^{Текст: Юрій РИЧУК. Фото з Facebook-сторінки Ірини КАЧАН}

Пропажа-кіт знайшовся завдяки випадковій фотографії в інтернеті

Луцька журналістка Ірина Качан протягом півтора місяця публікувала у Фейсбуці фотографії милого чорно-білого котика, випадково знайденого нею на вулиці. А згодом місцевий політолог Михайло Наход упізнав у кошеняті тваринку, за якою уже півтора місяці побиваються його маленькі доньки… Кульмінація драми теж вийшла несподіваною: «Не віддам!» - заявила нова господиня.

ПЕРША СЕРІЯ: «ЛЮБОВ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ»

«Ввечері я вийшла з маршрутки біля автостоянки на Львівській. І натрапила на цього кумедного котяру. Стояла й вагалася хвилин 10... А сторож автостоянки, що поруч з зупинкою, сказав, щоби забирала, бо воно прибилося. Котяра на мене так дивився і лащився, що я не змогла не влюбитися. І забрала додому», - розповідає Іра.

Кіт не виглядав волоцюгою.  Чистий, не худий. Хіба що пилом припав. Видно, не один день тинявся вулицею.

Іра вирішила, що знайда – дівчинка. Назвала Куською.  «Підстави» не помітив навіть ветеринар, до якого Іра занесла тваринку.  

«У той же день я його покупала, посушила феном. Кіт спокійно переніс «тортури». Наступного дня пішли до ветеринара. Той оглянув,виніс вердикт: тварина здорова. Хоч про всяк випадок дав пілюлю від глистів. А от стать визначити так і не зміг», - пригадує журналістка.

Лише через два тижні, коли Іра понесла Куську до ветеринара чистити вушка і обрізати кігті, спеціаліст сказав однозначно: «мужик!».  Імені міняти не стали. «Куська» - то ж як унісекс, може бути і він, і вона», - пояснила Іра. 

[img data=def]20_11_2015_1129921838/5.jpg[/img]

Нового мешканця полюбили всі, навіть старожил хати Качанів – білий кіт Тімка. «Як це не дивно, Тім у нас на районі дуже «дерзкій» і ганяє зі своєї території усіх котів. А з Куською змирився, дозволяє гратися зі своїм хвостом, мучити себе і навіть підіграє малому», - тішиться котяча господиня Іра.

ДРУГА СЕРІЯ: «ФАТАЛЬНИЙ ПЕРЕЇЗД У МІСТО»

…На початку червня у селі Привітне Локачинського району, в господарстві мами лучанки Ольги Наход кицька привела кошенят. На літо до бабусі приїхали внуки – 5-річна Єва і 7-річна Валентина. Малеча не могла натішитися кумедною живністю. Одному, найулюбленішому чорно-білому кошеняті, навіть кличку чудернацьку придумали – Джонджл.

Літо пройшло, настав час повертатися у Луцьк. І дівчатка вмовили батьків взяти Джонджла в місто. Не встояла навіть мама Оля, хоча й має алергію на котів.  «Ну доведеться трохи протиалергійних таблеток попити, що  поробиш», - сміялася Оля. Забрати красивого котика з собою радила і мама Олі, бо, мовляв, багато хто уже на нього оком кинув.

Кота мусили поселити у «тимчасівці» на вулиці Львівській, поряд з місцем, де Находи будують свій дім. Благо, від квартири, де мешкає сім’я, до «времянки» - хвилина ходу. Вирішили: хату добудують, і вселяться туди разом з Джонджлом.

Вдень діти бавилися з котом поряд з будівництвом, а на ніч закривали його у приміщенні. Навчили користуватися туалетом. Кошеня,  здавалося, змирилося з новою домівкою.

«Він у нас навіть став таким собі «сканером позитивної енергії»: пускали його в хату і дивилися де він сяде, щоб ліжко на тому місці ставити», - розповідає Ольга.
 
Але одного дня, не більш як через тиждень після приїзду до Луцька,  кіт зник. Батьки намагалися знайти пропажу, діти плакали, але горю це не зарадило. Стало зрозуміло, що тваринка просто заблукала на поки що незнайомій території.

Минали дні, знайти кота надію втратили. І тільки 19 листопада Михайлові на очі потрапила фотографія у Фейсбуці.

ТРЕТЯ СЕРІЯ: «ЩАСЛИВИЙ, ХОЧ І ТРОШКИ СУМНИЙ  ФІНАЛ»

Про свою нову втіху журналістка Іра Качан розповідала у соціальній мережі Фейсбук: публікувала фотки, називала «мій персональний антидепресант».  За півтора місяці виклала у мережу не десятка світлин.

[img data=def]20_11_2015_1129921838/7.jpg[/img]

І тільки через 49 днів після першого повідомлення про Куську у соцмережі під однією з фотографій з’явився коментар голови Центру політичного аналізу і виборчого консалтингу Михайла Находа: «А де ти взяла цього малюка? У нас схожий був і близько місяця тому десь пішов гуляти і не повернувся», - запитав Михайло.  І опублікував фото такого ж котика, тільки трошки меншого…

[img data=def]20_11_2015_1129921838/2.jpg[/img]

Так і знайшли Находи свою пропажу.  Домовилися: Оля з Євою і Валентиною завітають додому до Іри, аби переконатися що котик – справді їхній, і що з ним усе гаразд.

Оля сказала дітям: йдемо в гості до тьоті Іри, там вас чекає сюрприз.  Коли ж дітлашня побачила свого Джонджла, живого і неушкодженого, довго не могла стримати сміху, радості і сліз.

[img data=def]20_11_2015_1129921838/1.jpg[/img]

А от забирати не стали. «Ми уже домовилися зі знайомими, що візьмемо інше кошеня. Так що разом з Євою і Валентиною постановили: змиритися», - каже Оля Наход.

Та й і Оля, ї її доньки переконалися: Куська вже й забув, що був колись Джонджлом, любить свою нову господиню і не хоче її покидати.  Одним словом – справжній тобі хеппіенд.