Луцькі розумниці та розумники відсвяткували свій випускний

^{Текст: Софія ГУДИЧ
Фото: Андрій ДРОФА}

24 червня отримали свої винагороди за сумлінність впродовж одинадцяти шкільних років 61 золотий медаліст і 55 срібних. Нагородження найуспішніших випускників відбулося у Палаці Культури, а одягнув медалі школярам Ігор Поліщук.

Усі школярі коли-небудь мріяли про випускний бал, вишукану сукню або костюм та золоту відзнаку за особливі успіхи. Луцькі ж медалісти жваво жартували про свої нагороди, обіцяли віднести на експертизу, щоб визначити відсоток справжнього золота в ній, дехто сперечався, чи можна медаллю «За особливі успіхи у навчанні» відкрити пиво.








Розпочали день прощання з школою танцем у шкільній формі в ретро-стилі колектив «Троянда».





Не обійшлося й без казусів. Ні, підбори не ламалися і з їх висотою справилися всі юні леді. А от подарований глиняний дзвоник у випускника все ж розбився. На щастя, звичайно ж. Начальниця відділу освіти Луцької міської ради Зіновія Лещенко, виявилося, напередодні ввечері думала, що таке може бути, тому свою вітальну промову й почала з слів про те, що не варто думати про погане, бо думки можуть дуже швидко здійснюватися.








Ігор Поліщук зазначив, що саме молодь в залі надалі гідно презентуватиме своє місто та країну: «Я хочу подякувати вам, шановні випускники за ваші старання, за те, що ви докладали зусиль і за те, що ви є успішними. Хочу побажати, щоб ви знайшли себе, реалізувалися».







Троянда в руках випускниці ЗОШ №16 Катерини Смаль трусилася, коли дівчинка говорила зі сцени слова, які близькі усім випускникам в їхній день: «Ми сьогодні зранку в дзеркалі ми востаннє дивилися в очі дитинству. Найбільше я відчуваю шану до вчителів. Наші медалі, вони й ваші теж, бо в кожній – ваша майстерність, частинка вашої душі. Так прикро, що розуміння приходить тоді, коли ми вже не зможемо повернутися за парту. Певно, це і є той останній шкільний урок». Після цих слів Леся Соболевська заспівала вже традиційну для випускних композицію «Дитинство моє босоноге».








Вчителі ж своїх учнів вітають з особливою радістю та гордістю, що вже багато років поспіль у світ вони можуть відправити гідних людей. Марія Мороз, директорка школи №11 «Доля, ось вона, поруч. Вже згодом здаля у вашій пам’яті лунатиме голос ведучого і ці медалі, отримані з рук Ігоря Ігоровича. Ви найкращі. Все, що станеться в дорослому житті буде залежати тільки від вас. Нехай вас не зуміє переконати спокуса ступити на криву стежину, бо це будуть перервані ваші мрії.»










Усміхнені обличчя, букети від тата чи коханого, красиві сукні та тисяча селфі. Випускники стараються прикрасити своє свято і назавжди зберегти в пам’яті цей день, особливий, значимий для них.

А батьки визнали, що дитинство для своїх вже не школярів, не втримати все ж змушені. Тож мама випускника Оксана Кривов’язюк в майбутнє дітям, як настанову, зачитала поезію Василя Симоненка: «Кохати спішити треба, дивись, не проспи».


















^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}