BLOG на нічку: чотири кроки на шляху до справжнього кохання
Сьогодні у постійній вечірній рубриці «Таблоїда Волині» читайте про те, через які почуття проходить людина перед тим, як зустріти справжнє кохання.
22 Жовтня 2024
«Таблоїд Волині» нещодавно розпочав нову рубрику, яку ми назвали «BLOG на нічку». У ній будемо публікувати думки лучан, наших читачів щодо різних цікавих та дискусійних питань. Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку [email protected].
Цього разу у рубриці – блог від нашої уже постійної дописувачки Анни Савчук, безапеляційні думки якої уже викликали бурхливі дискусії у коментарях.
***
Зважаючи на те, що попередній блог викликав масу негативних емоцій у лучан, які радо б закидали мене яйцями або помідорами (а, може, й картоплею, бо вона найдешевша) виникла ідея написати про те, що б я поміняла у Луцьку. Скажу відразу, Луцьк я обожнюю, у всіх інших містечках і містах шукаю його обриси, для мене воно – найкраще і найтепліше. Але є речі, які хотілося б поміняти аби наше містечко стало досконалим. Отже:
1. Люди. Зважаючи на гнівні коментарі, постійне бажання «відгавкатись» на будь -яке дискусійне питання, показний патріотизм і оптимізм і ще багато чого, деяких людей у Луцьку варто навчити … доброті. До Європи нам ще далеко, якщо будь - яка інша думка викликає лише негатив, всі інакомислячі можуть бути спалені на мангалі, а той, хто пофарбував волосся у рожеве, може бути «затиканий» пальцями і нашіптуваннями «а що ж то за чудо». Лучанам треба не лише територіально, а й ментально стати європейцями, де усміхаються, де відносяться лояльно до всіх і де не показують пальцями на діток із ДЦП чи синдромом Дауна, бо таке є у нашому місті! Люди, будьте трохи добріші, лояльніші, усміхніться дитинці, переведіть бабцю через дорогу, купіть у стареньких, що продають на зупинках, пучечок зелені, будьте людьми, люди!
2. Відсутність культури. Луцьк – хороший, з тим нічого не зробиш. Але у місті часто можна почути нецензурщину і лайку, ганебний суржик і поліський діалект, який, проте, не радує самобутністю, а скоріше відлякує. Звертань «пані» та «пане» почути вкрай важко, їх вживають, радше, як трохи глузливу чи навіть лайливу форму. А от «жіночко», «чоловіче» або й гидке «шановний» – повсюдно. Так, Луцьк – не Львів, тут інші люди і менталітет. Але культура має бути і її треба підвищувати. І культура мови, і усного, і писемного мовлення. Луцьк – місто лояльне, але хама треба присаджувати і ганьбити. Викликати до неадекватів і тих, хто лається прямо посеред міста поліцію. Карати тих, хто розпиває алкоголь на лавочках і там, де гуляють діти. А ми поки не навчені такого і скоріше промовчимо, ніж зробимо зауваження.
3. Старий ринок. Це… та це просто жах. Він не потрібен як об’єкт, від нього смердить, там живуть напевно мишки і щурики, ходить «блатний» контингент, а головне він псує картину Старого міста. Якщо глянути на старий ринок з висоти замку, то складається враження, що ми потрапили десь і Індію, у найбідніший район. Це дійсно проблема для міста, найреальніша і якщо хочеться, щоб було більше туристів, то ринок треба знести, перенести чи принаймні облагородити аби підносити це під соусом «тут торгували ще у часи Любарта».
4. Центральний парк. Парк, звісно, місце непогане. Але його варто облагородити. Там живуть вужі, білки і кліщі. Все воно добре, але ми ж не в лісі, а серед міста. Дитина, яка побачить вужа точно злякається, а той хто відчує запахи каналів – смердючок теж не може бути в захваті. Така гарна задумка, така чудова ідея, яка була реалізована ще за часів Польщі – осушування болота, створення зон рекреації, чомусь зараз немає під собою підґрунтя. А туалет у парку? З дитиною туди підеш? А туди ж ходять в основному дітки, вагітні, старенькі, хворі, ті які не дотерплять до цуму чи до дому. Гарний парк, сучасні сходи до Стиру, облагороджений пляж – і центральний парк це буде круто. Адже однієї платної ротонди недостатньо. Парк має бути безкоштовним, чистим і безпечним.
5. Сміття. Звісно, його у нас не стільки як у Львові, а по центральних вулицях то й взагалі майже нема, та все ж варто зайти у закутки, у трохи віддалені райони і «вуаля» – тут воно , рідненьке. Тут треба повернутись до пункту 2: люди, не смітіть і буде чисто. А смітять саме люди: не інопланетяни, не вітер, не пришельці, не з неба ж воно падає. Самі лучани кидають лушпиння від насіння, пляшки з - під пива і інше.
6. Транспорт. Тут варто сказати не про громадський транспорт, якого в Луцьку багато і який справляється з роботою файно. А про легковики, дорогі і не дуже машинки, вантажівки. Водії, ви взагалі знаєте, що в Луцьку є пішохідні переходи? Ви маєте поняття, що пішоходів треба пропускати, а не давити? Ви реально вчили правила дорожнього руху?! Водії в нас просто жахливі. Відсотків 60 не пропускають пішоходів, паркуються на тротуарах, біля дверей під’їзду, а при цьому ще й кричать і галасують, що вони праві. Перейти з дитиною дорогу – просто якась «російська рулетка»: роз ‘їде чи ні. Не раз бачила як машини зупинялись в сантиметрах від пішоходів. Тут вже питання до поліції: шановні хранителі порядку, штрафуйте частіше таких горе - водіїв, бо вони можуть роз’ їхати і вас! До того, варто сказати, що в Луцьку багато аварій. Ну, вже аж надто. Народ, будьте обережними.
7. Відсутність недорогих і цивілізованих місць відпочинку. Тут скоріше питання про те, що в принципі такі місця є, але ціни кусаються. І крім того, всі ці порт сіті, адреналіни і ротонди розраховані на тих, хто має гроші. А чому б не зробити, щось бюджетне? Наприклад, безкоштовні виставки і фестивалі (чуєте, безкоштовні, а не по 300-500 гривень за вхід), щось для діток (ну геть і цікаве, і недороге), не побудувати аквапарк замість чергового торгового центру чи спорткомплексу? Щось таке, що середньостатистичний лучанин із мінімалкою 3200 міг би собі дозволити? До речі, ті, хто буде кричати, що якщо грошей нема, то треба заробити, то хай подумають, що життєво необхідні лікарі, вчителі, пожежники, двірники – це бюджетники, розмір зарплат яким встановлює держава і простенька санітарка може хоч до блиску натерти підлогу, а вихователька зробити всіх діток геніями, але більше все одно не зароблять. От так то.
8. Дороги. В Луцьку є хороші дороги і тротуари. Приємно крокувати новенькою бруківкою, гарно ходити по рівненькому асфальту. Проте є чимало латаних-перелатаних доріг, ям та місць, куди ногами краще не ходити. І не їздити на авто. Адже маленькі провулки і вулички, двори та навіть цілі шматки доріг у скаліченому стані і ходити та їздити ними – справжня мука. Так, центр міста – ошатний і рівненькі доріжки та траса показують, яке ж у нас гарне місто. Але варто лише звернути за ріг і все: можна натрапити на величезну калюжу в якій вода не висихає місяцями або добротну ямиську.
9. Околиці. Це напевно проблема багатьох міст і не лише українських. Луцьк – не виняток, деякі його околиці це справжній колапс або модне нині слово «треш». Там гидко, брудно і страшно. Зрозуміло, що там, де колись були заводи-гіганти або там, де зараз промзона складно зробити щось неймовірне. Проте, коли в’їжджає у Луцьк турист, він часто бачить неприглядні знаки чи зупинки, незрозумілі споруди, погано покошену траву чи ще купу всякого абсолютно не туристичного. Околиці мають показувати приїжджим та і нам, місцевим, що всіх вітає класне місто. Таке гарне, що в нього з першого погляду закохуєшся.Звісно, є 100 і 1 причина аби Луцьк любити. Неможливо не закохатись у його тишу і спокій, у передвечірній захід сонця чи замок. Хіба можна не любити теплі теремнівські булочки чи доглянуті клумби? Проте за показною любов’ю не слід забувати, що однієї симпатії мало, що місто живим роблять люди. І саме лучанам варто хвилюватись, плекати, обожнювати своє місто. І любити його, тут, удома. І тоді місто відповість взаємністю.
Цього разу у рубриці – блог від нашої уже постійної дописувачки Анни Савчук, безапеляційні думки якої уже викликали бурхливі дискусії у коментарях.
***
Зважаючи на те, що попередній блог викликав масу негативних емоцій у лучан, які радо б закидали мене яйцями або помідорами (а, може, й картоплею, бо вона найдешевша) виникла ідея написати про те, що б я поміняла у Луцьку. Скажу відразу, Луцьк я обожнюю, у всіх інших містечках і містах шукаю його обриси, для мене воно – найкраще і найтепліше. Але є речі, які хотілося б поміняти аби наше містечко стало досконалим. Отже:
1. Люди. Зважаючи на гнівні коментарі, постійне бажання «відгавкатись» на будь -яке дискусійне питання, показний патріотизм і оптимізм і ще багато чого, деяких людей у Луцьку варто навчити … доброті. До Європи нам ще далеко, якщо будь - яка інша думка викликає лише негатив, всі інакомислячі можуть бути спалені на мангалі, а той, хто пофарбував волосся у рожеве, може бути «затиканий» пальцями і нашіптуваннями «а що ж то за чудо». Лучанам треба не лише територіально, а й ментально стати європейцями, де усміхаються, де відносяться лояльно до всіх і де не показують пальцями на діток із ДЦП чи синдромом Дауна, бо таке є у нашому місті! Люди, будьте трохи добріші, лояльніші, усміхніться дитинці, переведіть бабцю через дорогу, купіть у стареньких, що продають на зупинках, пучечок зелені, будьте людьми, люди!
2. Відсутність культури. Луцьк – хороший, з тим нічого не зробиш. Але у місті часто можна почути нецензурщину і лайку, ганебний суржик і поліський діалект, який, проте, не радує самобутністю, а скоріше відлякує. Звертань «пані» та «пане» почути вкрай важко, їх вживають, радше, як трохи глузливу чи навіть лайливу форму. А от «жіночко», «чоловіче» або й гидке «шановний» – повсюдно. Так, Луцьк – не Львів, тут інші люди і менталітет. Але культура має бути і її треба підвищувати. І культура мови, і усного, і писемного мовлення. Луцьк – місто лояльне, але хама треба присаджувати і ганьбити. Викликати до неадекватів і тих, хто лається прямо посеред міста поліцію. Карати тих, хто розпиває алкоголь на лавочках і там, де гуляють діти. А ми поки не навчені такого і скоріше промовчимо, ніж зробимо зауваження.
3. Старий ринок. Це… та це просто жах. Він не потрібен як об’єкт, від нього смердить, там живуть напевно мишки і щурики, ходить «блатний» контингент, а головне він псує картину Старого міста. Якщо глянути на старий ринок з висоти замку, то складається враження, що ми потрапили десь і Індію, у найбідніший район. Це дійсно проблема для міста, найреальніша і якщо хочеться, щоб було більше туристів, то ринок треба знести, перенести чи принаймні облагородити аби підносити це під соусом «тут торгували ще у часи Любарта».
4. Центральний парк. Парк, звісно, місце непогане. Але його варто облагородити. Там живуть вужі, білки і кліщі. Все воно добре, але ми ж не в лісі, а серед міста. Дитина, яка побачить вужа точно злякається, а той хто відчує запахи каналів – смердючок теж не може бути в захваті. Така гарна задумка, така чудова ідея, яка була реалізована ще за часів Польщі – осушування болота, створення зон рекреації, чомусь зараз немає під собою підґрунтя. А туалет у парку? З дитиною туди підеш? А туди ж ходять в основному дітки, вагітні, старенькі, хворі, ті які не дотерплять до цуму чи до дому. Гарний парк, сучасні сходи до Стиру, облагороджений пляж – і центральний парк це буде круто. Адже однієї платної ротонди недостатньо. Парк має бути безкоштовним, чистим і безпечним.
5. Сміття. Звісно, його у нас не стільки як у Львові, а по центральних вулицях то й взагалі майже нема, та все ж варто зайти у закутки, у трохи віддалені райони і «вуаля» – тут воно , рідненьке. Тут треба повернутись до пункту 2: люди, не смітіть і буде чисто. А смітять саме люди: не інопланетяни, не вітер, не пришельці, не з неба ж воно падає. Самі лучани кидають лушпиння від насіння, пляшки з - під пива і інше.
6. Транспорт. Тут варто сказати не про громадський транспорт, якого в Луцьку багато і який справляється з роботою файно. А про легковики, дорогі і не дуже машинки, вантажівки. Водії, ви взагалі знаєте, що в Луцьку є пішохідні переходи? Ви маєте поняття, що пішоходів треба пропускати, а не давити? Ви реально вчили правила дорожнього руху?! Водії в нас просто жахливі. Відсотків 60 не пропускають пішоходів, паркуються на тротуарах, біля дверей під’їзду, а при цьому ще й кричать і галасують, що вони праві. Перейти з дитиною дорогу – просто якась «російська рулетка»: роз ‘їде чи ні. Не раз бачила як машини зупинялись в сантиметрах від пішоходів. Тут вже питання до поліції: шановні хранителі порядку, штрафуйте частіше таких горе - водіїв, бо вони можуть роз’ їхати і вас! До того, варто сказати, що в Луцьку багато аварій. Ну, вже аж надто. Народ, будьте обережними.
7. Відсутність недорогих і цивілізованих місць відпочинку. Тут скоріше питання про те, що в принципі такі місця є, але ціни кусаються. І крім того, всі ці порт сіті, адреналіни і ротонди розраховані на тих, хто має гроші. А чому б не зробити, щось бюджетне? Наприклад, безкоштовні виставки і фестивалі (чуєте, безкоштовні, а не по 300-500 гривень за вхід), щось для діток (ну геть і цікаве, і недороге), не побудувати аквапарк замість чергового торгового центру чи спорткомплексу? Щось таке, що середньостатистичний лучанин із мінімалкою 3200 міг би собі дозволити? До речі, ті, хто буде кричати, що якщо грошей нема, то треба заробити, то хай подумають, що життєво необхідні лікарі, вчителі, пожежники, двірники – це бюджетники, розмір зарплат яким встановлює держава і простенька санітарка може хоч до блиску натерти підлогу, а вихователька зробити всіх діток геніями, але більше все одно не зароблять. От так то.
8. Дороги. В Луцьку є хороші дороги і тротуари. Приємно крокувати новенькою бруківкою, гарно ходити по рівненькому асфальту. Проте є чимало латаних-перелатаних доріг, ям та місць, куди ногами краще не ходити. І не їздити на авто. Адже маленькі провулки і вулички, двори та навіть цілі шматки доріг у скаліченому стані і ходити та їздити ними – справжня мука. Так, центр міста – ошатний і рівненькі доріжки та траса показують, яке ж у нас гарне місто. Але варто лише звернути за ріг і все: можна натрапити на величезну калюжу в якій вода не висихає місяцями або добротну ямиську.
9. Околиці. Це напевно проблема багатьох міст і не лише українських. Луцьк – не виняток, деякі його околиці це справжній колапс або модне нині слово «треш». Там гидко, брудно і страшно. Зрозуміло, що там, де колись були заводи-гіганти або там, де зараз промзона складно зробити щось неймовірне. Проте, коли в’їжджає у Луцьк турист, він часто бачить неприглядні знаки чи зупинки, незрозумілі споруди, погано покошену траву чи ще купу всякого абсолютно не туристичного. Околиці мають показувати приїжджим та і нам, місцевим, що всіх вітає класне місто. Таке гарне, що в нього з першого погляду закохуєшся.Звісно, є 100 і 1 причина аби Луцьк любити. Неможливо не закохатись у його тишу і спокій, у передвечірній захід сонця чи замок. Хіба можна не любити теплі теремнівські булочки чи доглянуті клумби? Проте за показною любов’ю не слід забувати, що однієї симпатії мало, що місто живим роблять люди. І саме лучанам варто хвилюватись, плекати, обожнювати своє місто. І любити його, тут, удома. І тоді місто відповість взаємністю.