Текст та фото: Софія ГУДИЧ
Інстаграм, косметика та мрії про справжнє кохання і серйозну справу: лучанка Аня руйнує міфи про недалекість блондинок у соцмережах.
«Хвилинка слави», яку ви читатимете далі, – однозначно найвеселіша серед усіх.
Вісімнадцятирічна Анна Самчук, яку ми зустріли в одному із луцьких кафе, готова на жертви заради друзів, а ще може пожертвувати першою парою в університеті заради ідеального макіяжу. Постійно усміхнена, готова жартувати. Увесь студентський бюджет у дівчини йде на неї саму, хоча розподіляти власні гроші вона все ж дуже хоче навчитися.
Вам цікаво, що в голові та навіть у сумці цієї синьоокої красуні?
[img data=wat]12_08_2017_1482503719/8_1_yz_3.jpg[/img]
– Розкажи про себе, хто ти і чим живеш?
– Я студентка другого курсу, живу візажем, гримом.
– Гримуєш людей чи гримуєшся сама?
– Гримуюся сама і людей (сміється).
– Що ти відчуваєш, коли створюєш макіяж для іншої людини? Ти цю людину змінюєш?
– Звичайно, змінюю. Я вважаю, що правильний макіяж прикрашає. В якійсь мірі, макіяж робить людину кращою Якщо ти намажешся оранжевим тональним кремом і зробиш чорні через міру широкі брови, то навряд таке зробить тебе кращою.
[img data=wat]12_08_2017_1482503719/8_1_yz_8.jpg[/img]
– Скільки часу на мейк-ап йде в тебе?
– Нуу… година. Якщо вечірній – то дві години, якщо ж денний – встигаю за одну. Щоправда, я не кожен день фарбуюся.
– Встигаєш на пари?
– Не завжди, але викладачі, думаю, звикли (посміхається).
– Ти розповіла про себе. Студентка, другокурсниця, захоплюєшся макіяжем. А чи є в тебе інакші сторони? Наприклад, які дивні звички?
– Я запеклий перфекціоніст. Якщо я бачу, що маленька деталь моєї роботи, що б це не було, мене не влаштовує, то буду починати знову й знову, поки не досягну бажаного результату. А ще я чомусь збираю блокноти. Ну тобто, вони мені не потрібні, я в них майже нічого не записую, вдома купа нових чистих записників, але я не можу не купити новий, коли він справді гарний. Люблю стильну канцелярію, зошити. А ще обожнюю милі шкарпетки.
[img data=wat]12_08_2017_1482503719/8_2_yz_3.jpg[/img]
– Які маленькі дрібниці в житті приносять тобі радість?
– Люблю нічне місто, зорі, дорогу, захід і схід сонця. Я не маю улюблених місць у Луцьку, але мені добре там, де зі мною друзі. Коли їм треба підтримка, я готова їхати до них хоч о другій годині ночі в піжамі.
– А як коханий реагує на те, що ти всю себе готова пожертвувати для дружби?
– Я ще не знайшла того, з ким я готова почати стосунки.
– Як думаєш, чому?
– Можливо, я ставлю надто високі критерії. Я зрівнюю свого майбутнього хлопця з своїм татом. Розумію, що однакових людей не буває, всі характери різні, але я не можу позбутися цього. В моєму розумінні хлопець найперше повинен мати почуття гумору. Ні, він не анекдоти має розповідати. Просто мені має бути з ним легко і весело. Відповідальність відіграє велику роль, зараз мало хто може ручатися за власні вчинки та слова. Хочу відчувати себе захищеною.
[img data=wat]12_08_2017_1482503719/8_2_yz_8.jpg[/img]
– А зовнішність для тебе важлива?
– Раніше це було найперше, але з часом я зрозуміла, що це не головне, адже зустрічала і красунчиків, з якими не мала навіть про що розмовляти.
– Як сучасна дівчина, ти активно ведеш акаунти в соцмережах?
– Зараз найактивніше веду інстаграм. Викладаю пости майже щодня, вже є своя аудиторія. Тут знайомлюся і спілкуюся, а ще шукаю натхнення в інших акаунтах із стильними фото. Коли не можу заснути, то записую сторіс або ж веду прямі трансляції.
[img data=wat]12_08_2017_1482503719/8_3_yz_3.jpg[/img]
– Чи не бувало курйозів від такої публічності?
– Був. (сміється). Одного разу вела трансляцію з посиденьок із подругами в квартирі одної з них. Подруга ж прибрехала своєму хлопцеві, що лягає спати. І ось доленосний момент. Він стає глядачем мого прямого ефіру. Я за секунду помічаю за спиною пляшку сувенірного карпатського вина і починаю шукати новий ракурс, подруга в цей час ховає цей подарунок з її подорожі. Сподіваємося, що не побачив і повертаємося в той самий ракурс, але було запізно. Врешті-решт у них таки не склеїлося.
– А в сумці ти цікавих сувенірів не припасла? Покажи, що носиш із собою?
– Нічого особливого, стандартна жіноча сумка. Маю мінімум косметики, щоб поправити макіяж, ключі, серветки, документи і якась реклама. Не знаю, звідки вона тут взялася (посміхається).
[img data=wat]12_08_2017_1482503719/8_8_yz_8.jpg[/img]
[img data=wat]12_08_2017_1973702861/8_9_yz_9.jpg[/img]
– Що б тобі хотілося розказати людям, котрих бачиш щодня на вулиці?
– Хай виходять частіше на вулицю, лишають вдома телефони. Щоб люди не боялися думки інших, були вільними. Хочеться, щоб люди були більш розкутими, не думали про кожен рух. Будьте самі собою і не бійтеся того, що подумають інші.
[img data=wat]12_08_2017_1482503719/8_3_yz_8.jpg[/img]
[img data=wat]12_08_2017_1482503719/8_4_yz_8.jpg[/img]
Схожі публікації
Наш сьогоднішній герой «Хвилинки слави» Роман Горщар з Любешова має особливе захоплення.
15 Травня 2022
Напевно, у Ковелі та його околицях ця парочка давно стала знаменитою. Адже колоритний татуйований «вікінг» та ворон на його руці неабияк виділяються на фоні буденності.
03 Грудня 2021
Войовнича Тауріель, страхітлива Медуза Горгона, демонічна та могутня Ліліт – ці та інші фентезійні образи майстерно втілює косплеєрка з Нововолинська Софія Гончарук.
10 Вересня 2021