День святого Валентина сприймають по-різному. Дехто чекає-недочекається свята, аби зробити комусь приємний подарунок і отримати щось взамін, дехто скептично називає десь всіх закоханих «днем психічно хворих». Від чого це залежить, хто-зна, однак те, що свято має величезну передісторію це факт.

Чи варто відкидати потребу у відзначенні дня кохання, вирішувати вам, але спершу «Таблоїд Волині» радить прочитати правду про коріння, символи та традиції Дня святого Валентина від волинської журналістки Олени Кузьмич на «ТСН.ua».

Шмагання батогами і свято Пана

[img data=def]13_02_2016_1168260308/1277327908_gee_ru_393914.jpg[/img]

У древньому світі сексуальність не вважалася гріховною. Древні римляни запозичили від греків пошанування бога Пана, який був покровителем отар і був відомий своєю нестримною сексуальною енергією. Саме у лютому (14-15 лютого) римляни вшановували власного Пана - бога Луперка, захисника худоби. Свято називалося Луперкалії. Упродовж свята у жертву приносили цапів. Із їх шкур жреці виготовляли спеціальні паски, якими вони потім добряче шмагали усіх, хто траплявся їм на шляху. Найбільш охоче дозволяли себе льоскати одружені жінки, бо вважалося, що такий ритуал допомагає від безпліддя. Під час Луперкалій молодь також знаходила собі партнерів на свято, розігруючи жіночі імена у лотерею.

Купідон і Психея

[caption][img data=def]13_02_2016_1809326057/x_06dcb64f.jpg[/img] Антоніо Канова. Амур і Психея. 1786-1793[/caption]

Мабуть, усі бачили на «валентинках» зображення малюка із крилами - це римський бог кохання Купідон, син богині любові та краси Венери. У руках у кумедного малюка - лук з натягнутою на тятиву стрілою, бо від стріл кохання ще нікому не вдалося врятуватися. Про те, як стріла стала символом кохання, розповідає міф про кохання Купідона і Психеї. Відповідно до одного з потрактувань міфу, Психея – уособлення душі, чарівна панянка із крильцями і за сумісництвом кохана Купідона – заснула сном смерті після того, як понюхала магічну мазь Гадеса (Аїда), бога підземного царства. Купідон мав можливість повернути кохану до життя, але цей спосіб був дуже жорстоким – він повинен був простромити її серце стрілою. Він наважився на цей крок, а рану його коханою зцілила любов. У грецькій міфології Купідону та Венері відповідають Амур (або Ерос чи Ерот) і Афродіта. Для древніх греків любов була не просто маленьким янгеликом із пухнастими крилами - це була одна із чотирьох первісних сил, які утворилися найпершими. Загалом раніше люди вірили, що саме в серці знаходиться джерело всіх емоцій. Віддаючи комусь своє серце, ви віддаєте свою любов.

Свято Венери і священне омовіння

[caption][img data=def]13_02_2016_1809326057/185606889.jpg[/img] Сандро Боттічеллі. Народження Венери, 1486[/caption]

У древніх римлян було інше свято кохання – свято богині Венери, яке називалося Венералії. Ці святкування підкреслювали жіночу сексуальність. Під час Венералій жінки омивали священну статую богині Венери. Після омовіння її прикрашали вінками із троянд, а жінки одягали на голову миртові вінки і роздягалися, щоб було видно усі їхні недоліки. Потім вони запалювали пахощі для Венери і вірили, що таким завдяки цьому недоліки їхніх тіл стануть непомітними для чоловічих очей. Також цього дня жінки купалися у чоловічих публічних банях.

Червоні троянди пристрасті і Адоніс

[img data=def]13_02_2016_1809326057/krasnye-rozy3.jpg[/img]

Жінки обожнюють червоні троянди у якості любовного подарунка. А своєю появою ці пахучі квіти завдячують саме богині Венері – згідно з легендою, коли вона вийшла із моря, то на березі розцвіли білі троянди. Богиня покохала Адоніса, але в неї закохався бог війни Марс, який вирішив убити суперника, і наслав на нього дикого вепра. Венера поспішила попередити коханого про небезпеку, і так швидко бігла босими ніжками, що наступила ногою на кущ білих троянд. Із рани на нозі потекла кров, і там, де краплини крові впали на землю, почали рости червоні троянди, які і стали символом любові. Інший міф розповідає, що одного разу фавн підглядав за Венерою, яка купалася. Вона засоромилася і прикрила божественну наготу миртом. Тому ця рослина теж присвячена їй. Reuters У ХV столітті дами дарували лицарю, який йшов на битву, хустинку, на якій вишивали бджіл, що рояться на диким чебрецем, адже покровителькою цієї рослини є теж є Венера. До речі, на символічній мові квітів фіалка означає «Я теж тебе люблю», а незабудка не дасть вам забути про коханого і означає вічну вірність.

Кольори любові

[img data=def]13_02_2016_1809326057/800xdsc_6591.jpg[/img]

Традиційними кольорами любові є червоний, рожевий і зелений. Червоний породжений пристрастю і кров'ю богині Афродіти, про яку я вже згадувала. А рожевий і зелений кольори пов'язані із чакрою серця, яка керує нашими почуттями та емоціями – це вже, як не важко здогадатися, з індійської культури.

Їжа кохання

[img data=def]13_02_2016_1809326057/klubnichak-gol.jpg[/img]

Спаржа, авокадо, шоколад, устриці і креветки із давніх-давен вважаються афродизіаками, тобто містять речовини, які підсилюють сексуальне бажання. Фруктами та ягодами любові є полуниця, манго і… «яблуко кохання» - помідор. «Камасутра» рекомендує у якості афродизіаку гранат, а ось китайці асоціювали із сексуальністю персик. Яблуко теж вважається афродизіаком, бо яблуню із золотими плодами Мати-Земля подарувала на весілля грецьких богів Зевса та Гери.

Щодо спаржі, то у ХІХ столітті наречений перед весіллям з'їдав аж три порції цієї рослини. Устриці є символом кохання, бо богиня Афродіта з'явилася із моря саме у раковині устриці. Ацтеки вважали, що після поїдання авокадо їхній сексуальний потенціал настільки великий, що молодим дівчатам краще сидіти вдома. Цікаво, що латиною фрукт перекладається як «fluor», що буквально означає «насолоджуватися».
 
Символ вічної любові

[img data=def]13_02_2016_1809326057/yuvelirnaya-rabota-vybiraem-svadebnye-kolca.12.jpeg[/img]

Звичай дарувати коханому каблучку як символ безкінечності любові вважається дуже древнім – за підрахунками (звісно, приблизними), він нараховує понад 4000 тисячі років. Каблучка як символ любові «виринає» то тут, то там в історії. Наприклад, древні римляни дарували золоті обручки із алмазами (алмаз символізує непохитність любові) у якості захисних амулетів, а вже пізніше їх почали дарувати нареченим – вони мали захищати їх від зла. У середньовічній Італії такий подарунок символізував безсмертну любов, адже у каблучки немає ні початку, ні кінця, тому ваша любов претендує на вічність. А у 1477 році ерцгерцог Максиміліан Австрійський подарував своїй наречені каблучку із діамантом, після цього звичай став ще більш популярним. Серед інших камінців любові – яскраво-червоний рубін, який символізує пристрасну любов, перли, які пов'язані із Афродітою і блиском Місяця, та рожевий кварц, який вважається основним каменем сердечної чакри.

Перші «валентинки»

[img data=def]13_02_2016_1809326057/970766.jpg[/img]

Усі, мабуть, знають чудову легенду про священика на ім'я Валентин, який таємно вінчав у Древньому Римі закоханих. Вважається, що саме він написав любовного листа, який так і підписав «від твого Валентина». Після страти святого Валентина чоловіки почали писати жінкам невеличкі послання, де висловлювали свої почуття. А перша «офіційна» валентинка була написала герцогом Карлом Орленським у 1415 році. Пізніше звичай поширився у християнському світі. Хоча у Китаї закохані досі посилають одне одному листки різних рослин у якості «валентинок», щоб висловити свої почуття. Приміром, листок білої квітки означає «Я сумую за тобою». Специфічною «валентинкою» можна вважати і такий звичай: у Середньовіччі закохані писали на рукаві імені тих, хто буде їх обранцем чи обраницею. Звідси походить і англійський крилатий вираз «носити серце на рукаві» – це означає, що ви вже визначилися із любовним вибором.