Луцький мандрівник розповів, чому заздрив бомжам у Європі
23 Листопада 2017
Десять країн, сорок міст, 73 дні подорожі та вісім тисяч кілометрів туристичного маршруту – такі показники осінньої мандрівки Європою луцького пластуна Віктора-Миколи Гаврилюка. Хлопцю – 21 рік.
У вересні він вирушив у самостійні мандри, маючи з собою 150 євро, листівки та кишенькового ведмедика Ноя, про це він розповів під час зустрічі у Молодіжному центрі Волині, пише Район.Луцьк.
[caption] Розповідав про свої пригоди Віктор-Микола у Молодіжному центрі Волині[/caption]
Хлопець каже, що найбільше йому хотілося просто побачити світ. Однак, аби мандри були цікавішими, треба ставити перед собою якусь мету. Пластун мав три цілі: розповісти Європі про Україну, дослідити світ та покращити свій рівень англійської.
[caption] Ной, шоколад і трохи чаю[/caption]
Мандрував Віктор-Микола переважно Скандинавськими країнами. Їхав автостопом. Ночував – де доводилося. Хлопець каже, що головне в подорожі – не боятися вийти за межі власної зони комфорту. Бо тільки так, за його словами, можна побачити щось справді прекрасне
[caption] Так виглядає маршрут мандрівника[/caption]
[caption] Всім, хто йому допомагав, хлопець дарував листівки[/caption]
«Я досяг своїх цілей. Бо на початку подорожі моя англійська була дуже поганою. Зараз вона просто погана».
«Планувати ночівлю треба заздалегідь, і вже за кілька днів до прибуття в місто шукати «вписку». Я так не робив. Ночував я в людей, у лісі, в парку, на вулиці, на даху, в снігу та в «Мак Дональдсі».
[caption] Німеччина. Ніч на даху[/caption]
«Одного разу в лісі мене розбудили мисливці, бо думали, що застрелили мене».
[caption] А тут його знайшли мисливці[/caption]
«Бомжам я заздрив. Вони заробляють більше, мають краще «спорядження» і кращі «точки», – починає хлопець історію про те, як він опинився на даху, і чому там заночував.
«Зазвичай, коли українці стоплять на автобані (а там стопити не можна – авт..), поліцейські просто привітно роблять зауваження, і підвозять до місця, звідки можна постопити. В Німеччині вас просто арештують».
[caption] Піднімався вночі, аби першим побачити красу[/caption]
«Поліцейські підійшли до мене на автобані і попросили паспорт. Я дав їм свій закордонний паспорт, а вони кажуть, що моя остання віза вже давно закінчилася. Я їм кажу, що в нас безвіз, а вони – «нє, не чули».
«Під час мандрівки ти оцінюєш місця за виходом із власної зони комфорту. На світі є настільки важливі і красиві місця, що заради того, аби їх побачити, ти готовий провести ніч у снігу».
[caption] Є на світі речі, заради яких можна і в снігу поспати[/caption]
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).
У вересні він вирушив у самостійні мандри, маючи з собою 150 євро, листівки та кишенькового ведмедика Ноя, про це він розповів під час зустрічі у Молодіжному центрі Волині, пише Район.Луцьк.
[caption] Розповідав про свої пригоди Віктор-Микола у Молодіжному центрі Волині[/caption]
Хлопець каже, що найбільше йому хотілося просто побачити світ. Однак, аби мандри були цікавішими, треба ставити перед собою якусь мету. Пластун мав три цілі: розповісти Європі про Україну, дослідити світ та покращити свій рівень англійської.
[caption] Ной, шоколад і трохи чаю[/caption]
Мандрував Віктор-Микола переважно Скандинавськими країнами. Їхав автостопом. Ночував – де доводилося. Хлопець каже, що головне в подорожі – не боятися вийти за межі власної зони комфорту. Бо тільки так, за його словами, можна побачити щось справді прекрасне
[caption] Так виглядає маршрут мандрівника[/caption]
[caption] Всім, хто йому допомагав, хлопець дарував листівки[/caption]
«Я досяг своїх цілей. Бо на початку подорожі моя англійська була дуже поганою. Зараз вона просто погана».
«Планувати ночівлю треба заздалегідь, і вже за кілька днів до прибуття в місто шукати «вписку». Я так не робив. Ночував я в людей, у лісі, в парку, на вулиці, на даху, в снігу та в «Мак Дональдсі».
[caption] Німеччина. Ніч на даху[/caption]
«Одного разу в лісі мене розбудили мисливці, бо думали, що застрелили мене».
[caption] А тут його знайшли мисливці[/caption]
«Бомжам я заздрив. Вони заробляють більше, мають краще «спорядження» і кращі «точки», – починає хлопець історію про те, як він опинився на даху, і чому там заночував.
«Зазвичай, коли українці стоплять на автобані (а там стопити не можна – авт..), поліцейські просто привітно роблять зауваження, і підвозять до місця, звідки можна постопити. В Німеччині вас просто арештують».
[caption] Піднімався вночі, аби першим побачити красу[/caption]
«Поліцейські підійшли до мене на автобані і попросили паспорт. Я дав їм свій закордонний паспорт, а вони кажуть, що моя остання віза вже давно закінчилася. Я їм кажу, що в нас безвіз, а вони – «нє, не чули».
«Під час мандрівки ти оцінюєш місця за виходом із власної зони комфорту. На світі є настільки важливі і красиві місця, що заради того, аби їх побачити, ти готовий провести ніч у снігу».
[caption] Є на світі речі, заради яких можна і в снігу поспати[/caption]
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).