«Близько до серця»: на луцькому радіо стартує психологічне шоу
На луцькому радіо розкажуть, як зберегти психологічне здоров’я під час війни.
16 Серпня 2022
Записала Анастасія ПЕРЕДРІЙ
18 листопада луцькому радіо СіД FM виповнилося 12 років. Із першого дня існування радіостанції на ній працює незмінний ведучий Роман Вербич. За роки роботи в ефірі він побував у різноманітних амплуа. Зараз його можна сміливо називати радійним жайворонком – зазвичай на СіД FM Романа Вербича можна почути у ранковому шоу.
«Таблоїд Волині» поспілкувався із Романом про його радійне життя. Цитуємо головні месиджі з розмови.
* * *
Як я прийшов на радіо? Двома ногами.
* * *
Дізнався про вакансію завдяки оголошенню у газеті «Сім’я і дім». У газеті працював мій батько. Одного разу приніс додому один примірник. Всі все тягнуть додому. Там я побачив оголошення про те, що набирають людей на радіо. Прийшов на співбесіду – так і потрапив на роботу.
* * *
Раніше мені більше подобалися вечірні ефіри. Поспати любилося. Але в процесі свого радіожиття я змінився. Вимушені обставини перетворили мене у жайворонка. Але мені абсолютно це не заважає час від часу бути совою. Мій син вигадав новий термін – «сойворонок».
* * *
В ефірі я намагаюся не просто щось ляпнути, а донести якусь думку. Не відбити годину, не сказати «Добрий день, я – олень!» і проанонсувати пісні.
* * *
Чи просипав я ефіри? Ні. Я в цьому плані дуже дуже відповідальний. Я можу навіть вночі прийти на радіо, подрімати в студії, але ефір ранковий все-таки провести.
* * *
Технічних проблем у нас практично ніколи не буває. Було, правда, одного разу – зник інтернет. З прогнозом погоди у таких випадках у мене взагалі немає проблем. На вулицю подивився – приблизно зорієнтувався. В ефір можна вийти і без інтернету. Є ж голова.
* * *
За роки на радіо СіД було багато цікавих проектів. Один з моїх найбільш улюблених – «Заспіваймо пісню веселеньку». Його ми творили із найкращим, на мою думку, звукорежисером Антоном Кондратюком. Я брав якусь пісню і по репліці стібав тексти пісень. Благо, в нас поле для діяльності – обширне. Обирати було, як кажуть, до вибОру, до кольОру.
* * *
Було раз, що на радіо пробув понад добу. Ми переходили на цілодобовий ефір, тому напередодні цілу ніч писали нові джингли, анонси, концепції програм. І о 7-ій ранку стартанули із новою програмою. В ефірі після безсонної ночі говорив із самого ранку до 15-ої години. Після цього вже із полегшенням вирішив піти додому. І по дорозі телефонує мені шеф – що за годину треба взяти інтерв’ю. Ну, що робити? Повернувся і далі працював.
* * *
Голос у роботі радійника – далеко не головне. Голос має другорядне, якщо не третьорядне, значення. Важливо насамперед – наповнення. Те, що ти несеш людям. Тому на радіо головне – не голос, а мозок. І підвішений язик.
* * *
Мені важко зрозуміти, як це: ходити на роботу і її не любити.
* * *
Було, що матюкалися в нас в ефірі. Слухач комусь переказував привіт – говорив гарно і чемно. А потім – швидко заматюкався. Ясно, що це прямий ефір – я забрав мікшер швидко. Але ж слово – не горобець! Матюк одразу полетів по радіопростору.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «СіД ФМ»: дюжина років сюрпризів і драйву
* * *
Якось ведуча, читаючи новини, смішно обмовилась, причому двічі. Новина була про те, що у Рожищах когось обстріляли гумовими кулями. І от, дійшовши до цього словосполучення, ведуча читає «кумові гулі». Потім намагається виправитися, читає ще раз, й знову в ефірі звучить «кумові гулі».
* * *
Колись, вийшовши на зміну у вівторок після вихідного у понеділок, почав вітати людей з початком робочого тижня. Так тривало десь до одинадцятої ранку, поки якась слухачка не подзвонила й попросила переказати ведучому, що сьогодні вівторок, а не понеділок.
* * *
Якось Олег Скрипка перекинув у нас в студії чайник, слухачі цього не почули, але нам запам’яталось. Бувало, що забували опускати мікшер й слухачі чули, про що мовилось поза ефіром.
* * *
Ще пам'ятаю, як оголошували одного разу Павла Зіброва. Ім'я виконавця було записано українською, а назва композиції – російською, от і вийшло: Павло Зібров – Жене.
18 листопада луцькому радіо СіД FM виповнилося 12 років. Із першого дня існування радіостанції на ній працює незмінний ведучий Роман Вербич. За роки роботи в ефірі він побував у різноманітних амплуа. Зараз його можна сміливо називати радійним жайворонком – зазвичай на СіД FM Романа Вербича можна почути у ранковому шоу.
«Таблоїд Волині» поспілкувався із Романом про його радійне життя. Цитуємо головні месиджі з розмови.
* * *
Як я прийшов на радіо? Двома ногами.
* * *
Дізнався про вакансію завдяки оголошенню у газеті «Сім’я і дім». У газеті працював мій батько. Одного разу приніс додому один примірник. Всі все тягнуть додому. Там я побачив оголошення про те, що набирають людей на радіо. Прийшов на співбесіду – так і потрапив на роботу.
* * *
Раніше мені більше подобалися вечірні ефіри. Поспати любилося. Але в процесі свого радіожиття я змінився. Вимушені обставини перетворили мене у жайворонка. Але мені абсолютно це не заважає час від часу бути совою. Мій син вигадав новий термін – «сойворонок».
* * *
В ефірі я намагаюся не просто щось ляпнути, а донести якусь думку. Не відбити годину, не сказати «Добрий день, я – олень!» і проанонсувати пісні.
* * *
Чи просипав я ефіри? Ні. Я в цьому плані дуже дуже відповідальний. Я можу навіть вночі прийти на радіо, подрімати в студії, але ефір ранковий все-таки провести.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З першою дюжиною! або 12 фактів про радіо СіД FM
* * *
Технічних проблем у нас практично ніколи не буває. Було, правда, одного разу – зник інтернет. З прогнозом погоди у таких випадках у мене взагалі немає проблем. На вулицю подивився – приблизно зорієнтувався. В ефір можна вийти і без інтернету. Є ж голова.
* * *
За роки на радіо СіД було багато цікавих проектів. Один з моїх найбільш улюблених – «Заспіваймо пісню веселеньку». Його ми творили із найкращим, на мою думку, звукорежисером Антоном Кондратюком. Я брав якусь пісню і по репліці стібав тексти пісень. Благо, в нас поле для діяльності – обширне. Обирати було, як кажуть, до вибОру, до кольОру.
* * *
Було раз, що на радіо пробув понад добу. Ми переходили на цілодобовий ефір, тому напередодні цілу ніч писали нові джингли, анонси, концепції програм. І о 7-ій ранку стартанули із новою програмою. В ефірі після безсонної ночі говорив із самого ранку до 15-ої години. Після цього вже із полегшенням вирішив піти додому. І по дорозі телефонує мені шеф – що за годину треба взяти інтерв’ю. Ну, що робити? Повернувся і далі працював.
* * *
Голос у роботі радійника – далеко не головне. Голос має другорядне, якщо не третьорядне, значення. Важливо насамперед – наповнення. Те, що ти несеш людям. Тому на радіо головне – не голос, а мозок. І підвішений язик.
* * *
Мені важко зрозуміти, як це: ходити на роботу і її не любити.
* * *
Було, що матюкалися в нас в ефірі. Слухач комусь переказував привіт – говорив гарно і чемно. А потім – швидко заматюкався. Ясно, що це прямий ефір – я забрав мікшер швидко. Але ж слово – не горобець! Матюк одразу полетів по радіопростору.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «СіД ФМ»: дюжина років сюрпризів і драйву
* * *
Якось ведуча, читаючи новини, смішно обмовилась, причому двічі. Новина була про те, що у Рожищах когось обстріляли гумовими кулями. І от, дійшовши до цього словосполучення, ведуча читає «кумові гулі». Потім намагається виправитися, читає ще раз, й знову в ефірі звучить «кумові гулі».
* * *
Колись, вийшовши на зміну у вівторок після вихідного у понеділок, почав вітати людей з початком робочого тижня. Так тривало десь до одинадцятої ранку, поки якась слухачка не подзвонила й попросила переказати ведучому, що сьогодні вівторок, а не понеділок.
* * *
Якось Олег Скрипка перекинув у нас в студії чайник, слухачі цього не почули, але нам запам’яталось. Бувало, що забували опускати мікшер й слухачі чули, про що мовилось поза ефіром.
* * *
Ще пам'ятаю, як оголошували одного разу Павла Зіброва. Ім'я виконавця було записано українською, а назва композиції – російською, от і вийшло: Павло Зібров – Жене.