Депутатка, що прийшла в міськраду з немовлям, розповіла про дітей

Минулого тижня Луцькрада нового скликання зібралася на першу сесію. Серед когорти обранців громади особливу увагу і колег, і журналістів привернула депутатка від «Народного контролю» Анна Мовяк. А річ у тім, що жінка завітала на сесію до міськради… з крихітною донечкою, якій не виповнилося і трьох місяців.

Звісно, реакція на такий хід була різною: хтось замилувано усміхався, хтось відверто критикував, пише газета «Сім’я і Дім». Але більшість таки була у захваті, надто жіноча половина присутніх. Адже тим, кому пощастило бути мамою, дуже добре відомо, скільки клопотів із малими дітками. Варто зауважити, що манюня Даринка Мовяк поводилася напрочуд чемно, не вередувала й споглядала на все, що відбувалося довкола, ніби то для неї – цілком звична річ.

А уявіть, яким був наш захват, коли з’ясувалося, що доня в цій родині – четверта дитина! Анна та Олександр Мовяки виховують ще тринадцятирічного Михайла, восьмирічну Тетяну та шестирічного Андрія. Звісно, ми не могли не поцікавитися, як багатодітній мамі вистачає часу на все: і бути дружиною та мамою, і вести бізнес, і провадити активну громадську діяльність (жінка – учасниця «Автомайдану», тож не раз їй доводилося бути на самісінькому вістрі революційних подій), ще й узятися за політичну діяльність.

[caption] Маленька Даринка вже встигла засвітитись на ТБ[/caption]

«У політику варто було йти для того, щоби починати змінювати ситуацію зсередини. Хочеться, щоби люди перестали вважати її брудною й брехливою справою. Зрештою, щоби відстоювати інтереси тих, хто нам повірив і пішов за нами на Майдан. Треба змінювати ставлення до політиків та депутатів. Люди мають знати, що депутат – це не віп-персона недоторкана, а твій сусід, до якого можна зайти в гості, випити чаю чи кави, розповісти про свої проблеми й попросити допомогти їх розв’язати», – вразила відповіддю Анна Мовяк.

Від самого початку революційних подій новообрана депутатка просто не могла й не хотіла сидіти вдома, бути осторонь, коли країна прагнула змін.

«Ми з мамою свою участь у революційних подіях починали з того, що чергували на Лідавській, аби наші внутрішні війська не поїхали в Київ. Ми з мамою чергували вдень, чоловік уночі. Допомагала моя кума, чимало знайомих тихенько, щоб ніхто не знав, приносили продукти. Потім познайомилися з учасниками «Автомайдану». Дуже подобалося, що між людьми була велика єдність. Так, ми були молоді й наївні, але мали мету і йшли за нею», – пригадує не такі далекі події Анна Мовяк.

[caption] На першій сесії міськради дівчинка поводилась дуже чемно[/caption]

Наступне запитання про те, чи не сердилися на жінку вдома через таку активну діяльність, не заскочило її зненацька.

«Саша спочатку на мене трохи ображався. Він не розумів, навіщо стільки часу я цьому віддаю. Але то було десь до того моменту, коли у Києві почали стріляти. Тоді я приїхала додому по якісь речі, він наготував мені термос із кавою, бутербродів і відпустив. Бо розумів, що ми робимо правильну роботу», – каже вона.

Коли Анна Мовяк розповідає про своїх дітей, її очі загораються тим особливим вогнем любові й материнської ніжності.

«Старший син у нас дуже дисциплінований, Таня дивиться на братика і за ним тягнеться. Вчаться вони гарно. З ними у мене проблем нема. Міша – помічник що треба: і їсти собі нагріє, і молодших погодує, допомагає Даринку няньчити. Вона ж у нас тепер – головна. Старші діти навіть конкурують один з одним, хто буде на руках тримати», – ділиться депутатка.

Під час вагітності, зізнається жінка, вона не залишала громадської роботи. Їздили і на суди над бійцями 51-ї бригади у Володимир-Волинський, і в Німеччину з «Народним тилом».

[caption] Братики-сестрички[/caption]

«Тоді ще дивувалася, що ж це мені так зле в дорозі. І дуже хотілося хурми. Одне слово, Даринка стала для нас сюрпризом. Хоча… Це ж було замовлення Тані святому Миколаєві – дуже вже хотілося доні сестричку», – усміхається вона.

У великій сім’ї Мовяків день починається раненько. Після сніданку тато везе старших дітей у школу й садочок, а мама має трішки часу на себе, ну і щоб приготувати обід-вечерю.

«Даринка дуже чемна дівчинка. Не скажу, що вона зовсім висмикнула мене із громадського життя. Звісно, що їй приділяю часу найбільше. Але якщо в неї є настрій, ми можемо їхати куди завгодно. І на збори ходили, і пробували агітацію розносити», – тішиться мама.

З Олександром у більшості життєво важливих питань вони – однодумці. «Я більш гаряча, він – поміркований. Напевно, у цьому й полягає міцний шлюб – коли двоє різних за темпераментом людей уміють домовлятися», – міркує жінка.

У вихованні дітей вони з чоловіком намагаються притримуватися однієї позиції. «Якщо не згідні одне з одним у якихось питаннях, висловлюємо це вже тоді, коли не чують діти», – ділиться секретом Анна.

«А що вас надихає у житті?» – не можу не поцікавитися, хоча, здається, вже наперед знаю відповідь.

«Передусім – то мої діти. Це мої найкращі стимулятори й антидепресанти. І критики. У житті дуже допомагає спілкування з друзями, які думають в одному зі мною напрямку. Мама моя дуже прогресивна, скрізь встигає: і в бізнесі лад давати, і Даринку поняньчити, ще й у громадській роботі допомагає. Мало того, вона – добрячий провокатор, бо часто стимулює мене до того, щоби рухалася вперед і розвивалася», – переконана Анна Мовяк.

[caption] Тата люблять![/caption]

«Вам не хотілося бути такою маленькою, слабкою за чиєюсь спиною, аби за вас усе вирішували?» – не втримуюся від запитання. І зустрічаю у відповідь щиру усмішку.

«Ну, чоловік у мене – не маленький, то у буквальному сенсі за його спиною я можу сховатися. Знаючи, що маю ту спину, ніколи не хотіла за нею сховатися. Але однозначно чоловік – то моя опора. Зрештою, якби він був інакшим, хіба я наважилася б народити від нього чотирьох дітей? Він – тато на всі сто відсотків. Знаєте, якби до нас приїхала «Хата на тата», їм було б просто нецікаво. Саша з деякими завданнями впорався б ще ліпше за мене. У нас нема такого, що тато – той дядько, що лежить на дивані. Це не про нього. Він намагається якомога більше дати дітям у житті. І я точно знаю: якщо поїду на кілька днів кудись, удома все буде гаразд. З таким тилом, як у мене, не страшно навіть у політику йти», – каже депутатка.