Міський голова Володимир-Волинського Петро Саганюк поскаржився журналістам на невиправно низькі зарплати держслужбовців, зокрема й мера, зазначивши, що на такі мізерні кошти спокусяться хіба що «супер-патріоти».

У своєму інтерв’ю телеканалу «Аверс» мер Володимира-Волинського охарактеризував нинішню ситуацію в секторі держслужби, наголошуючи на невдячну нагороду за працю чиновників.

«Робота міського голови – це важкий кусок хліба… А зарплата, я скажу, міського голови, в мене 40 років стажу – зарплата 6 900 гривень, – каже Петро Саганюк. – А якщо прийде міський голова без стажу, то в нього буде зарплата 4 тисячі гривень. Це треба знайти супер-патріота… В мене забрали пенсію, дали зарплату. Мені би вигідніше було би на пенсію йти, але куди? Що, скажуть, корабель тоне, а він побіг? Я сам моряк. Але в мене принцип: якщо йдеш, за тобою повинно бути щось, слід залишитися…

Заробітна плата спеціаліста, головного спеціаліста, начальника відділу міськради – 1218 грн. Ми маємо сьогодні можливість доплачувати. Начальнику відділу доплачуємо 50%, головному спеціалісту 40%, спеціалісту 30%. Ну але хіба це зарплата – 2000 гривень? В неї є дитина, сім'я, а ще сама вигодовує дитину: а як за хату заплатити, а за що їсти? Я хотів би, щоб ці правителі за 2000 тільки харчувалися. От так би дати одному-другому вождю по дві тисячі гривень і хай вони за це проживуть. Я не кажу в Києві, хай приїдуть у Володимир, проживуть за 2000…»

Міський голова зізнався, що мріє про той час, коли городяни отримуватимуть  мінімум по 4-4,5 тисячі гривень, як, наприклад, одержують працівники місцевого підприємства «Гербор Холдінг». Однак для цього потрібно реанімувати низку занедбаних заводів і фабрик Володимира-Волинського.

«У нас є створене потужне підприємство «Гербор Холдінг», де тисяча людей працює, зарплата біля 4 000, – каже мер. – Але не працює комбінат молочних продуктів, не працює молочний завод, не працює консервний завод. Ми ці проблеми знаємо. Але скажіть мені, будь ласка, от там сьогодні мене звинувачують: не працює комбінат молочних продуктів, а кого доїть, скажіть. Комбінат молочних продуктів розрахований на 500 тонн молока на добу. До комбінату молочних продуктів було прив’язано шість районів, в яких було 120 тисяч корів. Сьогодні в районі 700 корів, то кого доїти?».

Спростовуючи закиди на його адресу щодо «кришування» контрабандних схем, Петро Саганюк погодився залишити крісло мера, однак лише достойному професіоналу.

«Я вже давно, може, й пішов би з цієї посади. Повірте, мене і мою команду, людей, які за нами стоять, болить місто. І, повірте, мене життя навчило вже, що, якби прийшов лідер сильніший від Саганюка, сильніший моєї команди... Просто те, що зробили ми, мені шкода віддавати на поталу, що його роздерибанять. А я це вже бачив. Я був міським головою в 1988-92 роках. Коли розвалився Радянський Союз, я був першим головою міста в новоствореній державі. Бачив, як це все валилося. Тоді якби здоров’я не підвело, я би, може і з 1988-го був би головою без перерви. Потім я пішов на виробництво. 5 років з 93-го по 98-й очолював держлісгосп, де тисячний колектив. Ми тримали збитковий колектив, ми за 9 місяців цей колектив підняли… Ніколи не думав, що повертатися на посаду мера. Бо я знаю, що то за посада. Але як прийшли майже всі керівники міста, і кажуть мені: тобі що, не болить, хочеш, виїжджай. І ви можете порівняти: у 1998-му році місто і сьогодні місто! Але це залежить не тільки від міського голови, залежить від громади. Ми всі гуртом повинні робити.

І сьогодні, якщо буде кандидат такий, кого ми будемо бачити, я особисто, то я йому уступаю. Але якщо буде кандидат, який жодного дня ніде не працював, другий букваря не прочитав, третій підніматися хоче за рахунок  ніби чогось зробленого під егідою благочестивості, а фактів немає – корисливих людей громаді міста не треба. Громада сама розбереться: кого вона хоче бачити своїм хазяїном».