомагаєте адаптуватися, зокрема, й військовим. Повага й безкінечне ДЯКУЮ Вам за це!

Єдине, чого ніяк не збагну, чому вибір співведучих для Вашого проєкту, впав саме на Монатіка (у Луцьку) чи, до прикладу, Машу Єфросиніну, у Львові?

Так, я розумію, що їхня публічність — це неабиякий локомотив для просування Вашого, ще раз підкреслю, дуже ВАЖЛИВОГО проєкту, але не варто забувати, якою ціною була здобута їхня публічність.

Не мені Вам радити, що робити й кого обирати. В порівнянні з Вашими досягненнями, я не зробила й мізерної частини того, що робите Ви, та все ж не дає мені спокою, що у мій, український простір повертаються люди, котрих я, особисто я, хотіла б більше не бачити, беручи до уваги увесь їхній малороський бекграунд.

Так, я вірю, що кожному притаманно мінятися, та у випадку з Монатіком чи Єфросиніною, єдине, що я бачу — це суцільна кон'юнктурщина й нічого більше. Я не почула жодних рефлексій, з їхнього боку, де б вони розповіли, як, покроково, відбулася їхня особистісна трансформація, я не почула з їхніх вуст історію про те, що толеруючи вороже російське — вони робили неабияку помилку й ця їхня діяльність, фактично, була однією з передумов майбутньої повномасштабної війни, наслідки котрої, Ви, як ніхто, гостро відчули на собі…

Мені дуже шкода, що розмовляю з Вами в даному контексті й виношу це у публічний простір. Ще раз підкреслю, Ви не зобовʼязані виправдовуватися чи, бодай, щось пояснювати мені — радше, я у невичерпному боргу перед Вами!

Підсумовуючи, хочу сказати одне: мені боляче, дуже боляче, споглядати за суспільною амнезією й хаосом, коли мова заходить за оновлено-усвідомлене українське суспільство. Є люди, на кшталт, Колі Сєрги чи Даші Астафʼєвої, котрі з інтервʼю в інтервʼю розповідають про свій досвід того, як вони, з ментальних малоросів виросли до справжніх патріотів. Від Дмитра Монатіка я не почула абсолютно нічого, що б давало мені підставу повірити у його особистісну трансформацію .

Гадаю, дані проєкти матимуть своє продовження й, можливо, Ви ще раз завітаєте до Луцька, аби переконатися у його безбар'єрності й відкритості до інклюзивних українців. Щиро вболіваю, що серед лучан Ви знайдете цікавих й досить відомих особистостей, котрі могли б Вам скласти компанію у наступні програмі, а це, зокрема, учасники «Kalush Orchestra» — Ігор Діденчук, Віталій Дужик і Тимофій Музичук, Олександр Положинський або, як варіант — пані Оксана Забужко .

Я довго вагалася, чи публікувати свої роздуми, та не в моїх правилах промовчати, коли є що сказати.

Я не хочу, аби наша Перемога порівну ділилася на тих, хто її дійсно здобував, й на тих невігласів, хто (опосередковано чи ні) сприяв цій війні.

Сьогодні — Монатік, завтра — Лобода, а там, дивись, й умовного Бойка побачимо серед кандидатів у президенти …

Не такою я собі уявляла Україну опісля Перемоги».