«Сойворонок» радійного ефіру Роман Вербич

^{Записала Анастасія ПЕРЕДРІЙ}

18 листопада луцькому радіо СіД FM виповнилося 12 років. Із першого дня існування радіостанції на ній працює незмінний ведучий Роман Вербич. За роки роботи в ефірі він побував у різноманітних амплуа. Зараз його можна сміливо називати радійним жайворонком – зазвичай на СіД FM Романа Вербича можна почути у ранковому шоу.

«Таблоїд Волині» поспілкувався із Романом про його радійне життя. Цитуємо головні месиджі з розмови.

* * *

Як я прийшов на радіо? Двома ногами.

* * *

Дізнався про вакансію завдяки оголошенню у газеті «Сім’я і дім». У газеті працював мій батько. Одного разу приніс додому один примірник. Всі все тягнуть додому. Там я побачив оголошення про те, що набирають людей на радіо. Прийшов на співбесіду – так і потрапив на роботу.

* * *

Раніше мені більше подобалися вечірні ефіри. Поспати любилося. Але в процесі свого радіожиття я змінився. Вимушені обставини перетворили мене у жайворонка. Але мені абсолютно це не заважає час від часу бути совою. Мій син вигадав новий термін – «сойворонок».

* * *

В ефірі я намагаюся не просто щось ляпнути, а донести якусь думку. Не відбити годину, не сказати «Добрий день, я – олень!» і проанонсувати пісні.

* * *

Чи просипав я ефіри? Ні. Я в цьому плані дуже дуже відповідальний. Я можу навіть вночі прийти на радіо, подрімати в студії, але ефір ранковий все-таки провести.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З першою дюжиною! або 12 фактів про радіо СіД FM

* * *

Технічних проблем у нас практично ніколи не буває. Було, правда, одного разу – зник інтернет. З прогнозом погоди у таких випадках у мене взагалі немає проблем. На вулицю подивився – приблизно зорієнтувався. В ефір можна вийти і без інтернету. Є ж голова.

* * *

За роки на радіо СіД було багато цікавих проектів. Один з моїх найбільш улюблених – «Заспіваймо пісню веселеньку». Його ми творили із найкращим, на мою думку, звукорежисером Антоном Кондратюком. Я брав якусь пісню і по репліці стібав тексти пісень. Благо, в нас поле для діяльності – обширне. Обирати було, як кажуть, до вибОру, до кольОру.

* * *

Було раз, що на радіо пробув понад добу. Ми переходили на цілодобовий ефір, тому напередодні цілу ніч писали нові джингли, анонси, концепції програм. І о 7-ій ранку стартанули із новою програмою. В ефірі після безсонної ночі говорив із самого ранку до 15-ої години. Після цього вже із полегшенням вирішив піти додому. І по дорозі телефонує мені шеф – що за годину треба взяти інтерв’ю. Ну, що робити? Повернувся і далі працював.

* * *

Голос у роботі радійника – далеко не головне. Голос має другорядне, якщо не третьорядне, значення. Важливо насамперед – наповнення. Те, що ти несеш людям. Тому на радіо головне – не голос, а мозок. І підвішений язик.

* * *

Мені важко зрозуміти, як це: ходити на роботу і її не любити.

* * *

Було, що матюкалися в нас в ефірі. Слухач комусь переказував привіт – говорив гарно і чемно. А потім – швидко заматюкався. Ясно, що це прямий ефір – я забрав мікшер швидко. Але ж слово – не горобець! Матюк одразу полетів по радіопростору.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «СіД ФМ»: дюжина років сюрпризів і драйву

* * *

Якось ведуча, читаючи новини, смішно обмовилась, причому двічі. Новина була про те, що у Рожищах когось обстріляли гумовими кулями. І от, дійшовши до цього словосполучення, ведуча читає «кумові гулі». Потім намагається виправитися, читає ще раз, й знову в ефірі звучить «кумові гулі».

* * *

Колись, вийшовши на зміну у вівторок після вихідного у понеділок, почав вітати людей з початком робочого тижня. Так тривало десь до одинадцятої ранку, поки якась слухачка не подзвонила й попросила переказати ведучому, що сьогодні вівторок, а не понеділок.

* * *

Якось Олег Скрипка перекинув у нас в студії чайник, слухачі цього не почули, але нам запам’яталось. Бувало, що забували опускати мікшер й слухачі чули, про що мовилось поза ефіром.

* * *

Ще пам'ятаю, як оголошували одного разу Павла Зіброва. Ім'я виконавця було записано українською, а назва композиції – російською, от і вийшло: Павло Зібров – Жене.