Йшов 12 годин: лучанин пішки подолав шлях з Луцька до Рівного
Житель Луцька Владислав Достовалов пройшов пішки з рідного міста до Рівного. Відстань у понад 70 кілометрів чоловік подолав за майже 12 годин.
29 Серпня 2022
Автор: Людмила ЯВОРСЬКА
Селище міського типу Шацьк мало хто сприймає окремо від цілого комплексу населених пунктів та місць відпочинку, який називають – Шацькі озера. Сусіднє село Світязь, та й власне озеро Світязь – головні об’єкти, які заставляють туристів їхати на північний захід Волині.
Поки сонечко не прогріло воду, «Таблоїд Волині» вирішив прогулятися самим Шацьком, аби прицінитися, чи не лишається селище обділеним увагою туристів на фоні блакитних перлин краю.
Площа смт – лише п’ять квадратних кілометрів, населення – 5 370 мешканців. Існують різні версії, чому Шацьк має таку назву. Одні вважають, що вона пов’язана із болотистою місцевістю, через яку люди йшли і «шаталися», інші навпаки переконані, що назва походить від красивої, «ошатної» місцевості. Дехто припускає, що вже в давні часи розуміли, що ці краї – справжній скарб (а слово скарб німецькою «schatz»).
Шацьк зустрів майже абсолютною тишею, спокоєм та відчиненими дверима у всі адмінприміщення. На порозі рідко зустрічали посадовці, гостинно відкриті будівлі частіше дивували порожнечею. Це, мабуть, стало головним враженням про Шацьк: видається, що з нього виїхала добра половина людей; селище ніби живе повноцінним життям, а навколо – порожньо і тихо. А, може, справа у туристах, яких підсвідомо не вистачає для повноти картинки?
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/01.jpg[/img] Центром Шацька, мабуть, доречно вважати перехрестя, дороги якого ведуть: із Луцька, на Світязь, до «Лісової Пісні» та в глибину села[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/02.jpg[/img] Шикарні новобудови у Шацьку теж є, проте більшість будинків/магазинів/установ – дерев’яні[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/02_1.jpg[/img] Навіть сучасна торгівля відбувається в таких от хатинках[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/03.jpg[/img] Одним із перших будиночків, куди вирішили завітати, виявився військомат[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/04.jpg[/img] Користуючись нагодою, чоловіки у військоматі попросили передати, що чекають добровольців у контрактну армію[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/05.jpg[/img] Один із корпусів Шацького лісового коледжу зустрів гостинно відчиненими дверима[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/06.jpg[/img] Не лише вхідними, а й до будь-якої аудиторії[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/07.jpg[/img] Коледж має цікавий музей з опудалами усіх видів тварин, що водяться у волинських лісах[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/08.jpg[/img] Колекцію розпочали збирати у 70-х із оцього зубра[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/09.jpg[/img] Кажуть, рисі теж зустрічаються на Волині[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/11.jpg[/img] А ще тут – величезна колекція опудал птахів[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/12.jpg[/img] І різноманітних качок-гусей-боцюнів[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/13.jpg[/img] Приємним сюрпризом став Будинок культури. За метрів 50 чути було, як він співає, танцює, гуде[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/14.jpg[/img] Не зайти було б навіть неввічливо. У холі жіночки водили хоровод і співали колоритними волинськими голосами[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/15.jpg[/img] На сцені – теж репетиція. З’ясувалося, місцева самодіяльність готується до звіту. Туристам просили передати, що не одними озерами багатий їхній край: концерти тут відбуваються регулярно[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/16.jpg[/img] А ще попросили звернути увагу на стан приміщення Будинку культури. Одна із стін – майже посипалася. Усе, на що знайшли кошти – «підперезати» металевим каркасом[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/17.jpg[/img] У парку – літня сцена. Місцеві артисти кажуть: не відремонтують їм будинок, «переїдуть» сюди[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/18.jpg[/img] Поруч у міні-парку – місцева пам’ятка, погруддя Тарасові Шевченку[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/19.jpg[/img] До іще одної пам’ятки – знаку, де колись розкопали рештки городища, довелося йти аж на край селища[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/20.jpg[/img] Через дорогу те, за чим їдуть туристи з усієї України – одне із Шацьких озер[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/21.jpg[/img] Безпосередньо поруч із Шацьком – озеро Люцимер та Чорне Велике, а загалом до Шацьких озер відносять ще й: Світязь, Пулемецьке, Луки , Соминець, Карасинець та Озерце[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/22.jpg[/img] Оце те, що називається – пощастило людям з локацією[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/23.jpg[/img] Ще один пам’ятний знак – пам’ятник невідомому солдатові розташований у глибині села. Місцеві розповідають, що на цьому місці – братська могила радянських воїнів, яких помилково розбомбили свої[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/24.jpg[/img] А так живе сільський голова Сергій Віннічук. Щоправда, кажуть, вже будує нову хатину за автостанцією…[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/25.jpg[/img] До речі, місцева влада дивує скромністю адмінбудівель. Це – комунальне підприємство «Будинок управління»[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/26.jpg[/img] Одне із управлінь селищної ради[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/27.jpg[/img] А це – місцева податкова[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/28.jpg[/img] Фасади магазинів, до слова, теж лишилися в далекому радянському минулому[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/29.jpg[/img] Хоча асортимент товарів – досить пристойний і сучасний[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/30.jpg[/img] Якщо думаєте, що хтось помилився першою літерою прізвища відомого українця, то – ні. У Шацьку вулиця названа не на честь філософа і письменника, а – радянського партизана Степана Шковороди[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/31.jpg[/img] Декомунізація поки не дійшла до вулиць Шацька, а подекуди трапляються просто таки шедевральні поєднання[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/32.jpg[/img] На такому символічному перехресті вулиць розташований Дім молитви[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/33.jpg[/img] Найбільший у селі храм Пресвятої Богородиці збудований у 1838 році[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/34.jpg[/img] Кілька років, як будується ще одна церква – святого Михайла[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/35.jpg[/img] У дворі недобудованого храму – Будинок дитячої та юнацької творчості. Влітку тут, очевидно, досить гамірно[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/36.jpg[/img] У Шацьку дві школи. Одну із них, як розповідають місцеві, будують-перебудовують все життя[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/37.jpg[/img] А от районну лікарню, мабуть, довели до ладу. Принаймні, фасад справляє приємне враження[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/38.jpg[/img] Є кілька сучасних торгових центрів. Деякі ще тільки зводять[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/39.jpg[/img] Колоритний ресторан «Голубі озера» в центрі селища так і кликав завітати. Не вдалося. Знайшлися двері в стоп’ятнадцять різних магазинів, а от кудою потрапити в ресторан – незрозуміло[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/40.jpg[/img] За день блукань Шацьком вдалося двічі спробувати місцеву кухню. Вперше – у перевіреному варіанті, піцерії «Фелічіта»[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/41.jpg[/img] І піца, і ціни тут – звичні, як в Луцьку[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/42.jpg[/img] А от несподівано приємним відкриттям став місцевий «Заїжджий двір»[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/43.jpg[/img] Багато просторих залів, з великого переліку страв офіціант був готовий подавати будь-що, а ціни – нижчі луцьких[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/44.jpg[/img] Та головний аргумент: неймовірно смачно[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/45.jpg[/img] На запитання «А де переночувати?» знайти відповіді не вдалося. Бо місцеві лише сміялися і запевняли: «Та де хочете!»[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/46.jpg[/img] А от якщо не плануєте лишатися на ніч, то розраховувати, що тут автобуси ходять один за одним – не варто[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/47.jpg[/img] Якщо до Шацька автомобілем добиралися непомітні дві години, то назад на дорогу автобусами (із пересадкою у Ковелі) пішло більше чотирьох годин [/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/49.jpg[/img] Та Шацьк – то є Шацьк. Як не крути, а і дороги, і серце просяться звідси не додому[/caption]
* * *
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
Селище міського типу Шацьк мало хто сприймає окремо від цілого комплексу населених пунктів та місць відпочинку, який називають – Шацькі озера. Сусіднє село Світязь, та й власне озеро Світязь – головні об’єкти, які заставляють туристів їхати на північний захід Волині.
Поки сонечко не прогріло воду, «Таблоїд Волині» вирішив прогулятися самим Шацьком, аби прицінитися, чи не лишається селище обділеним увагою туристів на фоні блакитних перлин краю.
Площа смт – лише п’ять квадратних кілометрів, населення – 5 370 мешканців. Існують різні версії, чому Шацьк має таку назву. Одні вважають, що вона пов’язана із болотистою місцевістю, через яку люди йшли і «шаталися», інші навпаки переконані, що назва походить від красивої, «ошатної» місцевості. Дехто припускає, що вже в давні часи розуміли, що ці краї – справжній скарб (а слово скарб німецькою «schatz»).
Шацьк зустрів майже абсолютною тишею, спокоєм та відчиненими дверима у всі адмінприміщення. На порозі рідко зустрічали посадовці, гостинно відкриті будівлі частіше дивували порожнечею. Це, мабуть, стало головним враженням про Шацьк: видається, що з нього виїхала добра половина людей; селище ніби живе повноцінним життям, а навколо – порожньо і тихо. А, може, справа у туристах, яких підсвідомо не вистачає для повноти картинки?
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/01.jpg[/img] Центром Шацька, мабуть, доречно вважати перехрестя, дороги якого ведуть: із Луцька, на Світязь, до «Лісової Пісні» та в глибину села[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/02.jpg[/img] Шикарні новобудови у Шацьку теж є, проте більшість будинків/магазинів/установ – дерев’яні[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/02_1.jpg[/img] Навіть сучасна торгівля відбувається в таких от хатинках[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/03.jpg[/img] Одним із перших будиночків, куди вирішили завітати, виявився військомат[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/04.jpg[/img] Користуючись нагодою, чоловіки у військоматі попросили передати, що чекають добровольців у контрактну армію[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/05.jpg[/img] Один із корпусів Шацького лісового коледжу зустрів гостинно відчиненими дверима[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/06.jpg[/img] Не лише вхідними, а й до будь-якої аудиторії[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/07.jpg[/img] Коледж має цікавий музей з опудалами усіх видів тварин, що водяться у волинських лісах[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/08.jpg[/img] Колекцію розпочали збирати у 70-х із оцього зубра[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/09.jpg[/img] Кажуть, рисі теж зустрічаються на Волині[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/11.jpg[/img] А ще тут – величезна колекція опудал птахів[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/12.jpg[/img] І різноманітних качок-гусей-боцюнів[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/13.jpg[/img] Приємним сюрпризом став Будинок культури. За метрів 50 чути було, як він співає, танцює, гуде[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/14.jpg[/img] Не зайти було б навіть неввічливо. У холі жіночки водили хоровод і співали колоритними волинськими голосами[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/15.jpg[/img] На сцені – теж репетиція. З’ясувалося, місцева самодіяльність готується до звіту. Туристам просили передати, що не одними озерами багатий їхній край: концерти тут відбуваються регулярно[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/16.jpg[/img] А ще попросили звернути увагу на стан приміщення Будинку культури. Одна із стін – майже посипалася. Усе, на що знайшли кошти – «підперезати» металевим каркасом[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/17.jpg[/img] У парку – літня сцена. Місцеві артисти кажуть: не відремонтують їм будинок, «переїдуть» сюди[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/18.jpg[/img] Поруч у міні-парку – місцева пам’ятка, погруддя Тарасові Шевченку[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/19.jpg[/img] До іще одної пам’ятки – знаку, де колись розкопали рештки городища, довелося йти аж на край селища[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/20.jpg[/img] Через дорогу те, за чим їдуть туристи з усієї України – одне із Шацьких озер[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/21.jpg[/img] Безпосередньо поруч із Шацьком – озеро Люцимер та Чорне Велике, а загалом до Шацьких озер відносять ще й: Світязь, Пулемецьке, Луки , Соминець, Карасинець та Озерце[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/22.jpg[/img] Оце те, що називається – пощастило людям з локацією[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/23.jpg[/img] Ще один пам’ятний знак – пам’ятник невідомому солдатові розташований у глибині села. Місцеві розповідають, що на цьому місці – братська могила радянських воїнів, яких помилково розбомбили свої[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/24.jpg[/img] А так живе сільський голова Сергій Віннічук. Щоправда, кажуть, вже будує нову хатину за автостанцією…[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/25.jpg[/img] До речі, місцева влада дивує скромністю адмінбудівель. Це – комунальне підприємство «Будинок управління»[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/26.jpg[/img] Одне із управлінь селищної ради[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/27.jpg[/img] А це – місцева податкова[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/28.jpg[/img] Фасади магазинів, до слова, теж лишилися в далекому радянському минулому[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/29.jpg[/img] Хоча асортимент товарів – досить пристойний і сучасний[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_2137424824/30.jpg[/img] Якщо думаєте, що хтось помилився першою літерою прізвища відомого українця, то – ні. У Шацьку вулиця названа не на честь філософа і письменника, а – радянського партизана Степана Шковороди[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/31.jpg[/img] Декомунізація поки не дійшла до вулиць Шацька, а подекуди трапляються просто таки шедевральні поєднання[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/32.jpg[/img] На такому символічному перехресті вулиць розташований Дім молитви[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/33.jpg[/img] Найбільший у селі храм Пресвятої Богородиці збудований у 1838 році[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/34.jpg[/img] Кілька років, як будується ще одна церква – святого Михайла[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/35.jpg[/img] У дворі недобудованого храму – Будинок дитячої та юнацької творчості. Влітку тут, очевидно, досить гамірно[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/36.jpg[/img] У Шацьку дві школи. Одну із них, як розповідають місцеві, будують-перебудовують все життя[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/37.jpg[/img] А от районну лікарню, мабуть, довели до ладу. Принаймні, фасад справляє приємне враження[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/38.jpg[/img] Є кілька сучасних торгових центрів. Деякі ще тільки зводять[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/39.jpg[/img] Колоритний ресторан «Голубі озера» в центрі селища так і кликав завітати. Не вдалося. Знайшлися двері в стоп’ятнадцять різних магазинів, а от кудою потрапити в ресторан – незрозуміло[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/40.jpg[/img] За день блукань Шацьком вдалося двічі спробувати місцеву кухню. Вперше – у перевіреному варіанті, піцерії «Фелічіта»[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/41.jpg[/img] І піца, і ціни тут – звичні, як в Луцьку[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/42.jpg[/img] А от несподівано приємним відкриттям став місцевий «Заїжджий двір»[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/43.jpg[/img] Багато просторих залів, з великого переліку страв офіціант був готовий подавати будь-що, а ціни – нижчі луцьких[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/44.jpg[/img] Та головний аргумент: неймовірно смачно[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/45.jpg[/img] На запитання «А де переночувати?» знайти відповіді не вдалося. Бо місцеві лише сміялися і запевняли: «Та де хочете!»[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/46.jpg[/img] А от якщо не плануєте лишатися на ніч, то розраховувати, що тут автобуси ходять один за одним – не варто[/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/47.jpg[/img] Якщо до Шацька автомобілем добиралися непомітні дві години, то назад на дорогу автобусами (із пересадкою у Ковелі) пішло більше чотирьох годин [/caption]
[caption][img data=wat]11_06_2016_693532368/49.jpg[/img] Та Шацьк – то є Шацьк. Як не крути, а і дороги, і серце просяться звідси не додому[/caption]
* * *
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].