Репетиція «Століття Якова: перше кохання»: що чекає на глядача

У п’ятницю, 27 лютого, у Волинському обласному академічному театрі відбудеться прем’єра п’єси «Століття Якова: перше кохання».

«Таблоїду Волині» вдалося потрапити на генеральну репетицію та побачити виставу раніше від глядачів.





Ставити п’єсу до Луцька запросили київського режисера Миколу Яремківа.






«Мій давній товариш, з якими ми дружимо уже кілька десятиліть, Петро Ластівка запропонував мені поставити цю виставу, - каже Микола Яремків. – Він підсунув мені п’єсу-інсценізацію за романом Володимира Лиса «Століття Якова».




Режисер відверто розповідає, що коли прочитав п’єсу, яку написав Лис, то вона йому не сподобалася. Потім прочитав книгу і зрозумів, що з неї можна зробити сучасну виставу.

«Там є багато речей, які незвичні для української драматургії та української класики. Через це й вхопився за цю роботу», - стверджує режисер.






Ця вистава – лише частина роману. Основа сюжету – розповідь майже столітнього діда Якова про своє життя молодій дівчині наркоманці Олені. Її виснажену та знесилену старий Яків прихистив у себе вдома.

П’єса надзвичайно цікава. Заворожує вправна та майстерна гра акторів. Під час репетиції режисер не зробив їм жодного зауваження. Моментами навіть хотілося зронити сльозу.







Головного героя Якова – майже столітнього діда, зіграв народний артист України Анатолій Романюк, Якова-Яся – молодого персонажа – В’ячеслав Погудін та найменшого Яшка – школяр Данило Герасимчук. Дівчинку Улясю теж грає школярка Діана Хмілевська, донька відомої акторки Хмілевської, яка зіграла матір Якова. І хоч діти не є професійними акторами, але сцени за їхньою участю найкращі: жартівливі, лагідні та справжні.





Особливістю вистави є поліська говірка. Герої розмовляють не літературною мовою, а вживають західно-поліські діалекти. Щоб навчити акторів орфоепії, режисер навіть запросив учительку Ірину Шпак, яка кілька місяців вчила акторів. Це дало вражаючий результат.

«Ірина виявилася дуже талановитим педагогом, - каже Микола Яремків. – Завдяки їй мені було цікаво працювати. Бо коли актор отримує текст, він із першої репетиції хоче заявити про свою суперталановитість. Це виходить штучно. Через гарний поліський говір у них не було такої біди».

Режисер розповідає, що завше намагається домогтися від акторів справжності, щоб вони розуміли, що хочуть показати у сцені та у чому мають переконати глядача. «Справжній театр в дії, а не у слові», - каже Яремків.

За словами Миколи Яремківа, працювати з акторами було одне задоволення. «Підбирати акторів – це моя фішка. Я з цим ніколи не помиляюся. А під час репетицій я відпочивав і робив усе без напруження», - ділиться режисер.

Під час вистави звучать пісні хормейстера театру Миколи Седлярука, які він написав для «Століття Якова: перше кохання». Жанром постановки обрали рапсодію – народну епічну пісню.






Режисер запевняє, що вистава збере повний зал та зачепить глядачів за живе. «Переконаний, що усе буде чудово. А ще у залі буде море глядацьких сліз та соплів», - жартує Яремків.

У п’єси буде продовження - «Століття Якова: Зося». Тут режисер планує показати службу Якова у польській армії та його друге кохання Зосю. Акторка зіграє дівицю, яка обслуговувала офіцерів, але потім закохалася у Якова.

«Це період 20 – початку 40-их років. Планую показати, як головні герої жили в селі та як на світ з’явилися їхні діточки. Тут також буде розкрита болюча тема для волинян – «волинська різня». У виставі мені не хотілося б давати однозначної оцінки: хто винен, а хто ні. Винні і українці, і поляки, бо піддалися на пропаганду», - розповів про плани Микола Яремків.

Текст: Лілія БОНДАР
Фото: Влад КАРДАШ