Відомі волиняни розповіли про традиції Святвечора

Святвечір – традиційна вечеря перед Різдвом, що збирає українців за пісними столом, головною на якому є кутя. Кожна родина має власні традиції проведення Святвечора: хтось усією родиною ліпить пісні вареники, хтось закликає Різдво через кватирку, а ще у деяких родинах заведено заганяти під святковий стіл дітей, аби поквоктали там, щоб велося хазяйство і гроші.

«Таблоїд Волині» розпитав відомих волинян про те, як вони проведуть святу вечерю і хто у родині готує кутю.

Депутат міськради Артем Запотоцький каже, що у родині дотримуються звичних для багатьох українців традицій й готують пісну вечерю. «Кутю готує мама з дружиною, тож рецепта не знаю», – розповідає чоловік. За його словами, діти часто допомагають «крутити» голубці на Різдво.



Начальник відділу у справах сім'ї та молоді міської ради Олексій Веремійчик каже, що Святвечір з дитинства асоціюється з чимось казковим та магічним.



«Саме після цієї святої вечері розпочинаються справжнє свято. Вечеря це суто мамина магія, максимум до чого долучений зазвичай – це лузкання горіхів на кутю та приготування хрону, – розповідає чиновник. – Всі решту чарувань мама лишає за собою, тому навіть якби хотів то б кулінарними секретами поділитись не зміг би. Серед традиційних 12 пісних страв особливо незвичайних страв немає, хіба картопляна ковбаса, решта – звичайні рибні, грибні страви і т.д. А ще в мене тато винороб з багаторічним стажем і щороку традиція першої дегустації молодого вина також припадає на святу вечерю, після чого тато ховає вино на кількарічне зберігання і дістає вистояні старі запаси. І хоча давно вже не живу з батьками на святвечір обов'язково їду в село з сім'єю».

Лідер гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк традиційно їде на Святвечір і Різдво додому до батьків у Дубно.



«Чи не найбільш значима подія і привід зібратися всім за одним столом, – каже музикант. – З бабусиних/дідусевих традицій лишилося не так і багато, але кутя, дідух, узвар і потрібна кількість страв на столі присутні. Що чекатиме мене цьогоріч на святковому столі, окрім цього, важко сказати, але мама завжди вміє здивувати. Зрештою, набагато важливіше – хто за столом, а не що на ньому».

Заступник міського голови Юрій Моклиця також зустрічає Святвечір у сімейному колі.

«Раніше з батьками. Зараз – з дружиною ти сином. Обов’язково – пісна вечеря і рівно 12 страв. Кутю готує дружина. Особливого рецепту не має, але кутя завжди смачна. Навіть не дивлячись на те, що купуємо готовий перетертий мак», – каже чиновник.



Ресторатор Микола Наход каже, що особливих традицій на Святвечір у родині нема.

«Святкуємо, як всі українські люди, так як батьки – по-волинському. Кутю вдома готує дружина, а в ресторані – шеф-кухар», – каже чоловік і запрошує скуштувати кутю у власному закладі.



Адвокат та волонтер Василь Нагорний каже, що Різдвяна вечеря – це суто сімейна справа.



«В цей день у нас панує тиша і спокій. В домі накладається табу на сварки та навіть підвищений голос. Ми готуємось до Різдва, – розповідає чоловік. – За господарем м’ясні, рибні страви, а також салати, голубці. За кращою половиною сімейства – пироги, кутя, узвар. Дітвора в помічниках. Обов’язково готуються «волошняки» – це такі пироги, в яких начинкою слугує потовчена квасоля з чорницями. Дружина перейняла таку страву від моєї покійної мами. Звичайно, на вечерю ніхто їх не куштує, а от зранку, коли традиційно до столу збирається вся родина, вони заміняють нам хліб.

Кутю готуємо традиційну: мак, пшениця, родзинки, мед. Перетираємо все вручну, ніякої механіки, ніяких мультиварок. Страви на Святвечір залежать від наявності продуктів та фантазії. В цьому році буду робити різні види пісних голубців. Обов’язково робимо свій хрін, причому натираю його в ручну, щоб вся нечиста сила з хати повтікала. Чим міцніший хрін зроблю – тим менше болячок будемо мати в Новому році. J Все, стіл накритий! Молитва! Свічка! Кутя! Чекаємо Зірку! Мирного нам всім Різдва!»

Директорка Луцького зоопарку Людмила Денисенко розповідає, що шостого січня зазвичай до пізна затримується на роботі, тому з вечерею зазвичай допомагає свекруха.



«Господиня з мене на другому місці після роботи», – жартує жінка. Пані Людмила вважає, що за вечерею має збиратись уся родина. «На столі – 12 страв і особлива таємничість народження Господа. Загалом я дуже люблю Різдво, бо Дитятко народилося серед тваринок, і у мене є мрія в наступному році відтворити це свято у зоопарку», – каже Людмила Денисенко.

Письменниця та редактор Ольга Ляснюк їде з донькою на Різдво до своєї мами.



«Раніше це свято було для мене «хутірським». Доки були живі бабця і дідусь, кожне моє Різдво відзначалося у селі, у засніженій хатинці на краю світу чи Всесвіту, бо за краєм – ліс, а за лісом – уже нічого – так мені здавалося у дитинстві, – розповідає жінка. – Напередодні Різдва, на святій вечері, усе було, як годиться: накритий стіл, кутя, дідусь із дідухом, бабуся у святковій хустині, дорослі діти і малі діти. Хата нагадувала рукавичку, в яку набилося усіх, кому треба тепла і затишку.

Перед вечерею дідусь обов’язково носив щось смачненьке тваринам у хлів. А мене аж розпирало від цікавості: «Діду, ну скажіть, скажіть, а тварини там говорять?» – на що дідусь відповідав: «Дитино, я заносив їжу із закритими вухами, ти ж знаєш, що підслуховувати розмови тварин не можна…»

Від цього моя цікавість ставала ще більшою, і в такі хвилини мене страшенно сердили улюблені коти, які ігнорували нечасту можливість побазікати людською мовою, а лише вимуркували під столом, випрошуючи м’яса чи ковбаси…

Сама вечеря згадується хіба уривками, виголошеною молитвою і першою ложкою куті. А от ранок наступного дня… це було справжнє диво!!! Подарунки на усіх дітей чекали не під подушками, не під ялинкою і навіть не у черевиках. Вони усі – у гарних пакунках – лежали за вікнами, знадвору. А біля вікон – жодного сліду, усе надійно заметене снігом. І як тут не повіриш у Різдвяне Диво?»

Автор-виконавиця, композитор та режисер-постановник Тетяна Ціхоцька каже, що Різдво завжди збирало родину за одним столом і головуючою столу завжди була бабуся Оля, яку, на жаль, поховали якраз напередодні свята.



«Вона була головою роду, яка навчила всіх зимових традицій і різдвяних зокрема. Товкти мак, кутю, терти хрін, співати колядок, щедрівок, перебиратись, ворожити на Андрія, – розповідає Тетяна Ціхоцька. – Це бабуся, яка всіх своїх онуків і правнуків привела до церкви, навчила «Отче наш». Мене вона навчила пісні, яка стала однією з найпопулярніших в моєму концерті «На дворі чорна хмара в'ється» або як ми скорочено кажемо «Колядник». Вона прожила 93 роки. Щаслива, що вона побувала свого часу в театрі на «Коляді» і приймала оплески від глядачів цілого залу».

«Молода кров» Луцької міської ради Микола Собуцький розповів, що у їхній сім’ї давні традиції святкування Різдва.



Приготування до Святвечора розпочинаються ще восени, коли закінчуються жнива. Батько робить символічний дідух з декількох десятків колосків, що зберігається до свята. Мама готує пісних 12 страв, із яких Микола найбільше полюбляє вареники з капустою. Ну і, звісно ж, кутю, до якої прийнято додавати мед, волоські горіхи, мак та родзинки. Передріздвяна вечеря обов’язково розпочинається з молитви, яку промовляє голова сім’ї, запалюється свічка, а на чотири кути столу ставиться чотири головки часнику – щоб відігнати недобрих духів. Після того, як сім’я закінчує вечеряти, кутю зі столу не забирають, а залишають на ніч разом із ложками – це для померлих родичів.

«Хоч я і живу в місті, але всі наші звичаї – з села. З дитинства святкували разом з бабусями й дідусями. Та й зараз постійно їздимо до родичів на свята», – каже Микола Собуцький.

Депутат Луцької міської ради Микола Яручик на Святвечір зазвичай гостює у батьків. «Збираються всі діти моєї мами і я!», – жартує чоловік. Вечерю повністю готує мама, тож рецепту куті пан Микола не знає, але каже, що полюбляє картопляні страви і рибу.



«Таблоїд Волині» зичить нашим читачам щасливого Різдва та смачної куті. Добра, радості, миру та любові всім нам.