Ігоря Єремеєва поховали поруч із могилою батька

Народного депутата України Ігоря Єремеєва поховали на кладовищі в рідному селі Острожець Млинівського району на Рівненщині. Поруч – могила батька Мирона Івановича, який помер кілька років тому.




ЧИТАТИ ТАКОЖ: Єремеєв загинув на повному скаку, – очевидець трагедії Богдан Колісник

Після відспівування в центральному Свято-Троїцькому соборі та церемонії прощання, що відбулася в приміщенні облмузтеатру у Луцьку, похоронний кортеж відправився до Млинова.





У місцевому Свято-Іллінському храмі теж прочитали заупокійні молитви за померлим та надали можливість односельчанам попрощатися.




ЧИТАТИ ТАКОЖ: Як Луцьк прощався з Ігорем Єремеєвим

Прощальну промову над могилою проголосили віце-спікер Верховної Ради Оксана Сироїд, екс-голова Ради Володимир Литвин, голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик, директор Острожецького навчально-виховного комплексу Володимир Козлюк та син Роман Єремеєв.



«Що я можу сказати вам, які любили і знали його багато років, як людина, яка знала його так недовго? – такими словами прощальну промову розпочала заступниця голови Верховної Ради Оксана Сироїд. – В один із найдраматичніших днів мого політичного життя, коли пригніченою поверталася з сесійної зали, саме в цей момент в коридорі підійшов до мене Ігор Миронович зі словами: «Можна я потисну вашу руку?». Він був скромним і пристрасним в тих словах, і я чомусь переконана, що він був скромним і пристрасним у всьому, що робив. Був скромним у своїй непублічності і пристрасним у тому, що відстоював. Я переконана, що він запропонував руку підтримки і допомоги не одній людині».

«Буквально кілька днів тому, з середи на четвер, ми тримали в долонях руку Ігоря Мироновича і вона була тепла, – розповів багаторічний політичний соратник Володимир Литвин. – Ми чули, як б’ється його серце і до останнього вірили, що він переможе. Сьогодні кричать наші серця, наші душі, наші мізки: чому така несправедливість? Чому саме нашого друга стосуються ті слова, що щастя – то зрада? Ігор жив і творив для людей. Попри шквал критики, огульного паплюження сьогодні ми ще раз переконалися в цьому, якщо тут зараз – стільки людей. Хочу сказати останні слова подяки, слова прощання. Дуже прошу всіх, щоб ми пам’ятали Ігоря Єремеєва – не день, не рік, а пам’ятали, аж поки над нами не будуть говорити прощальні слова».



ЧИТАТИ ТАКОЖ: Найголовніше зі сказаного: про що говорив у своїх інтерв’ю Ігор Єремеєв

«Простий волинський хлопець, який дуже любив людей і люди любили його, – зазначив у прощальному слові губернатор Володимир Гунчик. – Він встигав скрізь: в політиці, в бізнесі. Останнім часом дуже часто бачили Ігоря Мироновича серед наших вояків, вони відчували його підтримку, знали, що це – своя людина. За своє коротке життя він зробив дуже багато доброго людям. Напевно, немає в окрузі такого села, яке б не дякувало за підтримку і допомогу. Владика казав сьогодні в храмі і це, мабуть, дійсно так: приходить час і Бог забирає із землі до себе найкращих. Нам його буде не вистачати. Багато людей ще довго будуть чекати, що відкриються двері і він зайде. Вічна пам’ять тобі, Ігоре. Дякуємо тобі за добрі справи і низько схиляємо голови».

«Звістка про смерть нашого улюбленця, одного із найкращих наших випускників дуже глибоко стурбувала нас, – розповів директор місцевої школи Володимир Козлюк. – В душі кожного жителя села це відгукнулося болісною думкою. Знаю Ігоря із трирічного віку. У мене на очах він зростав, навчався в нашій школі. Мені завжди задавали питання: як же він вчився? Відповідь в мене була одна: щоб досягнути таких висот, потрібно було вчитися добре, що він і робив. У школі він був лідером. Ми дякуємо такому вихованню нині покійному батькові та матері. Те, що він зробив для нашої школи, думаю, ні для однієї школи в області ніхто такого не зробив. Його мрія була зробити нашу школу за зразком англійської школи. Дуже багато він зробив для села, для обох церков, для лікарні, для дитячого садка. Немає жодної установи в нас в селі, де б Ігор не дав допомоги. Біда, хвороби наших односельчан, які потребували великих коштів, вони завжди отримували таку допомогу. Співчуття вам, мамо рідна, близькі, діти. Хай, Ігор, тобі наша рідна острожецька земля буде пухом».

Наприкінці прощальної церемонії слова попросив син померлого 21-річний Роман Єремеєв: «Дуже багато слів звучало про те, який він в бізнесі, в роботі. Він справді досяг дуже великих висот. Але я як син хочу додати, що він ще був дуже хорошою людиною. Він дуже багато працював, і я якийсь час трошки навіть ображався на нього за це, але всі ці дні я був з ним в лікарні і згадував. Все-таки він дуже багато часу приділяв мені. Він був людиною, яка не могла сидіти на місці, він завжди хотів чимось займатися. І ще дві його якості: він дуже поважав дружбу і вмів дружити. Дуже хороша людина. Будь ласка, запам’ятайте його таким».