Сьогодні у традиційному «BLOG на нічку» від «Таблоїда Волині» – подорожній нарис-враження від Ольги Холодної, яка тестувала на зручність маршрут «Ковель-Хелм».
 
Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку [email protected].
***
 
Скільки часу потрібно, аби з’їздити за кордон? От нам, лучанам, ніби до Варшави — рівно як до Києва, а спробуйте-но? Отже, Луцьк-Київ: 400 км, шість годин потягом чи маршруткою — туди-назад за день легко. А що ж Варшава? Що автобусом, що власним авто — зо дві години до кордону, там трохи постояти...Ну як «трохи»? Як пощастить. Найшвидше — і то пару годин займе те стояння, а якщо не пощастить — то там і пообідати, і повечеряти в черзі встигнете. А там і до Варшави недалеко...
 
Аж розрекламували тут новий рейковий автобус — не з Луцька, щоправда, з Ковеля, але то таке... Для скаженого собаки...
Підвернулася мені нагода свіжий безвіз на собі випробувати — а заодно й свіжий маршрут. До Варшави — не до Варшави, а в Хелм і назад чого б у приємній компанії не скататися?
 
І тут — сюрприз! Квитки треба купувати лише в касі (Інтернет? Ні? Не чули?) — і то в касі не простій, а спеціальній і міжнародній. А що планувалася поїздка на понеділок — то за квитками вирушили заздалегідь. У суботу. І — ще сюрприз! У вихідні міжнародна каса не працює (привіт, Укрзалізнице!) Цікаво, це лише в Луцьку, чи скрізь?
 
Тож у понеділок зраночку — знову за квитками. Купили, мчимо до Ковеля.
А там, на колії... Стоїть таке файне! Таке гарнюнє! На два вагони, між ними «гармошка», двері автоматичні, усередині кондиціонер і туалет — і все працює!

Вмощуюся зручненько, показую квиточок провідниці — вона всміхається! Мало того: усміхається також бабці, котра трохи нервує та не одразу свого квитка по кишенях знаходить. «Нічого, - каже, - бабусю, знайдете спокійно, я до Вас іще потім підійду!»
 
​[img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_121623.jpg[/img]

Іду з такими провідницями знайомитися. Представляються: Лєна й Наташа (так, здається? ніби не наплутала?), працюють три дні через три, усього дві бригади на цьому рейсі. Пасажирських місць — 189. Цього разу зайняті лише 39. «Але Ви не переживайте, так не завжди, - заспокоюють дівчата. - Буває і 140, і 160. Це просто сьогодні так попало!»
 
Прикордонники з митниками (спершу наші, потім сусідські) проходять із контролем на станціях. Усе обладнання з собою. На ходу, кажуть, поки не можна — інтернет заслабкий, не тягне. Поляки особливо не розпитують — хтось їде на навчання, хтось у гості, а я от просто на закупи. А що пасажирів геть мало, то й триває це недовго. Прибуваємо до Хелма навіть раніше, ніж за розкладом, тож  маю на півгодини більше до відправлення додому.
 
[img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_151638.jpg[/img]
[img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_151647.jpg[/img]
[img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_151700.jpg[/img]

Гуляю. Бєдронка (шоколадка). Лідл (ще одна шоколадка). Жидівський цвинтар. Намагаюся пригадати, чи зберігся у нас бодай один. Не можу. Може, десь і є? Більш-менш сучасний житловий комплекс — увесь двір заставлено машинами. Смітники — окрема тема. Все. Пора на вокзал.
На зворотному шляху нас у рейковому від сили десятеро. «Це залежить від зміни на кордоні, - роз’яснює попутниця, чиї закупи значно масштабніші за мої, - от завтра така, як треба, зміна — то повний вагон буде!»
 
[img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_152418.jpg[/img]
[img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_152440.jpg[/img]
[img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_152445.jpg[/img]

От ніби і ясно – а питання залишаються...
 
Висновок? Мені — сподобалося! Не так, як «Лєтайтє самольотамі Аерофлота», а по-чесному. Швидко, зручно, просто. Користуйтеся рейковим Ковель-Хелм! Не пошкодуєте!
 
[img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_152500.jpg[/img]

А Варшава зачекає. Може, з часом і туди можна буде дістатися, як до Києва — за кілька годин.

[caption][img data=def]02_08_2017_830106835/img_20170717_153052.jpg[/img] Впізнаєте - під асфальтом? [/caption]