5 копійок: про секонд-хенд від «Тартака» і великодній денс-фест

«Я хочу заробляти великі-превеликі гроші, Бо хоч вони погано пахнуть, але такі хороші! Кататися по місту в блискучому довгому лімузині, Й купувати речі в дорогому магазині» (Тартак, 100%-ий плагіат).

Лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський цього тижня дав зрозуміти, що й сам не проти побути «дорогим магазином» – влаштував у Facebook аукціон з продажу вживаного одягу. Положинський запропонував кожному охочому придбати речі з власного гардеробу на аукціоні. У спеціальному альбомі свіжоспечений комерсант детально розписав історію кожної речі: де взяв, як часто вдягав, та чому продає. «Я або хтось із моєї команди зв'яжемося з тим, хто запропонує найвищу ціну. Торгуючись, майте на увазі, що пересилка теж здійснюватиметься за Ваш рахунок», – попередив співак. Гроші обіцяє витратити на справу, яку сам вважає доброю. Власне читачів «Таблоїду Волині» найбільше й зацікавила мотиваційна частина розпродажу. Бо, чесно кажучи, трохи напружує ота «справа, яку сам вважає доброю». Куди більше хотілося б бачити чітко окреслену ціль розпродажу: дитбудинок, благодійний фонд, АТО, покращення власного матстановища тощо. Щодо останнього (мова не про «тощо», а про «власне матстановище»), то попри всі уїдливі закиди злостивців, не вірю, що у Сашка все так погано. Скорше, просто зірка осягнула власну велич і вирішила дозволити фанатам доторкнутись до прекрасного. А оскільки фанатів багато, а прекрасного кількість обмежена, тому і влаштував аукціон. Так що, це не той випадок, коли збирався підкорити світ, а втрапив за прилавок...

* * *

«Де вовк на Великдень зачує дзвони, то буде цілий рік крутитися» (Українське прислів’я).

Ви знаєте, ніколи не був ретроградом і завжди лояльно, або як мінімум спокійно ставився до нових ідей та починань. От і новаторство від нічного клубу «Opera», влаштувати клубний фестиваль «Великденс», на відміну від багатьох ортодоксів пасхальних святкувань, сприйняв абсолютно нормально. З нагоди Великодня обіцяють «фестивалити» всі три дні - з 1-го по 3-є. Більше того, збираються зробити такий фест щорічним. Думаю, що наразі обіцянка із розряду «цяцянка» і реальні плани будуватимуться тільки після результатів цьогорічного фесту. Поки ж організатори обіцяють: триденний дискомарафон стане наймасштабнішою подією міста з найбільшою кількістю діджеїв. Чесно?Альтернатива великодньому алкомарафону має бути. Чому би й не така? Не всі ж можуть (хочуть) три дні розговлятись, битись яйцями і «христосатись» з близько-далекими родичами. Тим більше, що «на Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в ці дні, сумуватиме і весь рік». Звісно, можна додати до молодіжного дійства і традицій, наприклад, вигадавши якісь тематичні конкурси з підтекстом: «Краща писанка», «Краща дряпанка», «Найпишніша пасочка», «Найміцніші яйця» і т. ін. Але то вже на розгляд організаторів.

* * *

«З усіх тварин тільки людина вміє сміятися, хоча якраз у неї для цього найменше приводів» (Ернест Хемінгуей)

Чесно зізнаюся, ще з понеділка планував, як буду у «5 копійках» розвінчувати концерт «Вечір колєг», який мав відбутися у «Show Basilic» 28 квітня. Ех, думаю, Страсний тиждень, Чистий четвер, а вам все смішки-пересмішки, я вам похіхікаю! Аж тут на «Таблоїді» бачу – дійство перенесли на 11 травня. Адміністрація мережі ресторанів «Basilic» повідомила, що «дату 28 квітня обрали помилково та вирішили перенести, адже закінчується останній тиждень Великого посту і саме в цей день - Чистий четвер. Адміністрація та актори гумор-шоу «Вечір Колєг» є християнами та поважають усі християнські свята. Тому маємо надію, що ви нас зрозумієте та поставитесь до зміни дати позитивно». Шок! Починаю вірити, що телепати не вигадка (тут “телепати” – іменник, не плутати з дієсловом “теліпати”). Тож «Вечір колєг» відбудеться 11 травня. І все було би нічо', але як кажуть справжні інтеліґенти з ЛПЗ: «Опа-опа-опа-па…» А на 11 травня ще та гумористична заруба у Луцьку вимальовується! «Вечір колєґ» - раз! «Суперкубок Волині» з КВН – два! Степан Гіга – три! І тут ще треба подумати, де найсмішніше буде і куди піти пореготати.

* * *

«За кермом відчуваю себе богинею... Я їду, а інші моляться» (Невідомий автор)

Впевнений, багато представниць прекрасної половини людства можуть підписатися під цією фразою. Доводилось мені бачити як панянки за кермом встигали і зачіски поправляти, і навіть підфарбовуватись «на світлофорі», що вже казати про написання СМС, або банальні розмови по мобільному. Та й реакції на зупинку поліцейськими у жінок-водіїв часто схожі: обурення, зустрічні претензії, і, місцями, істерики. Цього тижня отримала штраф за розмову по телефону за кермом відома волинянка, президент благодійного фонду «СТОПРАК» Марія Адамчук. Здавалося б, пересічна подія, про яку не варто й згадувати, але! Реакція на зупинку та штраф у пані Марії була справді неадекватною. Благодійниця зізналася, що здивувалася вимушеній зупинці та навіть просила, щоб обійшлося попередженням, проте полісмени «не повелися». Далі цитую: «Я скажу так, хоч і шкода 400 з гаком гривень штрафу платити, але то правильно, ібо нєфіг займатися сторонніми справами за кермом!» Знаєте, «ібо нєфіг займатися сторонніми справами за кермом», звучить, як 11-а заповідь. Особисто від себе дякую Марії за самокритичність, за законослухняність, за приклад іншим дамам-водіям і сподіваюсь на правильні висновки з того, що трапилось. Чим більше буде таких як Марія, тим рідше про жінок за кермом казатимуть, що вони, як зіроньки у небі: ти їх бачиш, а вони тебе - ні!

* * *

«Життя коротке, мистецтво вічне, випадкові обставини швидкоплинні, досвід оманний, судження важкі» (Гіппократ)

Передвеликодній тиждень ознаменувався двома важливими подіями у житті волинських ЗМІ, які змусили по-філософськи глянути на життя: хтось сумує – хтось святкує. Цього тижня, місцями пафосно, своє 20-річчя відзначило видання «Вісник» і після 4-ьох років праці припинила існування газета «Слово Волині». Навіть за таких неприємних обставин «слововолинівці» не стали заламувати у горі руки і влаштовувати показові скигління: «радість і сум завжди поряд», «так склалися обставини», «уклінно просимо вибачення в наших передплатників». Достойно, з гордо піднятою головою і, ніде правди діти, для мене очікувано. Більше того, як стало відомо з достовірних джерел, це не останнє закриття друкованого ЗМІ на теренах області, яке пов’язують з потужним фінансуванням ззовні, а не з зароблянням грошей власноруч. Нічого більше не питайте, бо все одно не розкажу! І от у такі тяжкі часи, аки Сашко Македонський на Буцефалі зі своїм військом, в’їхав у 3-є(!) десятиліття (!!!) Євген Хотимчук зі своїм «Вісником». Респект, повага, і «пєши ісчо», шановне видання! Попри поважність газетного віку, лишайтеся цікавими і переконливими, молодими і діяльними, як Ваш шеф! Тримайте руку з пером на пульсі життя і політичної кон’юнктури. Це важливо.

* * *

Міг би зробити цей світ кращим, але... Кримінальний кодекс! Тому намагатимусь просто тримати себе в інформаційному тонусі, щоб мати куди вставити чергові «5 копійок». Бувайте!

Ціцерон Пердюк