Чим живе Шацьк в передсезоння: бідові чиновники, багаті новобудови й очікування туристів

11 Червня 2016
Автор: Людмила ЯВОРСЬКА

Селище міського типу Шацьк мало хто сприймає окремо від цілого комплексу населених пунктів та місць відпочинку, який називають – Шацькі озера. Сусіднє село Світязь, та й власне озеро Світязь – головні об’єкти, які заставляють туристів їхати на північний захід Волині.

Поки сонечко не прогріло воду, «Таблоїд Волині» вирішив прогулятися самим Шацьком, аби прицінитися, чи не лишається селище обділеним увагою туристів на фоні блакитних перлин краю.

Площа смт – лише п’ять квадратних кілометрів, населення – 5 370 мешканців. Існують різні версії, чому Шацьк має таку назву. Одні вважають, що вона пов’язана із болотистою місцевістю, через яку люди йшли і «шаталися», інші навпаки переконані, що назва походить від красивої, «ошатної» місцевості. Дехто припускає, що вже в давні часи розуміли, що ці краї – справжній скарб (а слово скарб німецькою «schatz»).

Шацьк зустрів майже абсолютною тишею, спокоєм та відчиненими дверима у всі адмінприміщення. На порозі рідко зустрічали посадовці, гостинно відкриті будівлі частіше дивували порожнечею. Це, мабуть, стало головним враженням про Шацьк: видається, що з нього виїхала добра половина людей; селище ніби живе повноцінним життям, а навколо – порожньо і тихо. А, може, справа у туристах, яких підсвідомо не вистачає для повноти картинки?

[caption]
Центром Шацька, мабуть, доречно вважати перехрестя, дороги якого ведуть: із Луцька, на Світязь, до «Лісової Пісні» та в глибину села[/caption]
[caption]
Шикарні новобудови у Шацьку теж є, проте більшість будинків/магазинів/установ – дерев’яні[/caption]
[caption]
Навіть сучасна торгівля відбувається в таких от хатинках[/caption]
[caption]
Одним із перших будиночків, куди вирішили завітати, виявився військомат[/caption]
[caption]
Користуючись нагодою, чоловіки у військоматі попросили передати, що чекають добровольців у контрактну армію[/caption]
[caption]
Один із корпусів Шацького лісового коледжу зустрів гостинно відчиненими дверима[/caption]
[caption]
Не лише вхідними, а й до будь-якої аудиторії[/caption]
[caption]
Коледж має цікавий музей з опудалами усіх видів тварин, що водяться у волинських лісах[/caption]
[caption]
Колекцію розпочали збирати у 70-х із оцього зубра[/caption]
[caption]
Кажуть, рисі теж зустрічаються на Волині[/caption]
[caption]
А ще тут – величезна колекція опудал птахів[/caption]
[caption]
І різноманітних качок-гусей-боцюнів[/caption]
[caption]
Приємним сюрпризом став Будинок культури. За метрів 50 чути було, як він співає, танцює, гуде[/caption]
[caption]
Не зайти було б навіть неввічливо. У холі жіночки водили хоровод і співали колоритними волинськими голосами[/caption]
[caption]
На сцені – теж репетиція. З’ясувалося, місцева самодіяльність готується до звіту. Туристам просили передати, що не одними озерами багатий їхній край: концерти тут відбуваються регулярно[/caption]
[caption]
А ще попросили звернути увагу на стан приміщення Будинку культури. Одна із стін – майже посипалася. Усе, на що знайшли кошти – «підперезати» металевим каркасом[/caption]
[caption]
У парку – літня сцена. Місцеві артисти кажуть: не відремонтують їм будинок, «переїдуть» сюди[/caption]
[caption]
Поруч у міні-парку – місцева пам’ятка, погруддя Тарасові Шевченку[/caption]
[caption]
До іще одної пам’ятки – знаку, де колись розкопали рештки городища, довелося йти аж на край селища[/caption]
[caption]
Через дорогу те, за чим їдуть туристи з усієї України – одне із Шацьких озер[/caption]
[caption]
Безпосередньо поруч із Шацьком – озеро Люцимер та Чорне Велике, а загалом до Шацьких озер відносять ще й: Світязь, Пулемецьке, Луки , Соминець, Карасинець та Озерце[/caption]
[caption]
Оце те, що називається – пощастило людям з локацією[/caption]
[caption]
Ще один пам’ятний знак – пам’ятник невідомому солдатові розташований у глибині села. Місцеві розповідають, що на цьому місці – братська могила радянських воїнів, яких помилково розбомбили свої[/caption]
[caption]
А так живе сільський голова Сергій Віннічук. Щоправда, кажуть, вже будує нову хатину за автостанцією…[/caption]
[caption]
До речі, місцева влада дивує скромністю адмінбудівель. Це – комунальне підприємство «Будинок управління»[/caption]
[caption]
Одне із управлінь селищної ради[/caption]
[caption]
А це – місцева податкова[/caption]
[caption]
Фасади магазинів, до слова, теж лишилися в далекому радянському минулому[/caption]
[caption]
Хоча асортимент товарів – досить пристойний і сучасний[/caption]
[caption]
Якщо думаєте, що хтось помилився першою літерою прізвища відомого українця, то – ні. У Шацьку вулиця названа не на честь філософа і письменника, а – радянського партизана Степана Шковороди[/caption]
[caption]
Декомунізація поки не дійшла до вулиць Шацька, а подекуди трапляються просто таки шедевральні поєднання[/caption]
[caption]
На такому символічному перехресті вулиць розташований Дім молитви[/caption]
[caption]
Найбільший у селі храм Пресвятої Богородиці збудований у 1838 році[/caption]
[caption]
Кілька років, як будується ще одна церква – святого Михайла[/caption]
[caption]
У дворі недобудованого храму – Будинок дитячої та юнацької творчості. Влітку тут, очевидно, досить гамірно[/caption]
[caption]
У Шацьку дві школи. Одну із них, як розповідають місцеві, будують-перебудовують все життя[/caption]
[caption]
А от районну лікарню, мабуть, довели до ладу. Принаймні, фасад справляє приємне враження[/caption]
[caption]
Є кілька сучасних торгових центрів. Деякі ще тільки зводять[/caption]
[caption]
Колоритний ресторан «Голубі озера» в центрі селища так і кликав завітати. Не вдалося. Знайшлися двері в стоп’ятнадцять різних магазинів, а от кудою потрапити в ресторан – незрозуміло[/caption]
[caption]
За день блукань Шацьком вдалося двічі спробувати місцеву кухню. Вперше – у перевіреному варіанті, піцерії «Фелічіта»[/caption]
[caption]
І піца, і ціни тут – звичні, як в Луцьку[/caption]
[caption]
А от несподівано приємним відкриттям став місцевий «Заїжджий двір»[/caption]
[caption]
Багато просторих залів, з великого переліку страв офіціант був готовий подавати будь-що, а ціни – нижчі луцьких[/caption]
[caption]
Та головний аргумент: неймовірно смачно[/caption]
[caption]
На запитання «А де переночувати?» знайти відповіді не вдалося. Бо місцеві лише сміялися і запевняли: «Та де хочете!»[/caption]
[caption]
А от якщо не плануєте лишатися на ніч, то розраховувати, що тут автобуси ходять один за одним – не варто[/caption]
[caption]
Якщо до Шацька автомобілем добиралися непомітні дві години, то назад на дорогу автобусами (із пересадкою у Ковелі) пішло більше чотирьох годин [/caption]
[caption]
Та Шацьк – то є Шацьк. Як не крути, а і дороги, і серце просяться звідси не додому[/caption]
* * *

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter