Міжнародний кінофестиваль привіз на Волинь фільм лучанки
24 Листопада 2015
Текст: Анастасія ТІТОВА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Фестиваль документального кіно про права людини вперше відбувся ще у 2003 році і відразу став «мандрівним». Після показів у Києві фест щороку вирушає подорожувати областями України: із 1 жовтня по 30 грудня десятки авторських документальних стрічок транслюють в різних містах України. Така широка «географія» викликана бажанням організаторів максимально привернути увагу громадськості до гострих політичних і соціальних питань. У рамках кінофестивалю також проводяться фотовиставки, майстер класи, дискусії та презентації.
Луцьк не став винятком у мандрівних планах фестивалю і в понеділок, 23 листопада, в Палаці культури лучани змогу приєднатися до ХІІ Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. «Таблоїд Волині» також скористався цією можливістю.
Розпочала захід координатор «Волинського прес-клубу» Богдана Стельмах. Вона презентувала програму фестивалю і розповіла про стрічки, підготовлені до показу. Зокрема, зазначила, що стрічки «Медик іде останньою» Світлани Шимко і «Скрізь Майдан» Катерини Горностай приурочені до другої річниці Майдану.
[caption]
Волонтер Тарас Самчук та координатор фестивалю Богдана Стельмах[/caption]
[caption]
Медики, які працювали у зоні АТО[/caption]
«Ці фільми про події на Майдані і про їх наслідки. Про те, як Майдан змінив кожного з нас. Майдан – це не просто територія», – сказала Богдана Стельмах.
Щодо самого кіно, звісно, жодна творчість не може бути цілком об’єктивною і документалістика не є винятком. Але продемонстровані фільми однозначно не є «пережованим» продуктом чужого сприйняття. До того ж, документальний виклад матеріалу дає змогу кожному глядачеві самостійно зібрати всі елементи до купи, скласти власний пазл і зробити власний висновок.
[caption]
Одна із організаторок фестивалю Тетяна Гнатів[/caption]
«Медик іде останньою» – наче короткий уривок з життя Тетяни – волонтерки, лікарки, жінки на передовій. Хоча для кривавої війни навряд чи є різниця до статевої приналежності…
Тетяна багато курить, може сказати «міцне» слівце, не з чуток знає, що таке повзти під кулями і готова без роздумів чи вагань ризикувати власним життям заради порятунку інших: «Мене рвало від крові, але я йшла далі, бо знала, що якщо хвилину заплачу – мінус життя», – каже героїня.
[caption]
«Медик йде останньою» – фільм про волонтерку і медика Тетяну[/caption]
[caption]
«Медик йде останньою» – фільм про волонтерку і медика Тетяну[/caption]
Документальна стрічка «Скрізь Майдан», авторства лучанки Катерини Горностай, показує події зими початку 2014 року. Чорний від попелу сніг, жалобне «Гей, плине кача…» замість різдвяних колядок, тисячі людей, попри вбивства, ув’язнення і владне свавілля відстоюють свої погляди і переконання до останнього.
«Фраза «Скрізь Майдан» – символічна. Вона насамперед означає, що Майдан – в голові людей. Наша проблема в тому, що у свідомості багатьох його немає, немає усвідомлення, що нам самим треба робити державу і за нас її ніхто не зробить», – прокоментувала назву фільму одна із гостей фестивалю, професор СНУ імені Лесі Українки Світлана Кравченко.
[caption]
На фестивалі показали фільм лучанки «Скрізь Майдан»[/caption]
[caption]
На фестивалі показали фільм лучанки «Скрізь Майдан»[/caption]
Після кіноперегляду до слова запросили військового протитанкового дивізіону 14 ОМБ Тараса Самчука (позивний – «Цитрамон»). Тарас розповів про труднощі підготовки бійців на передовій і взаємодопомогу: «Я не один такий хороший хлопець, що витягував поранених. Як ми разом йшли в бій, так ми разом і рятували життя».
Пролунало декілька авторських пісень барда Миколи Більшевича, який є волонтером, під час виконання яких багато хто у залі не приховував сліз.
[caption] Бард Микола Більшевич[/caption]
На завершення, виступив запрошений експерт-політолог Юрій Кресак. «Колись давно писати історію собі дозволяли лише можновладці: царі, королі і перші секретарі. А зараз ми маємо чудову нагоду, коли люди можуть писати історію звичайним цифровиком. Якщо ми всі разом будемо більше цікавитися нашою історією, тим, що відбувається у нас в державі, ми зробимо великий поштовх вперед».
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Фестиваль документального кіно про права людини вперше відбувся ще у 2003 році і відразу став «мандрівним». Після показів у Києві фест щороку вирушає подорожувати областями України: із 1 жовтня по 30 грудня десятки авторських документальних стрічок транслюють в різних містах України. Така широка «географія» викликана бажанням організаторів максимально привернути увагу громадськості до гострих політичних і соціальних питань. У рамках кінофестивалю також проводяться фотовиставки, майстер класи, дискусії та презентації.
Луцьк не став винятком у мандрівних планах фестивалю і в понеділок, 23 листопада, в Палаці культури лучани змогу приєднатися до ХІІ Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. «Таблоїд Волині» також скористався цією можливістю.
Розпочала захід координатор «Волинського прес-клубу» Богдана Стельмах. Вона презентувала програму фестивалю і розповіла про стрічки, підготовлені до показу. Зокрема, зазначила, що стрічки «Медик іде останньою» Світлани Шимко і «Скрізь Майдан» Катерини Горностай приурочені до другої річниці Майдану.
[caption]
[caption]
«Ці фільми про події на Майдані і про їх наслідки. Про те, як Майдан змінив кожного з нас. Майдан – це не просто територія», – сказала Богдана Стельмах.
Щодо самого кіно, звісно, жодна творчість не може бути цілком об’єктивною і документалістика не є винятком. Але продемонстровані фільми однозначно не є «пережованим» продуктом чужого сприйняття. До того ж, документальний виклад матеріалу дає змогу кожному глядачеві самостійно зібрати всі елементи до купи, скласти власний пазл і зробити власний висновок.
[caption]
«Медик іде останньою» – наче короткий уривок з життя Тетяни – волонтерки, лікарки, жінки на передовій. Хоча для кривавої війни навряд чи є різниця до статевої приналежності…
Тетяна багато курить, може сказати «міцне» слівце, не з чуток знає, що таке повзти під кулями і готова без роздумів чи вагань ризикувати власним життям заради порятунку інших: «Мене рвало від крові, але я йшла далі, бо знала, що якщо хвилину заплачу – мінус життя», – каже героїня.
[caption]
[caption]
Документальна стрічка «Скрізь Майдан», авторства лучанки Катерини Горностай, показує події зими початку 2014 року. Чорний від попелу сніг, жалобне «Гей, плине кача…» замість різдвяних колядок, тисячі людей, попри вбивства, ув’язнення і владне свавілля відстоюють свої погляди і переконання до останнього.
«Фраза «Скрізь Майдан» – символічна. Вона насамперед означає, що Майдан – в голові людей. Наша проблема в тому, що у свідомості багатьох його немає, немає усвідомлення, що нам самим треба робити державу і за нас її ніхто не зробить», – прокоментувала назву фільму одна із гостей фестивалю, професор СНУ імені Лесі Українки Світлана Кравченко.
[caption]
[caption]
Після кіноперегляду до слова запросили військового протитанкового дивізіону 14 ОМБ Тараса Самчука (позивний – «Цитрамон»). Тарас розповів про труднощі підготовки бійців на передовій і взаємодопомогу: «Я не один такий хороший хлопець, що витягував поранених. Як ми разом йшли в бій, так ми разом і рятували життя».
Пролунало декілька авторських пісень барда Миколи Більшевича, який є волонтером, під час виконання яких багато хто у залі не приховував сліз.
[caption] Бард Микола Більшевич[/caption]
На завершення, виступив запрошений експерт-політолог Юрій Кресак. «Колись давно писати історію собі дозволяли лише можновладці: царі, королі і перші секретарі. А зараз ми маємо чудову нагоду, коли люди можуть писати історію звичайним цифровиком. Якщо ми всі разом будемо більше цікавитися нашою історією, тим, що відбувається у нас в державі, ми зробимо великий поштовх вперед».
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
