Сьогодні у традиційному «BLOG на нічку» від «Таблоїда Волині»  – казкова історія, яка сталася насправді. Наша постійна дописувачка Анна Савчук пропонує дізнатися ще більше про лучанку, яка стала справжньою принцесою!
 
Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку [email protected].
 
***
Синьоока Волинь завжди була багата на таланти і красивих дівчат. Вони морочили голови парубкам та здавна славилися якимсь особливими чарами. Та була серед них одна, яка стала справжнісінькою принцесою Сіаму! Мова йде про юну красуню-лучанку Катерину Десницьку.  

Катерина Десницька народилась у сім’ї Івана Степановича Десницького – людини надзвичайно освіченої, розумної, мудрої та справедливої. Він був головою Луцького окружного суду, вихідцем із простої селянської родини. Іван Степанович самостійно, без будь якої підтримки родичів здобував освіту, пішки за свідченнями одногрупників, ходив додому до батьків за сотні кілометрів, а згодом зробив блискучу юридичну кар’єру.  Проте Катерина практично не пам’ятала батька – він помер, коли їй було усього 2 роки. Могила Івана Десницького розташована на території Свято-Троїцького собору, він лишився у пам’яті лучан як людина, яка зробила для міста дуже багато.

У сім’ї, крім Катерини було ще 11 дітей, після смерті батька вся велика родина переїхала до Києва.  Мати продала майно, аби діти мали змогу навчатися. Катерина отримала освіту в одній із найкращих гімназій Києва.  У 1904 році дівчина переїхала до Петербурга.  Згодом закінчила курси медсестер, брала участь у російсько-японській війні, допомагаючи там пораненим. За це отримала кілька нагород, у тому числі і Георгіївський хрест.

Як же сталося так, що лучанка  стала принцесою Сіаму? Усе просто: у 1905 році вона познайомилася із принцом Сіаму Чакрабоном. На той момент він був гусаром імператорського полку. А ще до того навчався у імператорському корпусі, за протекцією самого Миколи Другого.  Принц прибув до Росії ще в кінці 19 століття і став своєрідним символом дружби Російської імперії і Сіаму.

[img data=def]07_08_2017_1975153351/desnycka_4.jpg[/img]

Молоді люди познайомилися на балу або у світському салоні, де збиралася виключно тогочасна еліта. Вони покохали одне одного і мріяли про одруження. Принц писав зворушливі листи лучанці Катрусі, а вона відповідала взаємністю. Проте бути разом вони не могли з багатьох причин: віри, культури, походження. Та для кохання не існує перешкод: у 1906 році закохані одружилися за православним звичаєм. Проте до Сіаму принц повернувся сам, а Катерину не визнали його офіційною дружиною.

У 1908 році у принца і Катерини народився син – Чула. А у 1910 році після смерті старого короля, Катерина була визнана офіційною принцесою Сіаму.  Її стали називати На Пхітсанулок. Новий король не мав дітей, тому престол у майбутньому мав отримати його брат – чоловік Катерини Чакрабон. І лучанка мала всі шанси стати королевою Сіаму. Проте не склалося…

У 1918 році Чакрабон закохався у іншу жінку, він планував з нею одружитись (у Сіамі було дозволене багатоженство). Проте горда волинянка не бажала миритися зі статусом головної дружини. Вона вимагала розлучення від принца і у 1919 році отримала його. Лишивши сина у Сіамі, Катерина переїхала до Китаю. Там жінка працювала у організації Червоний Хрест.

Син не міг пробачити матері розлучення з батьком. А невдовзі ще зовсім молодий принц Чакрабон (йому було всього 37) помер від запалення легень. Катерина отримала невеликий спадок, а також відвідала Сіам у 1920 аби поховати свого колишнього чоловіка.

[img data=def]07_08_2017_448261194/desnycka_6.jpg[/img]

Згодом жінка знову повернулась до Китаю, там вийшла заміж удруге. У 30-х роках колишня лучанка остаточно переїхала до США. Життя з другим чоловіком не склалося і після визволення Франції з - під окупації, Катерина Десницька вирішила оселитись у Парижі. Саме там жили її близькі родичі і саме там у 1960 вона тихо померла від серцевого нападу. Принц Чула пережив свою матір всього на 4 роки…

Давно померли свідки і очевидці кохання принца Сіаму до простої української дівчини. Заросли ліанами і мохами місця їхніх прогулянок, а на місті  невибагливих забудов відсталих провінцій Сіаму, з’явилися модні тайські курорти. Але щемлива і проста історія про двох люблячих сердець, живе і досі. Адже любов не має кордонів, вона не робить різниці між кровними принцами та простаками, вона – вічна.  А, нам лучанам, особливо пощастило, адже не кожне місто може похизуватись тим, що саме тут народилась справжнісінька принцеса!