Британський політик Вільям Ворд якось сказав: «Посередній учитель викладає. Хороший вчитель пояснює. Видатний вчитель показує. Великий учитель надихає». У новій рубриці «Cool School» «Таблоїд Волині» буде знайомити вас із вчителями та викладачами, які не просто надихають, а надають крила своїм учням, аби ті могли підкорювати найвищі вершини.
 
Різні школи, коледжі, училища та виші. Різні предмети, науки та досвід. Ми покажемо педагогів як молодих та енергійних, так і старших та досвідченіших. А ви читайте, впізнавайте своїх наставників та діліться своїми спогадами у коментарях!  
 
Ірина Грабовська – одна з найпопулярніших педагогів луцької гімназії № 4. Вона вивчає німецьку мову з наймолодшими учнями, які просто обожнюють уроки своєї Lehrerin. А ці заняття не просто цікаві, вони – розкішні!

[img data=def]28_11_2017_83802056/22052890_1463106580446576_1249427674_n.jpg[/img]

Вибір професії
 
Ще будучи маленькою дівчинкою я любила гратися ляльками, садила їх, всім роздавала листочки, ручки. Ця любов до педагогіки пішла з дитинства, хоча в сім'ї жодного вчителя немає.
 
Після 9-го класу вступила до педагогічного коледжу, де був вибір йти на англійську чи  німецьку мови. От тоді кардинально змінилося життя, адже мене повідомили, що на англійську буде конкурс, а німецька була новою спеціальністю, тож шанси потрапити саме туди були більші. На той час німецька мова у початкових класах не викладалася взагалі, проте мене переконували, що це – перспективна спеціальність, і у потрібний момент я вже буду «підкована». Так і сталося.
 
Після закінчення педучилища я відразу пішла на роботу, тому вже маю 15 років педагогічного стажу. Спочатку, звичайно, мала лише один клас. Тобто ми почали фактично розкручувати німецьку мову і першими в Луцьку запровадили її вивчення з перших класів. Станом на сьогоднішній день маю чотири перших класи, а це означає, що батьки переконалися у перспективності цієї мови.
 
[img data=def]28_11_2017_83802056/22053188_1463108157113085_487517310_n.jpg[/img]

Перший урок
 
Перший свій урок пам’ятаю дуже добре (сміється, - авт.). Тоді ще перший клас навчався у сусідньому садочку. І тоді ми з дітками займались ніби в спальнях тому, що перші уроки це тільки усні заняття, уроки знайомства. І діти заховались від мене, позалазивши під ліжка. Я прихожу, а в кімнаті нікого немає. Дітлахи таким чином вирішили зі мною погратися, бо побачили через вікно, що вчителька йде та вирішили пограти в хованки. Я поки їх всіх повисовувала з-під тих ліжок... (сміється, авт.). Ось так пожартували з мене.
 
Ми – як актори!
 
Великий «плюс» в тому, що у нас дуже хороша команда вчителів німецької мови початкових класів. Вони всі такі молоді, драйвові, можуть захопити своїм предметом дитину. А це дуже важко, прийти у першому класі й ту дитину по-справжньому зацікавити. У нас всі – молоді, креативні, які граються, танцюють, ліплять, співають з дітьми. Ми – як актори. У мене інколи просто спина мокра після уроку (сміється, - авт.). Тому, що тут ми танцюємо, тут в нас фізкультхвилинка,  тут ми граємо у хованки ляльками, тут ми «Кітті»… Це просто фаєр-шоу якесь! І діти ж такі маленькі, їм треба увагу сфокусувати, щоб вони чули тебе, бачили, працювали. Бо тільки на секунду занудьгують, вже у вікно дивляться. Тобто треба втримати увагу. Тим більше, що в першому класі тільки 35 хвилин урок.
 
День святого Мартина та німецькі прапорці
 
У школі ми пропагуємо не тільки вивчення німецької мови, а й вивчення німецької культури, їхніх традицій і звичаїв. У Німеччині, наприклад, 11 листопада відзначають День Святого Мартина.  Це свято дуже полюбляють німці, ну і ми з дітками теж робимо собі таке міні-свято в школі. Учні одягають такі  різнокольорові накидочки. Ми напередодні розповідаємо учням, як майструвати такі особливі, та вивчаємо традиційні пісні. У день свята учні утворюють своєрідну процесію, на початку в нас йде переодягнений старшокласник з мечем, оскільки святий Мартин був воїном, позаду нього шикуються інші учні, й ми ходимо по школі на перервах, співаємо Мартинові пісні. Заходимо в класи, розповідаємо про традицію та історію, діткам дуже цікаво і весело. Ну, звичайно, потім для всіх готують солодкий стіл.
 
Навчаючись у школі, я такого не знала, поки не поїхала у Німеччину і не побачила на власні очі. І я вважаю, що вчитель іноземної має побувати в тій країні, мову якої викладає, щоб побачити як виглядають та працюють їхні школи, щоб повністю окунутися в ту атмосферу, у ті звичаї.
 
А ще з маленькими дітьми на перших уроках ми малюємо німецькі прапорці. Потім батьки розповідають, що ті прапорці на холодильниках магнітиком прикріплюються, що так вже їх бережуть!

[img data=def]28_11_2017_83802056/22091584_1463105480446686_165550142_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/22091853_1464064290350805_1716835413_n.jpg[/img]

Похід у ресторан на уроці
 
Я дуже люблю стилізувати уроки, щоб вони оживали. Коли вивчаємо тему «Покупки», максимально стараємось проектувати ситуації. Діти стають продавцями та покупцями. Ми роздруковуємо німецькі грошові купюри, щоб діти знали, що таке валюта і як вона виглядає. Наприклад, якщо у нас тема «Їжа», учні приносять пачечку соку, пляшечку з-під молока, обгортку з шоколадки, і все це виставляють, як у магазині. На кожен товар ліпимо цінник і дитина приходить із грошима в руках, з такими нашими уявними євро, та моделює ситуацію, як у магазині.
 
Найулюбленішим нашим проектом є «Ресторан». Кожна група учнів має свою парту, яку накриває скатертиною в стилі свого ресторану, з різним декором, бере чи одноразові тарілочки, виделочки, пише меню німецькою мовою з описом страв і цінами. І діти запрошують до себе в свій ресторан. Усі діалоги відбуваються німецькою мовою. Завдяки такому уроку учні вже будуть знати елементарні назви страв і зможуть закордоном щось собі замовити.

[img data=def]28_11_2017_83802056/22093662_1464059797017921_1071787408_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/22119261_1464060523684515_1237240985_n.jpg[/img]
 
Про «мажорних» батьків
 
У нас в початковій школі ми фактично не знаємо, де працюють батьки учнів. Тобто в нашому журналі немає таких колонок, це тільки для класного керівника інформація і телефони виключно для зв'язку з батьками. Раніше бувало, що писали позаду, хто де і ким працює. У мене діти всі одинакові – що з бідної, що з багатої сім’ї. Ми вміємо знаходити спільну мову як з дітками, так і з батьками. Там просто я повинна бути в курсі здоров'я дитини, когось треба в туалет відпустити частіше, когось треба на першу парту посадити тому, що не бачить, комусь треба також на першу парту, бо не чує, в когось там проблеми із шлунком - десь теж у медпункт відпустити чи ще щось. Тобто ось такі моменти батьки обов'язково розказують тому, що я повинна знати про це, щоб не дай Бог, дитину десь там не образити.
 
Про неповні сім’ї
 
І дуже прикро, що зараз є багато неповних сімей. Коли ми вивчаємо тему "Родина", виникає проблема, що учневі потрібно розповісти, як звати маму і тата, а тата немає... Діти є заручниками таких ситуацій і дуже страждають...  

Три улюблених німецьких слова.
 
«Schmetterling» – «метелик», «Lebensmittelgeschäft» – «продуктовий магазин» і  «Sehenswürdigkeiten» – «визначні пам'ятки». Я ці слова вже автоматично говорю, але дітям часто важко їх повторити. Взагалі в німецькій мові є багато слів, які складаються з «шматочків», з двох-трьох слів. І батьки, і ми, вчителі, бачимо, що німецька мова в початкових класах простіше дається, бо тут легші правила читання і  граматика не така важка на початках. Діти дуже швидко сприймають інформацію і дуже швидко вчаться читати, адже в цій мові фактично як пишеться, так і читається.
 
Курйози на уроках
 
Був у мене смішний випадок на 8 березня. Один хлопчик приносить вітальну листівку, я перевертаю її, а там з іншого боку написано «Орисі», перекреслено і виправлено на «Ірині Володимирівні», бо Орисі не було в школі. Але, звісно, приємно, що дитина зміркувала і знайшла вихід з ситуації. Такі «перли» запам'ятовуються на все життя!
 
Бувало також, що сидимо в колі, працюємо з іграшкою, і учень запитує, чи можна її  погладити її. Гладить-гладить і плавно перейшов на моє коліно (сміється, - авт.).. 

[img data=def]28_11_2017_83802056/22093526_1464052270352007_1992270079_n.jpg[/img]

Улюблені предмети в школі
 
Любила англійську мову. Звичайно, подобалась і німецька мова, завдячуючи моїм вчителям і наставникам Галині Сергіївні та Костянтину Павловичу. Вони прищепили мені ту любов до німецької, адже ми вчилися у лінгвістичному класі.
 
Як навчити дітей людяності
 
У класі, де я є класним керівником, предмет не викладаю, проте проводжу іншу роботу. Ми з учнями активно займаємося волонтерством, бо це – найкращий спосіб розвинути в дитині людяність, доброту, повагу до інших.
 
Ми збирали горіхи та заносили їх у волонтерські штаби. Горіхи там чистилися і додавалися в енергетичні набори для бійців. Прямо там на місці збирали посилки для воїнів, фасували, пакували речі. Мої хлопці завантажували все у буси для відправки на фронт. Для нас це була своєрідна виховна година патріотичного виховання.
 
Раз в рік завжди навідуємося у Будинок дитини, що у Луцьку. Несемо підгузники, миючі засоби, канцтовари, іграшки, пазли.

[img data=def]28_11_2017_83802056/22091527_1464069863683581_939943991_n.jpg[/img]

Щороку в День українського козацтва 14 жовтня ходимо у військовий госпіталь, несемо бійцям торбинки із солодощами, фруктами, вафельками, печивом.

Звісно, я можу на виховній годині багато розповідати про допомогу та патріотизм, але якщо заведу дітей і вони самі допоможуть, самі побачать – це запам’ятається значно краще.
 
Також у нас в школі відбувається акція, під час якої ми розмальовуємо жовто-блакитні прапори, пишемо «Слава Україні!», лишаємо на них побажання, потім складаємо ці стяги в посилки та відправляємо в різні куточки зони АТО. Коли бійці, які отримали ці передачки, де мобілізовуються, приїжджають із тими прапорами до нас на виховну годину, показують фотографії, де висів наш стяг. І коли бачимо такий красивий, рівненький прапор «до» і вицвілий, брудний, продірявлений «після», то можемо зрозуміти, що переживають люди, які нас захищають там, далеко.

[img data=def]28_11_2017_83802056/22091686_1464065167017384_812364947_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/22118928_1464065267017374_362576521_n.jpg[/img]

Спільно з творчою майстернею «Смугастий носоріг» ми готували мішечки із солодощами для діток загиблих Героїв Небесної Сотні. Ці подаруночки вручались діткам на Миколая.

[img data=def]28_11_2017_83802056/12342289_912259295531310_9078007603088874001_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/22119271_1464054127018488_2097759797_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/22127220_1464053480351886_443202389_n.jpg[/img]

До речі, завдяки волонтерській діяльності ми з моїм класом два роки поспіль отримували «Гран-прі» в номінації «Клас року».
 
Я дуже радію з того, що нас повністю підтримують батьки, без них я б нічого не зробила. Вони підтримують всі мої ідеї, бо бачать позитивний результат.

[img data=def]28_11_2017_83802056/22093519_1464044660352768_682152696_n.jpg[/img]

Про власний ліс
 
Раз в рік ми їдемо в Радошинський лісгосп висаджувати дерева. Лісник, який нас уже знає, дає нам ялиночки, сосни, дуби, необхідний інструмент, і ми з учнями та батьками  садимо, підживлюємо. Це у нас така собі екологічна акція, адже дітям потрібно знати, як те дерево росте. Тоді дитина обережніше ставиться до природи, піклується про неї. Думаю, що через декілька років ми зможемо пишатися, що в нас є свій ліс.

[img data=def]28_11_2017_83802056/22091727_1464033520353882_1653467916_n.jpg[/img]
 
Замість ресторану на випускний – музей мольфарської магії!
 
Ми з учнями багато подорожуємо. Були у Вінниці, хоч це досить далеко, тому мало хто взагалі з Луцьку планує туди поїздки. Ми поїхали у Вінницю подивитися на славнозвісні танцюючі фонтани та в Умань у парк «Софіївка».
 
Потім ми їздили у Київ, але зробили собі досить нестандартну подорож. Спершу в нас була виховна година на виїзді з Інститутської вулиці. Кожна дитина взяла із собою лампадки, штучні квіти, ми стали на місці, де відбувались трагічні події, помолилися, поставили лампадки, квіти, згадали Героїв Небесної Сотні. А наступного дня ми поїхали у Межигір'я, побачити життя того, через кого це все сталося. Тобто такий контраст вийшов різкий, щоб діти побачили, що ось там помирали люди, герої, а тут стоять палаци, розкіш, гроші.

[img data=def]28_11_2017_83802056/22093644_1464062963684271_2041991613_n.jpg[/img]

Після дев'ятого класу ми вирішили святкувати випускний не у ресторані й не в барі. Випускний у нас був на виїзді, ми вирушили у Верховину, в Карпати, відвідали Музей незабутих предків, музей «Магія мольфарства». Погуляли на полонині, скуштували сиру з у  приватній сироварні. Взагалі набралися стільки позитивних емоцій! І я вважаю, що це набагато краще, ніж просто посидіти в барі, та запам'ятається дітям на все життя.

[img data=def]28_11_2017_83802056/22091658_1463115857112315_2069786252_n.jpg[/img]
 
Про «нову школу»
 
Зараз у нашій школі є два інтеграційних класи.  Ми працюємо по пілотному проекту «Нова школа». І я з колегами задіяні в тих інтеграційних класах. Ми їздили на семінар до Києва на спеціальне навчання. Якщо цей проект запровадиться, то з наступного навчального року всі перейдуть з початкової школи на цей рівень освіти. Варто відмітити, що для нас він новий, але такі проекти я вже бачила десять років тому на стажуванні у Німеччині. Тобто те, що в нас зараз запроваджують є здобутком європейських країн.

Вже давно закордоном працюють за методикою, коли дітки на заняттях сидять у колі, можуть полежати на коврику, побавитися іграшками. Дітям у такій атмосфері цікавіше, зранку у них запитують про плани на день, постійно цікавляться тим, що їх турбує. Це дуже цікаво тому, що сучасний вчитель має йти в ногу із часом. Якісь є зміни, треба їх запроваджувати, адже діти змінюються, покоління змінюється, змінюється взагалі судження, ставлення. Деякі учні приходять до школи, знаючи набагато більше, ніж ми колись у свої роки. Тому треба бути лояльним, готовим до змін. Ну а ми – молоді, тому справляємося поки що… (сміється, - авт.).

[img data=def]28_11_2017_83802056/1380551_516210871802823_314835329_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/1393977_516211381802772_1342020432_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/21291745_1441821379241763_82718369_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/21741392_1449560088467892_737769628_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/22054238_1463117633778804_715306779_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/22091786_1464048253685742_443211059_n.jpg[/img]
[img data=def]28_11_2017_83802056/21741392_1449560088467892_737769628_n.jpg[/img]