Останні дні ДАІ або Сметана за 250 гривень

«Наша служба небезпечна і важка», – співається в популярній пісні про міліціонерів. Оскільки на заміну ДАІвцям скоро прийдуть нові та чепурні поліцейські, журналіст «Таблоїда Волині» вирішила скористатися можливістю поглянути на останні дні служби «володарів доріг».

Коли отримала редакційне завдання і почула, що кататись на міліцейській машині буду саме я, в голові почали проскакувати кадри з «Поліцейської академії» та «Вулиць розбитих ліхтарів». Звісно, ці фільми – не зовсім про ДАІ. Але уява стверджувала протилежне.

При вході до Луцького відділення ДАІ зустріла двох усміхнених чоловіків у формі. Ті запитали, чим можуть допомогти і що привело до державної автоінспекції. На жіночий голос підійшло ще двоє (не дарма одягнула сукню, знала куди йду). Представилася, пояснила, що журналіст. І всі відразу кудись розійшлись. Щоправда, один дав свій телефон, щоб зв’язалась із начальством та повідомила про свій приїзд.

Зі словами «Міш, вставай, поїхали» із кабінету вийшов усміхнений інспектор. Старший лейтенант Михайло Панасюк дозволив зробити кілька кадрів у кабінеті. Там – все чистенько та охайно, на хвилинку навіть соромно стало за свій робочий стіл.

Увагу привернула карта із прапорцями. Пояснили: це карта автомобільних доріг. Позначки ставлять в місцях, де відбулись крадіжки транспортних засобів. Червоні прапорці означають нерозкриті справи, зелені та сині – розкриті.



Окрім Михайла, мене супроводжував «поки ще» капітан міліції Сергій Бихнюк. Інспектор був дуже серйозним та стриманим, з ним мої «КВНівські замашки» не працювали. Аби я прониклась атмосферою роботи ДАІ, патрулювати місто вирушили на отакому от авто.



Трохи поспікувавшись з інспекторами, починаєш усвідомлювати: ДАІ – далеко не «поліцейська академія». Сергій, наприклад, інспектор з адміністративної практики. Тобто стежить за порядком підрозділів ДАІ та за належним станом документації, працює із судами, іншими підрозділами ДАІ, державною виконавчою службою тощо. А от Михайло – інспектор з профілактичної роботи. Він працює зі школами, проводить профілактичні та навчальні бесіди з дітьми та різноманітні акції (наприклад, КВНи).

Виявляється, на Волині дуже мало крадіжок автомобілів. За місяць – одна-дві заяви. У Львові, до прикладу, можуть викрасти 5 транспортних засобів за добу.

На запитання про нову поліцію чоловіки відповідали неохоче. Але одноголосо погодились, що реформи потрібні і добре, що їх проводять. Адже міліціонерам катастрофічно не вистачає технічних та транспортних засобів, та й працівників загалом. А от із терміном підготовки поліцейських не згодні, мовляв, три місяці – занадто малий час для того, щоб стати справжнім вартовим порядку. Ще одним недоліком вважають те, що не всі новоспечені поліцейські служили в армії, фізичної підготовки та розумових здібностей, за їхніми словами, не достатньо.

Багато хлопців із ДАІ, хто підходить за віком (до 35 років) писатимуть заявки за загальним конкурсом та поповнюватимуть лави поліціянтів, а ті, хто не проходять за віком, шукатимуть місця в інших підрозділах міліції.

Окрім паперової роботи в кабінетах, інспектори ще їздять на патрулювання. Кожній людині призначена певна кількість годин та маршрут, на якому міліціонери повинні слідкувати за дорожнім рухом та попереджувати дорожньо-транспортні пригоди. Ще в обов’язки інспекторів входить виїзд на ДТП, де складається схема ДТП, пояснення, встановлюються винуватці, потім ці матеріали надсилаються до суду. Якщо є така потреба, то надається перша медична допомога, викликається швидка, рятувальники.

В ДАІ та журналістів є дві спільні ознаки. Перша – ненормований робочий день. Скаржаться на це як міліціянти, так і акули пера. Ну й друга – все починається з кави. Серед ДАІвців існує такий звичай: перед виходом на патрулювання треба попити кави. Такий самий ритуал виконують майже всі журналісти.

Михайло та Сергій стверджували, що вільного часу не мають, проте в осінньо-зимовий період інколи вдається пограти з колегами у футбол. Колись навіть по всій Україні проводились турніри між міліціянтами.

Кожна професія має якісь свої специфічні слова та терміни. Інспектори ДАІ, наприклад, можуть спілкуватись кодами. Раніше така практика була дуже поширена, зараз вона вже віджила своє. Є 10 цифр-кодів, які щось означають. Наприклад, 01 – це керування в нетверезому стані, 02 – перевищення швидкості і так далі.

Як виявилось, у Луцьку є три місця концентрації ДТП: перетин вулиць Ковельської та Червоного хреста, вулиця Соборності та Там-Там і перетин вулиць Чернишевського та Ковельської. Найбільший коефіцієнт аварій припадає саме на ці три точки міста. Для того, щоб уникнути та зменшити кількість ДТП на цих місцях розставляють додаткові знаки, ведеться посилене патрулювання. Найбільше аварій трапляється взимку.

Можливо збіг, але за час нашого патрулювання по дорозі ми зустріли три міліцейські машини, раніше такого не спостерігала, чи, можливо, просто не звертала уваги. А взагалі на патрулювання виїжджає один наряд, а його, враховуючи територію – не вистачає. Оскільки органи ДАІ дуже скоротили, то у випадку, коли в місті трапляється одночасно кілька ДТП, хтось повинен чекати, поки патруль звільниться з однієї аварії та приїде на іншу.

Проїжджаючи повз Варшавський ринок, інспектори з гіркотою в голосі зізнались, що саме це місце – чорна діра всіх дорожньо-транспортних правил. І справді, тут ніби перестають діяти всі закони, і водії роблять все, що в голову збреде. Наприклад, тут «можна» паркуватись в три ряди, «можна» паркуватись на «острівцях безпеки», «можна» перегороджувати проїзд тролейбусам та багато іншого.

Михайло пригадав історію, коли в неналежному місці жінка припаркувала машину і попрямувала в магазин. Коли інспектор зробив зауваження і пригрозив штрафом, то вона сказала, що просто йде за сметаною. Михайло пояснив, що якщо вона не забере свою машину, то їй випишуть штраф. Не довго думаючи панянка викрикнула «То виписуй!» і гордо попрямувала за своєю сметаною. Враховуючи те, що мінімальний штраф становить 250 гривень, то за цей молочний продукт жінка явно переплатила.

Під час нашого патрулювання не трапилось ніяких ДТП і крадіжок. Всі мої уявні кадри «поліцейської академії» канули в Лету. А мені ж так хотілось проїхатись Луцьком із сиреною та мигалкою. Мабуть, вдасться наступного разу, але вже з представниками абсолютно іншої, нової структури.

Автор: Катерина УСТИМЧУК