У Луцьку за кавою обговорювали кіно і «бурштинову лихоманку»

У рамках фестивалю Docudays UA, який відбувається у Луцьку, демонстрували черговий авторський документальний фільм. Стрічку «Фізрук, золото і річка» показували в середу 2 грудня у кав’ярні «Coffein».
[caption] Кіноперегляд стрічки «Фізрук, золото і річка» у кав’ярні «Coffein»[/caption]

Фільм, який було представлено до уваги гостей медіа-кав’ярні, – режисерський дебют молодого киргизького режисера Аманбека Ажимата. У картині розповідається про життя сільського вчителя фізкультури, який вимушений заробляти на життя, добуваючи золото в річці Нарин.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Міжнародний кінофестиваль привіз на Волинь фільм лучанки

Кожного дня головний герой разом із двома друзями, ризикуючи життям і здоров’ям, вимиває крупиці дорогоцінного металу з льодяної води. На трьох їм щастить знайти два-три грами в день. Гроші потрібні для виплати кредиту за житло та на мінімальні потреби родини: комунальні послуги, їжа, теплий одяг…

І хоч у стрічці показано далекий Киргизстан, тема злиденності та нелегального видобутку корисних копалин надзвичайно актуальна й для України. Зокрема, мова про видобуток бурштину на Волині.
[caption] Усім охочим дарували фальшиві гроші "для хабарів"[/caption]

Долучитися до обговорення питання запросили журналістів, що активно цікавляться «бурштиновою» темою. Гостями медіа-кав’ярні стали Мая Голуб, журналіст «Волинського агентства розслідувань» Антон Бугайчук та журналістка «Громадського радіо» Аріна Крапка.
[caption] Журналісти Антон Бугайчук та Мая Голуб[/caption]

«Зазвичай, це місцеві люди, які пояснюють свої дії тим, що не мають інших шляхів заробітку. Вони готові брати лопати до рук і йти копати! Це вважають нормальним! Вирішувати проблему треба комплексно. Проводити просвітницьку роботу з людьми і, паралельно, грамотно організовувати легалізацію на законодавчому рівні. І, звісно ж, посилити відповідальність», – каже Аріна.
[caption] Одна з «першопрохідців» бурштинової теми Аріна Крапка (праворуч)[/caption]

Антон Бугайчук розповів: «Перше, що хочу сказати, у бурштиновій історії на Волині багато криміналу, грошей, зброї і корупції. Коли розпитуєш про це людей, вони відмовляються говорити на камеру. Кажуть, що тоді не доживуть до ранку. Друге – цей вчитель із фільму працює, напевно, у кращих умовах, ніж ті, в яких зараз видобувають бурштин на Рівненщині. Та, попри це, вчителі в школах, інспектори міліції організовано брали відгули і їхали копати. Навіть священик збирав свою паству, винаймав автобус і їхав копати. Так, більшість копає від бідності, однак є і такі авантюристи, які просто хочуть збагатитися. Або ті, кому не вистачає на «айфон».
[caption] Присутніх повеселили історії Антона Бугайчука про те, що «копати бурштин їздили інспектори міліції, вчителі і навіть священник»[/caption]

Богдана Стельмах зауважила ще один аспект – екологічний: «За даними Global Footprint Network, з 22 серпня 2010 року треба оголосити людей екологічними банкрутами. Починаючи з цього часу ми живемо в кредит майбутніх поколінь: ми вичерпали призначені нам ресурси. На жаль, про це мало хто думає. У ситуації з бурштином, як влада, так і самі люди безвідповідально ставляться до екологічних наслідків видобутку. Не дотримується технологія – це насправді проблема».
[caption] Богдана Стельмах похвалилася власними бурштиновими скарбами[/caption]

Долучитися до обговорення фільму і «бурштинової лихоманки» за чашечкою запашної кави прийшло багато охочих.